«Прощавай, — мовив Лис. — Ось моя таємниця, вона дуже проста: зірке

одне лише серце. Самого головного очима не побачиш.»

Антуан де Сент-Екзюпері

 

Усі фізичні речі мають спільну рису — вони виглядають по-різному залежно від того, під яким кутом їх розглядати, але світоглядна точка зору на фізичні речі може змінювати їх сенс. Дерево, як рослина, як матеріал, як об`єкт для споглядання й філософського осмислення не є винятком. Саме воно, як матерія для метафізичних мистецьких перетворень, стало темою цьогорічного фестивалю ленд-арту в польському місті Звєжинець. Для ART UKRAINE про фестиваль, який проходив з 2 по 12 липня, розповів художник ОЛЕКСАНДР НИКИТЮК — учасник цьогорічного фестивалю.

Міжнародний фестиваль в Звєжинцу має чотирьохрічну історію. Кожного року він традиційно відбувався на території зон відпочинку цього курортного міста: в парках, скверах, міських озерах, але 2014 року організатори «Fundacja Latająca Ryba» та незмінний куратор події Ярослав Кзяра (Jaroslaw Koziara), натхненні тематикою  дерева перенесли мистецьку взаємодію з навколишнім середовищем в унікальне місце, Росточанський Національний Парк (Roztoczański Park Narodowy). Для творчості тут було все: могутні явори віком двісті й більше років, краєвиди недоторканного заповідного лісу та ланів навколо нього, велика кількість творчого матеріалу — зламаних буревієм дерев та гілля. Але головне — ідея пошуку візуальних рішень людської мистецької взаємодії з довкіллям, тематично і фізично пов’язаної з природними якостями й філософськими сенсами дерева. Й результат перевершив найкращі сподівання. За дванадцять днів було створено тринадцять масштабних об'єктів environmental art митцями з Польщі, України, Латвії та Нідерландів. 

 

Ярослав Козяра, куратор фестивалю (Польща, Люблін), «Процесія»

Художники з України вже традиційно беруть участь у цій арт-події. Мирослав Вайда створював арт-об'єкти в Звєжинцю, в 2014 році естафету перехопили Олександр Никитюк та Сергій Радкевич.

 

Різноманітний міжнародний склад учасників фестивалю 2014 року  дав можливість якісного обміну досвідом між його учасниками. Кожного вечора відбувались візуальні презентації різних міжнародних подій та авторських проектів окремих митців. Так було презентовано фестиваль ленд-арту «Міфогенез», що вже 9 років впроваджується на території Немирівського скіфського городища на Вінничині в Україні. Фестиваль environmental art «Drift — art nature laboratory» з Нідерландів презентувала відома художниця й куратор проектів Карін ван дер Мулєн (Karin van der Molen), Кед Ольшевській (Ked Olszewski) представив польський фестиваль «Xtreme», а  Барбара Лужавська (Barbara Luszawska) і Ярослав Козяра (Jaroslaw Koziara) провели ретроспективний екскурс по фестивалю «Zwierzyniec» (2011-1013рр.).

 

 

Мирослав Машлянко, (Польща), «Томографія дерева» 

 

Першим проектом маршруту стала інсталяція польських майстрів Сezarry Klimaszewski i Katarzyna Wojtowicz, «Залежності», в якій митці використали мережива як прикрасу для дерев, так і для інспірації  дорожних знаків, вказуючи на залежності сприйняття різних речей від можливості використання різних матеріалів, спостереження зміни їх контексту існування. Мирослав Машлянко (Miroslaw Maszlanko), польський митець з українським корінням, представив проект «Томографія дерева» — серію дисків сплетених з прутів навколо дерев, що вибудували ритм заглиблення об'єкта в лісову хащу й дивують своєю витонченою естетикою на границі природного й рукотворного образів. Майже поруч на «люстрі» лісового озера віддзеркалювалось «Axis mundi» Ярослава Лустих ( Jroslaw Lustych). Митець використав срібну плівку, якою покрив велике дерево й встановив цей об'єкт посеред озера, що рефлексувало й змінювало навколишній краєвид  дивним втручанням.

 

Ярослав Лустих (Польща), «Axsis mundi»

 

Несподіваним поєднанням монументального візуального мистецтва, техніки іконопису, сучасного мистецтва і мистецтва довкілля здивував український художник Сергій Радкевич. Майстер віднайшов місце подвоєння  шляхів, що вибудовують трикутник й складають ілюзію перспективи навпаки (таку перспективу часто використовували давні іконописці), та на тому тлі встановив великий дерев'яний об'єкт — симуляцію давньої ікони з образом святого Кристофора, покровителя всіх подорожуючих. В руці Св. Кристофор тримає посох у вигляді дороги взятої автором з мапи, яка вказує шлях від початку парку до місця розташування об`єкту. В цій роботі відбулось дивовижне сплетіння різних форм та стилів мистецтва з ландшафтним малюнком та навколишнім природним середовищем, створюючи вражаючу ілюзію, породжуючи нові контексти та сенси сприйняття місця та його доцільності.

 

Сергій Радкевич (Україна), «Св. Кристофор»

 

Олександр Никитюк, також представник України, використав досвід саме української школи мистецтва довкілля, що вибудовувалась останні тридцять років та вже має свої канони і традицію. Проект «Форма» представив абстрактну композицію, складену з двох компонентів: дерева, як теми фестивалю й землі, як визначенню поняття ленд-арт. Концептуально проект нагадує глядачу, що факт нашого небачення чогось не є доказом його неіснування. Ритмічна композиція побудована деревом мала проекцію вириту в землі, яка ілюзорно нагадувала відбиток тіні і разом складалось в єдину дерево-земляну форму.

 

Олександр Никитюк (Україна), «Форма»

 

Філософський контекст життя дерева та його взаємовідношення з людиною виявив в своєму мінімалістичному проекті «Розмова» художник та архітектор з Любліна (Польща), Болеслав Стельмах (Bolslaw Stelmach). Зроблене з дерева крісло було встановлене напроти давнього, що має майже двісті років, явора, як пропозицію для спілкування глядача з ним. Митець надає ситуації метафоричного контексту й наділяє дерево якістю мислячого суб’єкта з власною історією та можливістю спілкування. Також філософський контекст отримала робота «Граюче дерево» дуету молодих студентів з Вроцлава Олександри Шулімовської (Aleksandra Szulimowska) та Павла Марчінека (Pawel Marcinek). Вони за допомогою ста дзвоників, зроблених зі скла і схожих на груші, перетворили місцеву грушу на граюче за вітром дерево створюючи таким чином інший метафоричний дискурс. «Спокуса» Кеда Ольшевського (Ked Olszewski) перетворила крону явора на вітрину жіночих шлюбних суконь, які світились  з наступом темряви завдяки вмонтованим в них фотоелементам й спонукала до роздумів.

 

Олександра Шлімовська і Павел Марчинек (Польща), «Граюче дерево»

 

Кед Ольжанський (Польща), «Спокуса»

 

Цікавим експериментом з особливостями дерева, як матеріалу став проект «Безкінечність» Катаржини Щипюр (Katarzyna Szczypior), художниця побудувала коло круглих зрізів стволів дерева таким чином, ніби вони зависли у повітрі над травою зеленого поля, в лісі створила своєрідну відповідь, малу версію об'єкту. Вальдемар Рудик (Waldemar Rudyk) ввів в ландшафтний малюнок гігантську скульптуру «Об'єкт проникнення», яка складалась із двох блоків напівпрозорих дерев'яних конструкцій, що разом сприймається частинами однієї цільної форми, нагадуючи велетенську рибу. Поєднання товстих стовбурів дерев та довгих химерних гілок ретельно відчищених від кори складає в вражаючу пластичну комбінацію та максимально розкриває різні можливості та якості дерева, як творчого матеріалу.

 

Катаржина Щипюр (Польща), «Безкінечність»

 

Гарною грою з ландшафтом та структурою лісу стала масштабна енвайронментальна трансформація художниць з Латвії. Лаура Бістракова (Laura Bistrakova) та Івета Хейнацька (Iveta Heinacka) забили в землю майже сімсот дерев'яних чорних кілків, обрізали верх й пофарбували зрізи білою фарбою, після чого білі поверхні здійнялись над землею й візуально відокремились від своїх носіїв — кілків. По дві сторони лісової дороги з`явився розсип структур,що ніби ковзають у просторі повторюючи малюнок ландшафту під назвою «Час на поверхні».

 

Лаура Бистракова, Іета Хейнацька (Латвія), «Час на поверхні»

 

Між п’яти яблунь посеред поля бачимо старий віз зроблений з дерева, а на нього ніжно вклалась голова велетня, сплетена з гілок. Голова, така велика, що може вмістити в себе дюжину людей, щось слухає, або щось вже чує у вечірній тиші. То твір environmental art «Listen»  відомої художниці з Нидерландів Карін ван дер Мулен (Karin van der Molen). Й знову дерево починає жити іншим життям, життям що було надано натхненням та руками майстрині, яка впровадила чарівне перевтілення. А на горизонті безліч гігантських фігур йдуть процесією. Центральна група гігантів ніби несе велику, метрів сім та широку, метра півтора брилу дерева. «Процесія», проект куратора фестивалю художника з міста Люблін Ярослава Козяри (Jaroslaw Koziara), назавжди застиг в своєму драматичному русі, вражаючи масштабністю,візуальною видовищною силою та глибоким філософським наповненням.

 

Ларін ван дер Мулєн, (Голандія), «Listen»

 

Загалом фестиваль в Звєжинці дуже відрізняється від подібних фестивалів, що існують в Україні. Проходячи містом та парком спостерігаєш об`єкти - гіганти, створені протягом чотирьох років, які не втратили свого первинного сенсу та могутності, лише набрали добавленого часом і стихіями природного шарму, що тільки підсилює враження від їх споглядання. Так поступово місто й прилягаючий до нього парк перетворюються на великий музей мистецтва довкілля просто неба.

 

Можна ще багато писати про фестиваль, але саме в цьому місці повернусь до тексту Антуана де Сент-Екзюпері, який я взяв за епіграф: «Самого головного очима не побачиш», бо головне залишається в серцях всіх хто дотичний до проекту такої мистецької події, організаторів, митців, місцевих мешканців, глядачів, а саме головне дерев, які не мають очей та мають велику можливість метафізичного перетворення.