Пікантні подробиці життя та смерті у проекті Kinder Album

Правий був Енді Воргол, коли пророкував 15 хвилин слави кожному. Із приходом соціальних мереж відбувається масштабна трансформація звичної для нас повсякденної комунікації і мрія стати знаменитим перетворюється на реальність,  спричинюючи появу нових можливостей і передбачуваних наслідків. З 11 жовтня галерея Voloshyn Gallery представляє персональний проект львівської художниці Kinder Album «Не для розголосу: секретно і цілком таємно». Про вигадану мисткинею кримінальну хроніку, що є віддзеркаленням проблем суспільства пише редакторка ART Ukraine Роксана Рублевська.


Яскраві, стилізовані під дитячу манеру письма, роботи у виконанні авторки, що працює під псевдонімом Kinder Album, привертають увагу артикульованою соціальною проблематикою та відвертістю на межі епатажу. Категорія дитинства, яку мисткиня бере за відправну точку власних візуальних ребусів, розглядається як умисно спрощене тло, фундамент у системі постмодерністсько-філософських мотивів її творчості, оголюючи складну діалектику людського характеру. Вибраним естетичним прийомом вона передає суперечливість вічного підлітка, що незважаючи на вік, положення та сімейний статус, продовжує жити у кожному з нас. Жага до розваг, самоствердження, реалізації тваринних потреб у комфорті та безпеці, боротьба з первісними страхами смерті й самотності зображується нею через призму сповіді, авторської причетності до сфери колективних переживань.

 

Усі зображення надані авторкою 


Для того, аби зануритися у нову серію робіт Kinder Album «Не для розголосу…», варто згадати експонований під час виставки номінантів Премії PinchukArtCentre 2015 проект, у якому авторка вдається до дослідження проблеми кордонів приватного. Відвідувачам пропонувалося зробити відверту фотографію зі своєю участю, яку могли б побачити всі охочі, перетворивши особисту світлину на суспільне надбання. «Спочатку люди прагнуть стати відомими: діляться своїми знімками,  особистим життям, а пізніше, коли домоглися слави, починають ховатися від фотографів і випадкових людей, які впізнають їх на вулиці. Звісно, всіх цікавлять саме ті речі, які зазвичай намагаються приховати: подробиці особистого життя чи смерті. Не маючи достатньо інформації, громадськість вигадує, додумує, перекручує інформацію, збираючи по крупинках чутки й плітки. Одночасно з цим, відбувається процес перенасичення інформацією: новин – занадто багато і навіть до гучних інформаційних спалахів публіка швидко втрачає інтерес», – коментує художниця.

 

Особливий розвиток у творчості Kinder Album отримала тема приватного через принципу «синоптікума», ланцюжка «автор – знаменитість – публіка», де більшість спостерігає за небагатьма. Образ селебріті об’єктивується, наділяючись характеристикою дитячого бажання отримати підтвердження власної значущості. Серія «Не для розголосу…» дуже нагадує шаржовану кримінальну хроніку, у якій авторка цитує чи інтерпретує випадки з життя відомих людей. «У скульптурах я зображаю самогубства,  вихоплюючи з історії найбільш пам'ятні з них. Зліплені з яскравих кольорів глини в дитячій манері, вони набувають анекдотичного звучання. Смерть переживають по-справжньому тяжко тільки близькі люди. А те, що пройшло  через веретено папараці стає новиною з фотографіями з місця події, з вигаданими деталями та свідками. Повідомлення про смерть відомої людини стає черговою пластмасовою іграшкою».

 

Експозиція розпочинається переліком всіх персонажів, які присутні на представлених роботах. Володимир Набоков, Джер Селінджер, Мерлін Монро, Інгмар Бергман, проте список є таким же умовним, як і саме зображення, адже ідентифікувати постаті знаменитостей глядачу допомагає виключно власне асоціативне мислення. У першому залі показані малюнки та живопис, які висвітлюють провокативні подробиці життя. У другому –  скульптури,  в яких відчутний мотив трафаретного буття, що реалізується через показ причин смертей багатих та знаменитих, затверджуючи реванш  інформаційного споживання над мораллю. У той час як комунікація в реальному житті характеризується наявністю певних особливих умов та особистісних кордонів, відомості про селебріті стають частиною величезного віртуального ком'юніті, що нівелює трагічне, переводячи його до категорії розваги для допитливих, оскільки саме воно здатне створювати відчуття хвилинної новизни.

 

Серія Kinder Album є такою собі саморобною версію жовтої преси: саме обіцянка чогось секретного робить запропоновані нею історії цікавими, адже тут спостерігається зниження ролі інформаційної функції і висунення на перший план розваги. Культ задоволення, кореспондує з культом новизни, який прищеплює аудиторії масова культура, з інтересом до забороненого. Підкреслена і інша особливість «жовтої» преси: превалювання візуальної складової над текстовою, саме тому до кожної роботи немає детального опису. Заголовки «жовтої» преси постійно балансують на межі правди і вигадки.

 

Художниця імітує дитячий стиль завдяки використанню різноманітних засобів: фломастерів, фарби та м’якої кольорової глини, що дає ефект за рахунок умисної невідповідності теми і матеріалу. «Так співпало, що в мережі супермаркетів почалася рекламна акція: покупцям на касі видавали пластилін і всі масово почали ліпити. Тому у коментарях мене щоразу запитували, чи правда, що саме з нього створені мої роботи, але насправді для своїх скульптур я використовую японський матеріал soft clay», – розповідає авторка.

 

Відомий дослідник М. Кастельс визначає сучасну культуру як «культуру реальної віртуальності». Виходячи з цього, інтернет  – потенційно адиктивний агент,який допомагає людям втілювати те, що не вдається отримати в реальності. Таким чином, саморозкриття в даному випадку – це створення бажаного образу, що не відповідає дійсності; щось, що людина конструює, виходячи з власних фантазій, втілюючи статусно-рольові, вікові чи статеві характеристики. Нарцисизм, що являє собою прагнення до крайньої ступені публічності з метою самопрезентації, з появою соціальних мереж стає новою суспільною цінністю, несучи загрозу психологічній суверенності особистості. Узагальнюючи, перед вами – етичне протистояння приватного і публічного.

 

Про авторку:   

Роксана Рублевська – головна редакторка журналу ART UKRAINE, журналістка та авторка статей на мистецьку тематику.