Проект «Діалоги»: як говорити про те, чого (майже) ніхто не бачив?

Місяць тому в дніпровській галереї «Артсвіт» вперше пройшов триденний дискусійний проект «Діалоги», покликаний якщо не спровокувати представників Азербайджану, Німеччини, Намібії та України до запеклих дебатів, то принаймні знайти для міжнаціонального artist talk спільний базис. Планувалося, що ним стане досвід роботи митців та кураторів у публічному просторі. Проте завдання виявилося складнішим, ніж здавалося на перший погляд.  

 

Незважаючи на те, що співорганізатором заходу виступило Генеральне консульство Німеччини, «географічний» фокус триденної зустрічі зміщувався відповідно до теми обговорення. Відтак, мисткиня з Азербайджану Сабіна Шихлінська порушила тему семантики кольору  та виводу мистецтва з двовимірної площини, а Імке Руст, – гостя з Німеччини та уроджена намібійка, – актуалізувала питання масштабів впливу публічного мистецтва. 

 

Відеоогляд проекту «Діалоги. Імке Руст & Сабіна Шихлінська» (13 – 15 квітня, 2016)

 

Завдання №1. Перевірити готовність аудиторії

 

Відносно новий, а відтак і незвичний, – як для галереї, так і для міста, – формат панельної дискусії у акомпанементі відеопрезентації мистецьких проектів (мова йде здебільшого про акціонізм, перфоманс та інсталяцію) не завадив Імке Руст, Сабіні Шихлінській та Микиті Шаленному розкрити запропоновану до обговорення тему та з’ясувати для присутніх ряд питань. Принаймні, про це свідчила активність аудиторії.

 

Мабуть, головна складність «діалогів», присвячених арт-інтервенціям у публічний простір, полягала саме в тому, що в Дніпрі (Дніпропетровську) майже повністю відсутня така практика. Поодинокі проекти на зразок презентованого Микитою Шаленним «Лекторію» (інсталяція-триптих, в якій задіяні кілька десятків стільців, що імітували лекційний зал під відкритим небом у трьох однаково не пристосованих для навчання локаціях) не передбачали ані широкої промоції, ані спеціальної презентації, яка могла б пролити світло на питання призначення художніх об’єктів та правильного їх прочитування. Отже, в Дніпрі митці  мали не стільки розкрити місцевій аудиторії  ідеї робіт, скільки конкретизувати обраний художній напрямок на прикладах найбільш репрезентативних проектів.

 

Проект «Лекторій» Микити Шаленного (2015). Фото з архіву галереї Артсвіт

 

Прикметним стало і те, що найбільша дискусія першого дня оберталася саме навколо знайомого публіці вже згаданого проекту дніпровського художника. У той час, як не менш видовищний його проект «Катапульта», який було реалізовано у Любліні, тенденційний проект Імке Руст «Dorot (NOT) 4sale», що передбачав встановлення 15 табличок із гаслами, спонукальними до заборони подальшої розробки родовищ на території намібійського національного парку, чи вишуканий «Land Art» групи «Лабіринт» (членом якої була Сабіна Шихлінська), який вихоплював із глибин забуття свідоцтва минулих епох (напівзатоплені величезні кораблі, залишені посеред пустелі залізничні вагони та тисячолітні занесені піском монастирі) – якщо і викликали у присутніх захоплення, то не супроводжувалися, як не дивно, численними уточнювальними питаннями. 

 

Одна із частин проекту «Land Art» Сабіни Шихлінської (1999). Фото з архіву авторки

 

Рішення проблеми. Пошук спільного знаменника

 

Важко пригадати (принаймні у Дніпрі) проект, у якому би брали участь більш різноманітні за своїм досвідом митці. Різні за генераціями, країнами, мовою, особистим шляхом в мистецтві та домінуючими у творчості жанрами, головні фігуранти заходу, – Імке Руст та Сабіна Шихлінська, – були схожими, на перший погляд, лише у гендері.

 

У той час, коли Сабіна Шихлінська відома завдяки відео-арту, інсталяціям та арт-об’єктам із фантасмагоричного неону, постійна жителька Азербайджану, намібійка Імке Руст знайшла другу батьківщину в Німеччині, а у творчості тяжіє до акціонізму та перфомансу. Втім, кураторську доктрину мисткині бачать майже тотожно – у рамках міжнародних кураторських проектів вони нерідко збирали групи вітчизняних митців.

 

Перший азербайджанський павільйон на Венеційській бієнале (2007)

 

Так, Імке Руст кілька років працювала в Національній галереї Намібії та наразі організовує виставки намібійських митців у Берліні. А Сабіна Шихлінська у 2007 році виступила куратором першого азербайджанського павільйону на Венеційській бієнале, а згодом – куратором проекту «Weapon of Mass Destruction», в якому об’єднала азербайджанських митців, у чиїй творчості простежуються тема втрати людської ідентичності в умовах пропаганди чи диктатури.

 

Презентовані у рамках artist talk проекти Сабіни Шихлінської – мультимедійний «Dangerous Red», що вже прикрашав галереї Берліна, Мілана, Кракова та Таллінна, присвячений насильству та війні у сучасному суспільстві. Слід зазначити, що перший диптих проекту було включено у міжнародний проект «Desire for Freedom», який зібрав найвидатніші твори мистецтва після 1945 року. Кожен із проектів – гострий, мінорний, провокуючий на невтішні роздуми щодо природи насильства та коріння агресії.

 

Натомість в останній день проекту Імке Руст змінила тональність «Діалогів», перевівши дискусію у русло екзотичних поганських вірувань, гумору та оптимізму, якими просякнута її творчість.  Приміром, публіка дізналася, що згідно з одним із африканських культів, викликати дощ можна за допомогою колективного живопису. У 2010-му мисткиня довела справедливість повір’я проектом «Rainmaker Experiments», в якому взяли участь члени її родини, зобразивши на скелях Намібії дощ. Своєрідним продовженням теми «тимчасових» творів мистецтва стало і оповідання про проект  «Welcoming Summer»: побачивши, що зима у Берліні затягнулася, авторка звернулася до перевіреного вірування, зробивши трафарет та почавши «друкувати» на снігу подрібненою куркумою «Hallo Sommer!», спровокувавши поліпшення погоди у Німеччині.

 

Проте останній із презентованих проектів, – ретроспективний фільм «An Infinite Scream» (2013), що оповідає про художні акції Імке Руст в пустелі, – знову привернув увагу глядачів до соціальної теми та замкнув коло дискусії, повернувши її до арт-інтервенцій. Відтак тема художньої інтервенції, покликаної надати можливість мистецтву вийти за рамки себе та вільно поширитися у публічному просторі та колективній пам’яті, взаємодії його з людьми, простором чи ситуацією та потенціалу інтервенцій змінювати умови навколишнього середовища, була розкрита в повній мірі.

 

Імке Руст під час підготовки до зйомок документального фільму «An Infinite Scream» (2013). Фото з архіву авторки

 

За три дні захід зібрав більше 300 слухачів, серед них – міські активісти, представники уряду та культурної сфери Дніпропетровська. Влітку цього року очікується черговий візит Імке Руст до Дніпра. Цього разу мисткиня присвятить час скульптурним воркшопам та створенню інсталяції в міському просторі.

 

Реалізація проекту «Діалоги» в Дніпрі. Фото Олега Самойленка

 

 


 

Проект «Діалоги» було реалізовано спільно з Генеральним Консульством Німеччини в Донецьку (офіс в Дніпропетровську) та за підтримки Азербайджансько-української молодіжної спілки.

 

***

Марія Ложко – журналістка, копірайтер, PR-менеджер.