Блогер видання The Guardian Джонатан Джонс склав власний список 10 найвизначніших мистецьких робіт, створених у минулому столітті.

 

 

Поль Сезан – «Гора Сент-Віктуар» (1902)

ХХ століття розпочалося з людини, яка намалювала гору. Кожен мазок Сезана містить історію. В очах художника віддзеркалюється уся інтелектуальна революція сучасності від Фройда до Ейнштейна.

 

 

Пабло Пікассо – «Авінйонські дівчата» (1907)

Одна з найбільш провокаційних картин Пікассо. «Примітивний» стиль майстра перевершив сюрреалізм ще до того, як сюрреалізм взагалі з’явився. Подивіться в очі цих грізних повій і засліпніть.

 

 

Анрі Матісс – «Танок» (1909-1910)

Матісс зображає революцію як неcкінченність. Цей хоровод тіл свого часу виглядав як ніщо інше – як щось нове і, власне, позачасове. Матіссу вдалося показати «примітивні» пристрасті за допомогою складної зображальної мови, виробленої протягом довгої історії мистецтва. У цьому дикунстві ховається класика.

 

 

Жорж Брак – «Чоловік із гітарою» (1911-1912)

Ця картина була створена тоді, коли Брак і Пікассо були «зв’язані, немов альпіністи». «Чоловік із гітарою» досліджує новий тактильний всесвіт.

 

 

Умберто Боччоні – «Унікальні форми неперервності в просторі» (1913)

Гімн енергії, швидкості та атлетизму з’явився у часи, коли світ крокував уперед і вірив у прогрес. Боччоні вражається одним із провідних митців футуризму. Як і будь-який витвір футуризму, «Унікальні форми…» – це головним чином пропаганда, брутальний гімн новому. Зображаючи солдата майбутнього, Боччоні показує його его спрямованим кудись за хмари.

 

 

Казимир Малевич – «Чорний квадрат» (1915)

«Чорний квадрат» – найбільш «екстремальний» і одночасно простий витвір мистецтва початку ХХ століття. У розриві з часом цей твір виживає тільки через те, що залишається незабутньою іконою. Малевич, як і інші абстракціоністи на зразок Кандинського чи Мондріана, мав квазірелігійне бачення світу. Тому його «Чорний квадрат» – це безіменне одкровення. 

 

 

Рене Магрітт – «Віроломність образів» (1928-1929)

Сюрреалісти вважали реальність брехнею, а вигадку – істиною. У цьому русі Магрітт постає кимось на зразок філософа від образотворчого мистецтва. «Віроломність образів» – його найбільш стисле і переконливе висловлювання на тему «Речі є не тим, чим здаються». Людина нібито розуміє це, але все-одно вішає на них безглузді ярлики.

 

Марсель Дюшан – «Фонтан» (1917)

У ХХ столітті Пікассо та Матісс ще вважалися шоком. Але вперше мистецтво з пісуару зробив саме Дюшан. Це сталося в 1917 році на виставці у Нью-Йорку. «Фонтан» змінив мистецтво назавжди.

 

 

Ханна Хьох – «Розріз кухонним ножем дадаїзму останньої веймарської пивно-балетної культурної епохи в Німеччині» (1919-1920)

Це епічне сузір’я візуальних жартів над політиками та знаменитостями Веймару є зразком дадаїзму – однієї з найбільш агресивних і одночасно гуманістичних мистецьких течій ХХ століття. «Розріз…» вкорінюється в повсякденному житті, створює на його підґрунті колажу із різноманітних зображень з медіа. Картина вважається одним із шедеврів абстрактного живопису.

 

 

Джексон Поллок – «Лавандовий туман» (1950)

Стурбований і заплутаний на коротку мить, Поллок починає малювати як янгол. Він бачить кристалічну будову всесвіту і судини перед очима. Його лабіринти кольору вводять нас у глибини уяви. Все мистецтво народжується з його волі.

За матеріалами: theguardian.com