Dymchuk Gallery покаже «Інтроспекції» одеського художника Дмитра Євсєєва

5 квітня Dymchuk Gallery відкриває персональну виставку молодого одеського художника Дмитра Євсєєва. На виставці під назвою «Інтроспекції» представлено живописні полотна, створені протягом останніх років.

 

Нехай це твердження суперечливе, і звістки про смерть живопису мають давню історію, усе-таки дев'яності та двотисячні роки як у світовому, так і в українському мистецтві певною мірою можна охарактеризувати відмовою від живопису. В більшості своїй художники знаходили нові засоби виразності, а критики говорили про живопис як несучасний медіум, який вичерпав себе. Однак за останні роки смерть живопису все більше заперечують, а про те, що цей медіум досяг свого ліміту, говорити все ж рано.

 

Дмитро Євсєєв, який експериментує також з фотографією, безумовно є прихильником живопису та вісником його повернення в новій якості.

 

Зображення надане організаторами

 

В серії камерних робіт, більшість з яких є портретами, він схоплює різноманітні стани, в яких опиняється його герой. Психологізм його робіт безперечний і досягається мінімальними засобами – прості за композицією, аскетичні у кольорі, вони фокусуються на емоціях портретованого.

 

Водночас художник відзначає, що навіть коли зображає іншого (на виставці представлено й декілька автопортретів), не намагається проникнути в його внутрішній світ, а скоріше продовжує дослідження себе і прагне виразу якогось зовнішнього стану відносно портретованого. Його герої, які насправді є лише різними обличчями одного, «проявляються», виникають з порожнечі, відкидаючи тим самим звичну для портретного жанру можливість «читати» портрет через те, що оточує людину, у що вона одягнена. Стає абсолютно неважливим, хто саме зображений, це просто Людина, певне узагальнення, але не уніфікація і стирання розбіжностей, а скоріше абстрагування від деталей з метою сконцентруватися на фундаментальних принципах людського існування. Роботи, що складають «Інтроспекції» вочевидь можуть бути інтерпретовані через призму екзистенціалізму, однак їх можна споглядати і безвідносно філософських сентенцій на емоційно-емпатичному рівні.