18 вересня в рамках ГОГОЛЬFESу о 18.30 на локації visual art відбудеться хореографічний перформанс «Meine Pina», автором якого є Вальдемар Кречковський (Франція/Україна).

 

Перформанс – виснаження.

Соло «Meine Pina» присвячене видатній постаті в сучасній хореографії Піні Бауш. Жінці, що знаходилась в перманентному пошуку Любові, без засудження форми її вираження, навіть в екстремальних проявах. Доводячи тіло і слово до стану оніміння, знаходячи красу в простоті. Саме цей стан і надихнув на створення цієї п’єси: як з простої присутності, з незначного руху або жесту, з погляду, народжується пост-експресивна форма навіяна не тільки Піною Бауш , а до і після Піни, від Валеска Герт до Раймунда Хога. 

 

 

Вальдемар Кречковський хореограф, танцівник та перформер, викладач класичного і сучасного танцю (modern-jazz,contemporary).

 

У 1999 році закінчив Ужгородське училище культури, створив колектив Vold-Danse в Ужгороді. У складі цього колективу, отримав відзнаку за найкращу постановку та соло на Міжнародному конкурсі сучасного танцю в м. Рівне, Україна.

 

У 2001 році переїжджає до Монпельє, Франція, щоб продовжувати навчання у Centre Chorégraphique National de Mathilde Monnier. З цього часу він активно працює на сцені французького сучасного танцю, що дозволило йому виявити свої найкращі якості виконавця, зокрема в роботах багатьох сучасних хореографів, таких як: Michelle Murray  (Wonder world, 2002 et  Vladivostok, 2003, Phénix 2012), Florence Saul (Chantier de nuit, 2003), Fiorenza Minini (The last day of Urlika,2004) vidéo-performance, Elsa Decaudin (Pulx, 2006), Emmanuelle Vo-Dinh (Croisées, 2003 et Eaux-fortes, 2007), Gilles Verièpe (Zoet, 2007 et Don Quixote, 2008), Christian et François Ben Aïm ( l'Ogresse des archives et son chien), Rita Cioffi (château de Charbourg) 2011-2012. De 2004 à 2006 divers opéras mis en

 

З 2004 по 2006 рік працював з Jean Paul Scarpita (2005, Carmen — соліст і помічник хореографа). У 2005 році зарекомендував себе як незалежний хореограф і виконавець — створює серію «Sudden Process»  у співпраці з Isahbel Civelli. Далі дуети: «Je ne veux pas être trop sage quand je  rencontrerai cet amour» (Я не хочу бути занадто мудрим, коли зустріну це кохання (2005)),  «Si tôt s'en va» (2006),  «Un jours mon prince viendra»  (Одного разу мій принц прийде (2006)).

Також Вальдемар представляє  і свої сольні роботи: «l’Evénement de l’intérieur» (2005), «Looking for Helma Winter» (performance florale avec le fleuriste-performeur Olli Vert,  (2006),  «The king of love is dead» (2007).

 

У 2008 році засновує Творчу групу Samorodok, у цьому ж році, від’їжджає до Бразилії, де викладає сучасний танець, проводить мастер-класи і створює спектакль «Você vai chorar a tua liberdade». (Ти будеш плакати за своєю свободою)

 

У 2009 році створює «Diptyque» — два соло, як данину російській поетесі Марині Цвєтаєвій і танцівнику-хореографу Вацлаву Ніжинському.

 

У 2010 році створює Trilogie: «Le preux dans la peau du tigre», «Meine Pina», «Inside» — це трилогія, яка складається з окремих спектаклів-інтерпретацій пов’язаних між собою ідеєю відображення внутрішніх станів, через які проходить особистість на шляху формування та становлення.

 

У 2012-2013рр. засновує новий проект  —  «Tempelhof», початком якого є створення моноспектаклю  «Super Nova».