Колекцію сучасного мистецтва НХМУ поповнить новий твір

27 липня о 18.00 в Національному художньому музеї України відбудеться презентація нового значного поповнення колекції сучасного мистецтва. Вона продовжить низку спрямованих на ліквідацію білих плям поповнень музейного зібрання художніми творами та архівними документами, які в майбутньому стануть важливим джерелом дослідження історії українського мистецтва. 

 

Олександр Замковський. Без назви, 1989

Фото: Фейсбук-сторінка НХМУ

До одного з найцінніших державних художніх зібрань увійде картина львівського митця Олександра Замковського «Без назви» 1989 року. 


Роботу представлять ініціатор дарування — куратор, колекціонер, дослідник історії українського мистецтва 1960 – 1980-х. Станіслав Сілантьєв, генеральна директорка музею Юлія Литвинець, завідувачка науково-дослідним відділом мистецтва ХХ – ХХІ ст. Оксана Баршинова та власне автор, який розповість про свій живопис, а також про знакові виставки Львова межі 80-90-х рр ХХст., учасником яких він був.

Станіслав Сілантьєв: «Сьогодні, незважаючи на перші кроки у виробленні таких потрібних процедурних форм поповнення фондів, минаючи економічні негаразди, дуже важливо конкретним прикладом звернути увагу українців, зокрема українських колекціонерів, які своїми діями допомогли б реалізувати стратегію НХМУ на найближчі 3-5 років, яка сьогодні втілюється відразу в кількох напрямах. З радістю передаю до фондів Музею, в рамках виставки «Червона книга» — радянське мистецтво Львова 1980-1990-х років, що проходить зараз у PinchukArtCentre, роботу одного з її учасників, львівського художника Олександра Замковського («Без назви», 1989), історична цінність якої для радянської історії мистецтва Львова 1980-х, як і для історії сучасного мистецтва України, має виняткове значення».

Олександр Замковський (нар. 1956 р.) закінчив 1979 року Львівську політехніку, факультет архітектури. Експонент таких етапних для українського мистецтва виставок у Львові як: «Запрошення до дискусії» (1987), «Дефлорація» (1990), «Плюс-90», «Виставка до конгресу лікарів-українців» (1990).