Ще кілька десятків років тому колекціонування було справою суто особистою. Нечисленна група колекціонерів збиралася щосуботи, скажімо, в Лондоні чи Нью-Йорку, щоб обійти низку галерей певного напряму мистецтва, поспілкуватися з власниками та експертами, побачити одне одного, довідатися про нові надходження, обговорити вдалі покупки…

Сьогодні спосіб споживати мистецтво кардинально інший. Географія споживання охопила весь світ, тихі дискусії з галеристами змінилися на ажіотаж, схожий на недільний шопінг у величезному молі. колекціонери всього світу переміщуються з однієї країни до іншої здебільшого приватними літаками, ледве встигаючи за насиченими програмами численних арт-ярмарків.

Головний вхід на Armory Show. 1913. Нью-Йорк
Фото: Персі Рейнфорд

Переваги арт-ярмарків очевидні: по-перше, вам пропонується відразу багато творів мистецтва і вони вже пройшли експертний відбір. на ярмарках легко порівнювати: кілька галеристів можуть продавати твори одного автора, але різного періоду створення й за різними цінами. По-друге, ярмарок пропонує велику кількість заходів — виставки з приватних колекцій, де можна ознайомитися з досвідом інших колекціонерів; конференції, освітні форуми. У день відкриття великих ярмарків зазвичай відкриваються паралельні програми та виставки в значних музеях, якими не варто нехтувати, або ж музеї виставляють проекти в павільйонах ярмарку. І по-третє, ярмарок надає чудову можливість спілкування для відвідувачів з однаковими смаками та пристрастями. До того ж, якщо йдеться про сучасне мистецтво, галереї запрошують на експозицію автора робіт — і це чудова нагода поспілкуватися й дізнатися більше про його творчість. Якщо ви бачите, що галерея презентує себе на ярмарку, знайте, що цьому передував професійний конкурс, тривала підготовка та відбір за право бути серед кращих. Якщо формулювати ще стисліше — ярмарок робить за вас усю «домашню роботу», залишається лише зробити вибір.

Екстер’єр Frieze Art Fair. Фото надано прес-службою ярмарку

Саме арт-ярмарки виявилися новою зброєю кінця ХХ — початку ХХІ століття. Галеристам (чи то пак дилерам, продавцям, як їх називають у західному світі) нарешті вдалося знайти спосіб об’єднатися в безперервній боротьбі за клієнта проти аукціонних будинків Sotheby’s та Сhristie’s, які мають кількасотрічну репутацію, неабиякий вплив, розкішні презентації та багатомільйонні рекламні бюджети. Аукціон має деякі переваги перед продажем робіт у галереї чи у приватного дилера: відбір уже зроблено на музейному рівні, відчуття «тут і тепер або ніколи», акцент на «рідкісній покупці» та провенансі, що автоматично збільшує вартість роботи… однак жоден аукціон світу не може одночасно зібрати кілька сотень колекціонерів в одному місці та за лічені хвилини (навіть не дні!) задовольнити смаки збирачів першокласного мистецтва будь-якого напряму. Хвилини згадано не заради красного слівця: вартість вхідного квитка з моменту відкриття ярмарку стрімко падає щопівгодини — пропорційно до продажів робіт зі стендів галерей. Право побачити роботу одним із перших коштує недешево. однак навіть квиток за 1000 у.о (наприклад на Armory Show у нью-Йорку) не гарантує, що біля картин ви не побачите червоних кружечків.

Екстер’єр Frieze Art Fair. Фото надано прес-службою ярмарку

Вхід до приміщення ярмарку до офіційного відкриття суворо заборонений для всіх, окрім комітету ярмарку, проте траплялися й смішні випадки, коли пристрасні колекціонери чи дилери навіть змінювали свою зовнішність, аби під виглядом технічних працівників прокрастися до павільйону та домовитися про придбання картин першими. Є лише двоє людей у світі, кому дозволяється пройтися павільйонами арт-ярмарку раніше за всіх, хоча й без права купувати до часу офіційного відкриття: це суперколекціонери Чарльз Саатчі та Елі Брод. І нехай такий ажіотаж був частково передвісником сумнозвісної економічної кризи — незмінним залишається одне: клас ярмарку насамперед залежить від рівня робіт, наданих галеристами. І якщо ви полюєте за іменами світового значення, усі засоби виправдані.

Із чого все почалося

Комерційні художні виставки з’явилися ще в середині ХV ст. на першому такому ярмарку в Антверпені з лотків продавали картини та рами до них, робили пензлі та розтирали фарби. триста років потому в середині ХІХ ст. величезні ярмарки проводилися в Парижі, а в Лондоні королівська академія щорічно влаштовувала ярмарок для перегляду і продажу робіт художників.

 Першою художньою виставкою стала Арсенальна виставка у Нью-Йорку (Armory Show) для «професійних художників, якими зазвичай нехтують», що її було відкрито в приміщенні старого військового заводу. Серед таких «невдах» були Брак, Дюшан і Кандинський. Декотрі дослідники, як, наприклад, професор Гарвардського університету й колекціонер Дональд Томпсон, вважають, що численні бієнале можна сміливо зараховувати до прихованої форми ярмарків. так, усесвітньо відома Венеційська бієнале припинила продаж робіт лише в 1968 році. Але й у 2009-му колекціонер міг «забронювати» для себе роботу, виставлену у Венеції, за умови, що слово «купівля» використано не буде.

Інтер’єр арт-ярмарку TEFAF. 2009. Фото надано прес-службою ярмарку

Географія

Сьогодні географія ярмарків приблизно така: по антикваріат слід їхати до Маастрихта в березні. Мистецтво ХХ і ХХІ ст. найкраще представлене на Art Basel у червні. Якщо цікавить мистецтво перспективних молодих авторів — варто відвідати турин у листопаді та Art Brussels у квітні (в Бельгії найбільша концентрація колекціонерів у світі!). Якщо ж, окрім сучасного мистецтва, бажаєте насиченої розважальної програми — на вас чекає Art Basel Miami Beach у грудні…

Чарльз Саатчі

Окрім згаданих, у світі відбувається ще не менше двадцяти ярмарків, і модель, завдяки якій ярмарки створили цілий напрямок арт-туризму та значно розширили коло поціновувачів сучасного мистецтва, повторюється знову й знову з шаленою швидкістю. рим, Мехіко, Сан-Себастьян, Барселона, Шанхай, Абу-Дабі… регіональні чи спеціалізовані (як-то скульптурні чи фотоярмарки) мріють перетворитися в «головні». Головний ярмарок Іспанії ARCO, Париж та його FIAC змагаються за повернення собі міжнародного статусу, проте Лондон упевнено тримає позицію найжвавішої арт-столиці Європи. однак чому одним ярмаркам удається триматися на хвилі, а інші зазнають занепаду, хоча колись були першими й процвітали, як, наприклад, Art Cologne? Хто найсильніший і чому?

Елі Брод

Розподіл сил

У світі існують чотири арт-ярмарки, що їх найсерйозніші колекціонери вважають «обов’язковими» для відвідування: Art Basel (Швейцарія), Art Basel Miami Beach (США), TEFAF (Голландія) та Frieze (Британія). тривалий час світовий арт-ринок існував у двох полюсах, де аукціонні будинки та галеристи протидіяли одне одному, при тому, що перші мали значну медійну перевагу. однак у міру того, як набирав ваги швейцарський ярмарок Art Basel, розподіл сил почав змінюватися. Лоренцо Рудольф, колишній керівник Art Basel, щороку влаштовував нову яскраву подію, аби зробити ярмарок більш привабливим, а головне, щоб торговий майданчик став вагомою культурною силою. Для цього в 1999 році Гарольду Зеєману, комісарові Венеційської бієнале, було запропоновано написати передмову до каталогу Art Basel. того самого року ярмарок надав велике приміщення для показу монументальних музейних робіт, дібраних куратором. «тоді ми зрозуміли, що наш головний конкурент — не якийсь інший ярмарок, а незалежна Венеційська бієнале.

До речі, згодом найбільша американська газета опублікувала статтю про Art Basel під заголовком «Справжня бієнале». Ми мали перевершити самих себе, аби йти далі в цьому напрямку. тепер у нас діє приватний ринок, де ми залучаємо найбільших колекціонерів, здатних купувати найважливіші речі, й водночас маємо ринок публічний, де продаються цікаві речі, виставлені на загальний огляд», — коментує сьогоднішню ситуацію Лоренцо рудольф. До того ж, у непарні роки цьому ярмарку передує Венеційська бієнале, і хто б не був її комісаром, вона завжди визначає актуальні тенденції в мистецтві, у ногу з якими завжди йде Art Basel.

Сьогодні Art Basel — це близько 300 найкращих галерей світу, вибраних комісією з шести дилерів із-поміж тисячі претендентів за якістю пропонованих творів. на рекламу щороку витрачається близько 2 млн. доларів, відвідують ярмарок понад 60 тисяч глядачів і майже всі світові колекціонери та їхні представники. Зокрема це підтверджують рекордні продажі та кількість приватних рейсів — близько 200 за день. Щороку беруть участь 5—10 % нових галерей, а ті, з ким попрощалася комісія, можуть подати апеляцію та запропонувати свої проекти на п’ять сателітів головного ярмарку (Pulse, Flow, Aqua, Nada i Scope), щоби потім із гордістю сказати: "Ми брали участь в ”Арт-Базелі”.

Арт-ярмарок Art Brussels. 2009. Фото: Бен Хайне

Аби отримати доступ до північно- та південноамериканського ринку, було засновано Art Basel Miami Beach, що проводиться в грудні і є на сьогодні найбільшою виставкою сучасного мистецтва та другим за значенням ярмарком у світі. Успіх дочірньому ярмарку в Америці забезпечують не лише 200 найкращих галерей з усього світу, а й паралельна програма ярмарку зі «співами і танцями», яку часто порівнюють із «п’ятиденним карнавалом»: численні вечірки, спортивні змагання, розваги для знаменитостей… А ще — окремі павільйони для кращого світового дизайну, молодих кураторів, масштабні театральні та кінопрограми. куратори ярмарку божеволіють від багатомільйонних коштів, що їх такі спонсори, як банк UBS, витрачають на підтримку ярмарку, і стогнуть, уявляючи, що можна було б зробити на ці кошти для розвитку музеїв. одного року близько 90 світових музеїв, серед яких MoMA, «тейт Модерн» і «Гугенхайм», організували для своїх меценатів відвідання Basel Miami з надією, що придбані твори згодом будуть подаровані музеям. Саме так і сталося.

Секрет обох ярмарків Basel полягає в тому, що на комерційний захід приїжджають так само, як колись на некомерційні заходи. І не лише ті, хто купує та прицінюється, а й художні критики, історики мистецтва, та й усі, хто ним цікавиться. Вдале географічне розміщення в центрі Західної Європи, об’єднання сил найавторитетніших галеристів і намагання завоювати новий континент приваблюють у швейцарське місто американських клієнтів, а також професіоналів із Японії, Мексики, Китаю, Індії, Бразилії…

Цікавим є і той факт, що Лоренцо Рудольф особисто вплинув на розширення географії споживання мистецтва — у вересні 2007-го він здійснив кардинально новий концепт художнього ярмарку в Шанхаї, найбільшого в Південно-Східній Азії. Слідом за Art Shanghai відкрився ярмарок Art Dubai (березень, ОАЕ); разом вони впевнено тримають лідерство на всьому Сході, навіть попри вимогу враховувати релігійну цензуру та мову цього регіону.

Головна стратегія, що робить такий ярмарок, як Art Dubai, багатонадійним, — це те, що організатори поставили собі за мету сприяти діалогу між Заходом і Сходом. тут втілюють різноманітні навчальні проекти, укладають угоди з найбільшими світовими музеями — такими як Британський, що відкрив свій філіал у Дубаї. Постійно діє Арт-форум, медіа-партнером якого є Finansial Times. Важливою частиною Форуму є втілення проекту «Париж — Дубаї» на засадах договору між Art Dubai та паризьким ярмарком FIAC — до культурного діалогу запрошують художників та інтелектуалів із Близького Сходу, Північної Африки та Ірану, які постійно живуть у Франції та інших європейських країнах. Після ярмарку Форум продовжує свою діяльність на майданчику FIAC у Парижі. Це чудовий приклад того, як ринкові та позаринкові механізми формують глобальний культурний простір і єдність світу досягається спільними зусиллями бізнесменів, колекціонерів, художників та інтелектуалів. Перший у світі за значенням для поціновувачів антикварного мистецтва та третій серед «обов’язкових» для відвідання ярмарок має назву ТEFAF і проходить у Південній Голландії, в місті Маастрихт. Сьогодні це єдиний ярмарок, який презентує мистецтво, створене за останні 6000 років, і відзначається суворою перевіркою кожного експоната на оригінальність, яку двічі перед відкриттям проводять 26 (!) експертних комісій, що складаються зі 155 найвидатніших світових експертів. Перевірки здійснюють за два дні до відкриття на виставковому стенді без присутності продавців. окрім гарантії оригінальності, виняткової якості творів, а також конфіденційності покупки, ТEFAF тісно співпрацює з головним бюро розшуку зниклого мистецтва — світовою мережею Art Lost, що забезпечує «чистий» провенанс робіт і не втягує потенційного власника в можливе кримінальне минуле.

Арт-ярмароку Art Basel Miami Beach. Фото: Емануель Д’Анжело

Історія Маастрихтського ярмарку бере початок від 1975 року, коли об’єдналися 28 антикварних дилерів, які спеціалізувалися на живописі давніх майстрів та середньовічній скульптурі. Згодом голландський живопис і фламандське мистецтво стали головною спеціалізацією ТEFAF. Пізніше додалося мистецтво ХХ ст., російське та азійське мистецтво, срібло та фарфор. Головний пласт ТEFAF сьогодні — це роботи від Брейгеля до Бекона, однак в останні роки комітет ярмарку дедалі прихильніше ставиться до мистецтва кінця ХХ — початку

ХХІ ст. й, окрім масштабних музейних експозицій, облаштовує тепер окремі експозиції молодих авторів чи надає окремі павільйони для показу надсучасного дизайну. Цього року в ТEFAF узяли участь 263 найбільші антикварні галереї з 17 країн світу. Відвідали ярмарок рекордні 73 000 відвідувачів, а сума придбань, за різними підрахунками, наблизилася до 700 млн євро.

Четвертим серед «обов’язкових» є порівняно новий ярмарок Frieze, заснований власниками однойменного арт-видання Метью Слотовером та Амандою Шарп сім років тому, який проводиться в жовтні у Лондоні. Принципова відмінність його від інших ярмарків полягає в тому, що Frieze фокусується лише на сучасному мистецтві, створеному здебільшого авторами, що живуть нині й співпрацюють із найцікавішими галереями сучасного мистецтва.

На відміну від інших ярмарків, приміщення Frieze являє собою грандіозну тимчасову конструкцію, яка щороку розташовується в регент-парку під відкритим небом і, маючи для експонування робіт справжнє денне світло, уникає тим самим штучної атмосфери торгового центру. Для облаштування Frieze щороку запрошує талановитих архітекторів, добре відомих за своєю співпрацею з музеями та галереями. Вони щоразу наново перетворюють простір ярмарку, даруючи відвідувачам незвичайний естетичний досвід. У рамках ярмарку також здійснюється величезна інтерактивна програма з глядачами за участю художників та експертів.

Frieze вражає атмосферою молодості, драйву та рок-н-ролу. Усе це приваблює величезну кількість гостей і сприяє досягненню рекордних продажів. колишній експерт Sotheby’s Ден Браун пояснює успіх ярмарку доволі просто: «Сьогодні Лондон — єдиний податковий рай для іноземців, у якому приємно жити. Велика кількість людей — французів, росіян, китайців та індусів придбали тут великі будинки, стіни яких потребують мистецтва. такий «паркінг» для грошей найбагатших людей світу незворотньо впливає на артринок. Вони впевнені — те, що продається на ярмарках, завжди можна вигідно перепродати».

Ярмарки доступного мистецтва

Але чи йдеться лише про музейні роботи та багатомільйонні угоди? окремо варто згадати й про аутсайдерів, що стрімко зростають услід за досить «ситим» ринком із позахмарними цінами та позбавляють пересічного глядача навіть найменшої можливості стати власником твору сучасного мистецтва.

Outsider Art Fair (Ярмарок вигнанців) проходить щорічно в лютому у Нью-Йорку та концентрується на таких жанрах, як арт-брют, примітивне мистецтво та графіті. Головний критерій — матеріал, із яким працює художник. Попри відсутність приватних літаків та мультимільйонерів, ярмарок збирає найжвавіші відгуки таких видань як The New York Times. Саме завдяки активним програмам Outsider Art Fair щодо популяризації графіті цей напрям увійшов до жанрів сучасного мистецтва. The Affordable Art Fair (Ярмарок доступного мистецтва) з’явився у 1996-му в Лондоні як приватна ініціатива Віла Рамсі (Will ramsey). Сьогодні його підрозділи працюють у 10 найбільших містах світу — від Сіднея та Сінгапура до Нью-Йорка. Головний критерій відбору робіт — галереї презентують мистецтво вартістю від 50 до 2500 фунтів стерлінгів. Уже в 1999-му 10 000 відвідувачів змогли стати власниками робіт. Сьогодні когорта молодих колекціонерів нараховує близько 200 000 осіб, а сума їхніх щорічних придбань сягає 100 млн фунтів. особливої уваги заслуговує Zoo Art Fair, заснований у 2004 році як платформа для показу «некомерційного» мистецтва, безвідносно до цін та моди на художника. Цей ярмарок підтримує та просуває маленькі галереї-початківці, приймає роботи будь-якого формату й не обмежує ні учасників, ні галерей у віці. Zoo Art Fair дає змогу побачити щойно створене мистецтво або навіть таке, створення якого відбувається прямо у присутності глядачів. І просто парадоксальним є те, що комерційний інструмент, яким є ярмарок, існує у форматі некомерційної організації, яку підтримують колекціонери, галереї та спонсори. І це дуже важливо: вся увага — лише на мистецтво.