Художник Курт Флекенштайн – німець за походженням, який довший час живе та працює у Польщі, представляє уже другий проект у Києві. Ці проекти не просто показуються у нас – саме місто, його історія, контекст, простір надихнули художника на їх створення. Перший був реалізований у галереї «Лавра» два роки тому. Другий буде представлено до уваги київської публіки в понеділок 18 червня в стінах Національного художнього музею України. Цього разу проект стосується відразу багатьох проблем і зачіпає трагедію 1941-го у Бабиному Яру, легендарний «Матч смерті» 1942-го та невипадково здійснюється саме під час проведення у Києві ЄВРО-2012. Про все це, а також глобальний контекст проекту Курт Флекенштайн розповів у ексклюзивному інтерв’ю.

 

Курт Флекенштайн Для мене дуже важливо, що ми знову зустрілися. Два роки тому у нас була виставка в галереї «Лавра» і вже тоді у мене виникло бажання зробити проект, присвячений Бабиному Яру. Протягом останніх двох років я осмислював цей проект і потрохи його готував.

Тетяна Філевська Розкажіть про те, як з’явилась ідея проекту?

- Коли 2 роки тому я приїхав до Києва, мені хотілось зробити проект у публічному просторі, але не в «Лаврі». Коли я побачив Бабин Яр, то зрозумів, що це саме те місце. Але водночас я зрозумів, що проект, який я задумав, швидко не зробиш через особливу вразливість обраної теми. Тому я розцінюю виставку у «Лаврі» як перехідний період. Ідея проекту пов’язана з різними контектсами. Повна назва проекту «GAMES GO ON. Бабин Яр, Київ, 1941-2012». У 1941 р. німці захопили Київ і вчинили злочин у Бабиному Яру. У 1942 р. пройшов «Матч смерті». Зараз проходить футбольний чемпіонат у Києві і німці знову грають в Україні. І ще один контекст: у 1972 році, як відомо, відбувся терористичний акт під час Олімпійських Ігор в Мюнхені. Тоді Президент Олімпійського Комітету сказав “Games must go on” («Ігри мають продовжуватись»). І тому назва мого проекту GAMES GO ON («Ігри продовжуються»).

 

- В чому полягає проект?

- Це відео, зняте на любительському футбольному полі, на лузі, з імпровізованими футбольними воротами. Якщо проводити паралелі, то на території Бабиного Яру також є три таких аматорських футбольних поля. На полі грають 10 гравців у німецькій футбольній формі зразка 1941 року. Вони грають без правил, без воротаря і без судді. Вони грають у свою гру без будь-яких законів чи правил, спочатку в одні ворота, потім в інші. Дуже радіють і кидаються один одному в обійми, коли їм легко вдається забити гол. Але крім них на цьому полі знаходиться ще 10 людей різного віку і статі, абсолютно голі. Віком від 25 до 75 років. Ця група оголених поділена навпіл: 5 стоять на краю поля начебто в резерві, а інші 5 грають на полі, але без жодного зв’язку з німецькою командою. Вони просто підкидають руками легкого м’ячика, як це роблять на дозвіллі діти. До футболу це не має жодного відношення. Отже, на полі дві групи грають в абсолютно різні ігри. Якщо гравець у формі натикається на оголену людину, ця людина падає долілиць. Коли одна гола людина падає, з краю поля виходить інша і GAMES GO ON, ігри продовжуються. Коли резерв закінчується і усі оголені на полі падають, це означає кінець гри, футболісти у формі радіють і залишають поле. На сам кінець камера показує нерухомі оголені тіла, що лежать на полі.

Цей контекст пов’язаний не лише із німцями, цього було б замало. На уніформі гравців на спині написано рік та назва міста або країни. Номери – це певні роки від 1941 до 2012 з нерівномірними перервами. Назви – Бабин Яр, Хіросіма, Сербія, Сирія, Тибет і т.д. – місця на планеті, де порушувались права людини. Тут девіз GAMES GO ON означає, що злочини продовжуються.

 

- Коли і де відбувались зйомки відео?

- У ніч з 12 на 13 червня відбулись зйомки. Це дуже складний організаційно проект, але все пройшло напрочуд добре, просто яскраво. У нас була чудова команда акторів, оператори, фотограф. Крім того, дуже вдало підібрано місце з рельєфом, побдібним до Бабиного Яру, – долина з місцем для поля. Відео триватиме до 10 хвилин. Ми презентуємо його у Києві, Вроцлаві та Берліні. І тут ми також маємо паралель із ЄВРО-2012: у Вроцлаві та Берліні він демонструватиметься на великих екранах в публічних місцях. В Берліні – це Kunstverein, арт-центр в центрі міста, а у Вроцлаві у дуже відомому WRO Art Center. Я дуже пишаюсь тим, що вони дали згоду до того як побачили фільм. А в понеділок 18 червня фільм буде показане вперше у Національному художньому музеї України.

 

- Створення та презентація відео прив’язана до ЄВРО-2012?

- Абсолютно так. Саме в цьому напрямку я працював 2 роки. Мотивація до створення цього проекту виникла ще раніше: у Німеччині, під час останнього Чемпіонату Європи з футболу, було дуже багато прапорів та прапорців, що викликало асоціацію з прапорами Третього Рейху. І в цьому ситуація в Німеччині дуже відрізняється від аналогічної будь-де: у Франції, в Англії чи в Україні. Тому що все, що стосується національних проявів у Німеччині, вимагає великої обережності. Тому це відео я вирішив продумонструвати також і в Берліні. І, звичайно, у Києві та Вроцлаві, де проходить ЄВРО.

 

- Наскільки мені відомо, «Матч смерті» є більшою мірою вигадкою радянських ідеологів, легендою.

- В концепції проекту «Матч смерті» не має центрального значення. В мене вже була ідея відео, і одним із сюжетів став «Матч смерті», він просто вписався у загальну канву проекту. Але центральне місце займає Бабин Яр із відповідними паралелями.

 

- Яке майбутнє життя проекту після презентації? Чи буде він працювати після закінчення ЄВРО?

- Звичайно, вихідним моментом цього проекту є Чемпіонат з футболу. Чи матиме він актуальність після закінчення ЄВРО-2012, мені важко судити, але для мене це не дуже важливо, адже усі мої проекти мають прив’язку до конкретного моменту. Так само було і з проектом в «Лаврі» – його розгорнули, а потім згорнули.

 

- Чи буде третій проект у Києві?

- Минуого року я проїхав на авто зі Львова до Одеси, а цього року планую проїхати з Києва до Криму. До того ж я придбав собі квартиру у Києві. Це натяк, що цілком вірогідна поява наступних проектів тут.

 

- Що було особливого у створенні цього проекту?

- Перш за все, я опинився майже на межі своїх фізичних можливостей. Він надзвичайно складний організаційно. І ще: коли ми знімали відео, в усьому місті йшов великий дощ, злива, але у тому місці, де ми знімали, впало лише кілька крапель. Це було щось особливе!

 

 

Тетяна Філевська

Фото: Тарас Воробець