Обговорювати периферійність сучасного мистецтва на початку третього тисячоліття – як мінімум дивно. А закидати периферійність мистецькому Харкову – несподівано. Симптоматично, що підняли це питання після відкриття у місті центру сучасного мистецтва “ЄрміловЦентр”.

Група ART_BUZZ

Першою ластівкою була дискусія “Харьков: центр-периферия” навесні минулого року, яку зініціювали представники нечислених харківських арт-інституцій. Художники, в свою чергу, на це відреагували. Виставка-експеримент-дискусія “Система координат” – реакція у відповідь на грубу об’єктивацію сучасного мистецтва інституціями та критиками. Намагання поділити, визначити та класифікувати сучасне мистецтво спричинені потребою в його представленні з метою продажу. Проект “Система координат” наочно демонструє несистемність мистецтва і марність подібних спроб. Обравши специфічну номенклатурну мову та соціологічну методологію Уляна Биченкова та Аліна Клейтман - куратори проекту, запропонували відвідувачам “ЄрміловЦентру” визначити центрових і періферійних художників.

Загальний вид експозиції

 

На виставці було представлено 18 робіт авторів з Харкова, Москви та Києва: групи ART_BUZZ, Ганни Бикової, Уляни Биченкової, Олександри Галкіної, Ксені Гнилицької, Тараса Каменного, Микити Кадана, Жанни Кадирової, Аліни Клейтман, Віталія Кохана, Олександра Курмаза, Олени Мартинової, Сергія Попова, Анастасії Потьомкіної, Миколи Рідного, Анастасії Рябової, Олексія Салманова, Давида Тер-Оганяна, Світлани Шуваєвої.

Аліна Клейтман

Кілька днів роботи експонувалися непідписаними, а гості виставки за допомогою спеціальних позначок розділяли об’єкти на центрові та периферійні, таким чином підкреслюючи примат та умовність цієї позиції. Відвідувачі реагували жваво, радіючи можливості дати пряму оцінку творам сучасного мистецтва. Дещо спростивши запропоновані категорії, маркували мистецькі твори позначками “добре” (“центр”) та “погано” (“периферія”). Дотримуючись обраної стратегії, організатори виставки чесно підрахували всі голоси, та оприлюднили їх, як емпіричні дані. Художники звернули увагу на те, що позитивно, тобто позначкою “центр”, глядачі оцінювали перш за все рукотворні об’єкти або роботи більш високої технічної складності. Таким чином,  вони підтвердили тезу про потребу глядача у видовищності та естетичній привабливості сучасного мистецтва. Ці та інші питання намагалися підняти на дискусії “Художник повинен...”, що була однією із складових проекту. Планувалося обговорити соціальну відповідальність художника, але відповідальність перед конкретним глядачем завадила конструктивному обговоренню. Позицію “незадоволених” на дискусії відстоювала група молодиків, котрі досить агресивно допитувались, чи є місце іноваціям в сучасному мистецтві і конкретно на цій виставці. Та в результаті назвали дискусію пустим базіканням, а майже всі об’єкти в експозиції – лайном.

Не можна сказати, що проект “Система координат” був позитивно сприйнятий в Харкові, очевидно, що він більше роздратував публіку, аніж задовольнив естетичні потреби. Проте виявився надзвичайно актуальним та доречним для всього українського мистецького процесу. Художники продемонстрували, що штучні критерії та категорії ніяким чином не впливають на цей процес, а формують його не фінансово-економічні чинники. І влучно та іронічно підкреслили абсурдність сухого канцелярського підходу до мистецтва та постаті художника.

Нікіта Кадан

Микола Рідный

Жанна Кадирова

Саша Курмаз

Саша Галкіна

Олексій Салманов

Анастасія Потьомкіна

Уляна Биченкова

Тарас Камєнной

Сергій Попов

Світлана Шуваєва

Ксенія Гнилицька

Віталій Кохан

 

 

 

Фото: Уляна Биченкова, Саша Курмаз