Майже 100 років тому Гертруда Стайн написала фразу, що стала, напевно, найчастіше цитованим поетичним рядком ХХ століття: «rose is a rose is a rose...» — троянда це троянда це троянда... Ця фраза звільнила літературу, а потім — завдяки величезному впливу Гертруди Стайн на сучасників, — і живопис від гніту метафор. Стайн вважала, що саме слово викликає в читача весь, пов’язаний із поняттям, що стоїть за цим словом, потік порівнянь, метафор, асоціацій. Було відновлено довіру й до матеріалу — слова або полотна, покритого, наприклад, чорною фарбою у формі квадрата, і до читача-глядача, і художника до самого себе. Довіра — ось перше відчуття від експозиції «Варіації «Бірючий». Довіра художників один до одного й до глядача.

Це той загальний знаменник, що дозволив створити єдину й цілісну експозицію з нібито непоєднуваних робіт непоєднуваних авторів. За всієї несхожості мови, стилю, техніки, роботи об’єднує якась аксіоматичність: об’єкт є те, що він є, і немає потреби в поясненні через щось інше. Світ не має потреби у виправданні свого існування. Він є.

Лічильник на стіні, море, жінка… Стайн говорила: «Я не дурочка, я розумію, що в житті люди не ходять туди-сюди, повторюючи: «А це А це А...». Проте я думаю, що в цьому рядку троянда вперше за 100 років англійської поезії — червона». Художники, які приїжджають на симпозіум, також не дурні. Симпозіум, що завис у просторі — між морем і сушею, і в часі — між літом і осінню, вириває їх зі звичної реальності й дає можливість чистого екзистенціального переживання. І вони цю можливість радо використовують. Залежно від типу творчої особистості, народжуються абсурдистські асамбляжі С. Браткова, М. Ониска, споглядальний псевдореалізм М. Мамсикова, і (так хочеться сказати: «Трава — це трава, це трава») І. Ісупова. А триптих В. Покиданця «Валера. Мішка. Саньок» доводить цю аксіоматичність до логічного завершення.

Море та острів приносять себе в дар і не вимагають нічого натомість. Але оскільки художники — істоти вдячні, вони повертають цей дарунок сторицею — і не лише на острові, але й протягом усього року по тому...

Точно так само пропонують себе глядачеві створені там твори — не повчаючи, не нав’язуючи своєї позиції. Цим виставлені роботи ближчі до типового для західної Європи способу спілкування між художником і глядачем — діалог глядач-картина відбувається там у певних межах. З одного боку, твори там інтровертніші, ніж в Україні, з іншого — сам західний глядач не страждає на манію обов’язково зрозуміти, або що ще гірше, переказати словами, що хотів сказати автор даним твором. Західний глядач намагається, скоріше, вловити стан, генерований художнім твором, ніж розшифрувати його.

Дивна знахідка, майже чудо, — два блоки робіт, виставлених не в ряд, а за принципом Patchwork (печворк — картинка з клаптиків різної тканини): не «соло», а «хором». Зовсім різні роботи не тільки не сперечаються, а й підтримують одна одну, вступають одна з одною в діалог. Виникає не какофонія, а музика. Уже висячи в експозиції, роботи продовжують спілкуватися й впливати одна на одну, продовжуючи живе спілкування їхніх авторів.

Цілком очевидно, що художники й галеристи, які створили проект, заповнили той гострий дефіцит, що накопичився в т.зв. сontemporary art, — дефіцит безпосереднього переживання. Набридлива гра зі змістами, опосередкованими поняттями, рефлексія на рефлексію стомили вже не лише глядача, але й художника. Не випадково проект приваблює до себе художників із різних країн, повертаючи їм на 10 днів цілісний образ світу, світу, що не вимагає доказів.

 

Віра Вайсберг, Гамбург

 

Від 7 по 24 квітня в Інституті проблем сучасного мистецтва (Київ, вул. Щорса, 18-Д) проходила мультимедійна виставка «Варіації «Бірючий». Міжнародний симпозіум сучасного мистецтва «Бірючий» підбивав підсумки своєї п’ятирічної діяльності.

Організатори симпозіуму — «Союз дослідників сучасного мистецтва»: куратор Володимир Гулич, комісар Геннадій Козуб, колекціонер Олег Красносельський.

В експозиції було представлено живопис, відео, графіку, об’єкти, інсталяції.

На відкриття завітали Сергій Братков, Ілля Ісупов, Віктор Покиданець, Олексій Маркитан, Ігор Гусєв, Максим Мамсиков, Олександр Ройтбурд, Олександр Животков, Микола Маценко, Павло Гудімов («Я Галерея»), Тетяна Савченко («Триптих»), Олексій Титаренко (М17), культуролог Олеся Авраменко, мистецтвознавці Гліб Вишеславський і Михайло Рашковецький, арт-критик Наталія Філоненко, фотограф і художник Антон Соломуха, телеведуча Василиса Фролова, письменниця і ньюсмейкер Ірена Карпа, модельєр Андре Тан і багато інших.

Симпозіум «Бірючий», як і раніше, відбудеться на початку осені (7—17 вересня).