Із чим у нас зазвичай асоціюється сучасна архітектура? Високі вежі, безликі поверхні світловідбивних стекол, потужні сталеві конструкції? Або, можливо, химерні будівлі небачених форм? Якщо ми вирушимо в Португалію, то отримаємо іншу відповідь: сучасна архітектура — це простота й гармонія з природою та історичним оточенням. Певна річ, є там і яскраві споруди світових зірок: скажімо, лісабонський вокзал Оріенте Сантьяго Калатрави, що нагадує каркас затонулого корабля або кістяк гігантської риби (1993—1998); чи Будинок музики в Порто — напівпрозорий кристал, який виростив Рем Колхас, автор слогану «Fuck the context!» (2005 р.). Їх складно не помітити — чого не скажеш про скромні творіння португальського архітектора Алваро Сізи Віейри. Проте саме будівлі Сізи є втіленням сучасної архітектури для більшості португальців — і не лише.

Алваро Сіза
Музей сучасного мистецтва Серралвес
Порто, Португалія. 1997

Аби подивитися всі його будівлі, доведеться об’їхати Європу — побувати в Іспанії, Італії, Голландії, Франції, Англії, Німеччині, Фінляндії, не заспокоїтися й вирушити за океан — у Бразилію та Південну Корею. Всього йому належить (цілком або у співавторстві) близько ста шестидесяти проектів. А втім більшість його споруд знаходиться в Португалії, вони нерозривно пов’язані з її культурою та природою й погано вписуються в глобалістську архітектурну течію. При спогляданні деяких із них здається, ніби це навіть не архітектура, а жива й невід’ємна частина природного ландшафту.

Алваро Сіза
Музей сучасного мистецтва Серралвес
Порто, Португалія. 1997

Нашу подорож місцями творчості Алваро Сізи ми розпочнемо з рідного міста архітектора — Матозиньюша. Це передмістя Порто, до нього навіть можна дістатися на метро. До міста прилягає містечко Леса-да-Палмейра з пляжами та модною інфраструктурою. На краю Леси в скелях заховався ресторан Casa de Cha da Boa Nova — Чайний дім. Коли міська рада оголосила конкурс на цей проект, Сіза ще працював у архітектурному бюро свого вчителя, Фернандо Тавори. Сеньйор професор не поскупився й віддав проект учням. Вони виконали всі розрахунки і збиралися вже подавати проект на затвердження. Але Сізу позбавляло сну невдале розміщення чайної кімнати й ресторану — на різних рівнях.

Сантьяго Калатрава. Станція Оріенте
Лісабон, Португалія. 1998

Він вирішив усе переробити, чим доволі засмутив товаришів: адже тепер усе доведеться рахувати заново! Усі разом звернулися до третейського судді — до Тавори. І вчитель зробив правильний вибір — так з’явився на світ самостійний архітектор Алваро Сіза. Ішов 1963 рік, Алваро було лише 30 років. Невдовзі після відкриття сталося нещастя: налетів дуже потужний ураган, побив усі вікна, відніс в океан меблі. Наступного ранку робітники виловили авторські крісла й столи, полагодили їх. Після ремонту меблі стали як новенькі — такий вигляд вони мають і нині. Відтоді будинок пережив не один ураган, і лише один раз, у 91-му році, йому знадобилася реконструкція.

Алваро Сіза
Музей сучасного мистецтва Серралвес
Порто, Португалія. 1997

Уже тоді, в 63-му, визначився стиль роботи Алваро Сізи: попередня дослідницька робота; геометрія, що повторює природну геологічну структуру скель; використання шляхетних високоякісних матеріалів; велика тераса й світлі стіни — типові мотиви португальської архітектури. З того боку, де вхід, будівля здається майже пласкою — ще одним нашаруванням, що ледь виступає з каміння. Однак усередині приміщення виявляється затишним і просторим, а низькі горизонтальні вікна створюють враження безмежності простору й занурення у води океану.

Алваро Сіза
Факультет архітектури
Порто, Португалія. 1995

Трохи на південь від ресторану скелі стають нижчими, пісок золотавішим, а хвилі спокійнішими й лагіднішими. Тут у воду справді  можна поринути — не без допомоги Сізи і може виникнути ілюзія, що ти в океані. Насправді ж це звичайний басейн, вбудований прямо в скелясті стрімчаки, які лише злегка порушують рівну лінію виднокраю. Завдання, до речі, зовсім непросте, якщо ви на Атлантиці, а не де-небудь у м’якому Середземномор’ї: перші підпірні стіни в 66-му забрав океан! Роздягальні, душові й туалети нагадують тунелі якихось сучасних гномів — так ніби ті, захопившись європейським авангардом 20-х років, вирішили побудувати у себе в скелі щось подібне. Головна окраса цих коридорів — сонячне світло, його відблиски в круглих дзеркалах, косі смужки на темних стінах.

Алваро Сіза. Чайний дім
Леса-да-Палмейра, Португалія. 1963

Сіза вивчав архітектуру на факультеті образотворчих мистецтв Університету Порто в 1949—1955 роках. Через 40 років він спроектував для своєї альма-матер корпус архітектурного факультету. Тут Сіза читає лекції та викладає за власною оригінальною програмою. До речі, його син завершував свою архітектурну освіту вже в новій, татовій будівлі. Споруда розміщена на великій терасі, що здіймається над дельтою ріки Дору. З боку ріки до неї ведуть круті сходи й майже вертикальні доріжки, через що при наближенні до краю тераси дуже хочеться зайняти горизонтальне положення. Проте силувати себе зовсім не обов’язково — можна спокійно спуститися до тераси з боку проспекту Боавішта

Алваро Сіза
Факультет архітектури
Порто, Португалія. 1995

Факультет займає кілька будівель, з’єднаних низкою галерей. У чотирьох вежах південного крила розміщаються студії-майстерні та кабінети викладачів. Широкі піддашки захищають тих, хто всередині, від палючого португальського сонця, а разом з тим надають вежам злегка антропоморфного вигляду: начебто вишикувалася в шеренгу команда симпатичних роботів. У нижчих будівлях північного крила розміщені аудиторії, адміністративні приміщення, напівкругла виставкова галерея та бібліотека. Зі сходу тераси розкинулися мальовнича садиба XVII століття і кряжисте крислате дерево.

Алваро Сіза
Музей сучасного мистецтва Серралвес
Порто, Португалія. 1997

На північний захід від факультету архітектури лежить ще одна старовинна садиба з особняком у стилі ар-нуво, з французьким регулярним парком, романтичним англійським парком та озером і фруктовим садом. Уся ця архітектурна й природна пишнота доповнена невисокою будівлею у формі букви U. Завдяки сильному нахилу всі її складські приміщення сховані під землю, а рівень даху навряд чи перевищує висоту довколишніх двоповерхових особнячків. Ця споруда належить центру сучасного мистецтва Фундачао да Серралвеш, а його автор — знову ж таки Алваро Сіза.

Колись архітекторові вже доводилося працювати над аналогічним проектом — у 1988—1993 роках він побудував Галісійський центр сучасного мистецтва в Сантьяго-де-Компостеле. Робота над проектом у Порто велася протягом майже всіх дев’яностих. 1999-го року Центр відкрився виставкою «Circa 1968». Тепер там регулярно проводять різні виставки, читають лекції, влаштовують семінари.

Алваро Сіза
Музей сучасного мистецтва Серралвес
Порто, Португалія. 1997

Крім двох виставкових галерей (двох крил букви U), в Центрі є бібліотека, книгарня, ресторан, освітні аудиторії, офіси й підсобки, великий паркінг. Однак, попри такий розмах, споруда майже не порушує гармонії парку й скромно тулиться до самого краю.

У залах нижнього рівня головними експонатами є краєвиди з широких вікон на всю стіну. Тут дуже добре сприймається графіка. У верхніх галереях виставкові зали просторіші й вищі. Підлога в них ходить ходором — то праворуч нахилиться, то ліворуч покотиться. Великі відеороботи таким чином можна дивитися з різних ракурсів. Можна навіть із підлоги, лежачи на спеціальному матраці. З другого на перший поверх ведуть вузенькі східці, затиснуті між двох височенних стін. Усі ці спуски, підйоми, переходи перетворюються в захоплюючу пригоду. Отож навіть якщо самі виставки залишать бажати кращого, про витрачені десять євро шкодувати не доведеться.

Тепер візьмімо квиток на експрес, і за три години опинимося в португальській столиці — Лісабоні. Тут Сіза реалізував нечисленні, проте важливі для нього проекти. За реконструкцію кварталу Шіаду після пожежі 1988-го він отримав у 92-му надзвичайно престижну Прітцкерівську премію — її ще називають Нобелівською премією для архітекторів. А через десять років він спроектував для виставки «Експо-98» павільйон Португалії, що приніс йому ще більшу популярність. Павільйон знаходиться за два кроки від головного лісабонського атракціону — величезного океанаріуму, — а тому його не залишає без уваги жоден туристичний путівник.

Алваро Сіза. Факультет архітектури
Порто, Португалія. 1995

Коли Сіза проектував павільйон, було невідомо, як він використовуватиметься надалі. З огляду на це в нього виникла ідея «структурної модульності»: сполучення великого зовнішнього залу й маленьких внутрішніх приміщень. Головна родзинка цієї споруди — тонкий вигнутий дах, що нагадує розмотане парусинове полотно.  Сам Сіза говорить, що єдиним джерелом його натхнення була ріка Тежу. Опори даху облицьовані блискучим довгастим азулежу (керамічною плиткою), від чого здається, ніби стіна волога від крапель, що стікають. У спекотний полудень під таким дахом особливо прохолодно й комфортно.

Зараз у павільйоні проводять різноманітні виставки. Прямо перед ним стоїть скульптура знаменитого британського скульптора Ентоні Гормлі — того самого, чия бронзова людина сумно дивиться на своє «віддзеркалення» у вітрині автомобільного салону поруч із ПінчукАртЦентром.

Алваро Сіза. Факультет архітектури
Порто, Португалія. 1995

Із Лісабона ми повернемося на північ країни, в місто Віана-ду-Каштелу. Авторитетний журнал Wallpaper свого часу назвав це місто «Меккою сучасної архітектури». Не дуже зрозуміло за що — мабуть, авансом. Утім, кілька цікавих будівель там справді можна знайти. І, в першу чергу, це стосується Муніципальної бібліотеки, побудованої за проектом, звичайно ж, Алваро Сізи. Архітектор вірний собі: такі ж самі широкі вікна, що дають читачам багато денного світла; строгі, лаконічні форми; нерозривна єдність форми й функції; широкий атріум із зеленою галявиною й самотнім деревцем. Бібліотека — частина великого проекту Фернандо Тавори. Самому Таворі в ньому належать площа з фонтанами й шибеницею та дві будівлі обабіч, що нагадують радянські універсами.

Для Сізи бібліотека була далеко не першим проектом такого роду — в середині 90-х він побудував університетську бібліотеку в місті Авейро. Бібліотеку у Віані він завершив 2008-го — це один із останніх його творів. Хоча Сізі нині майже 80 років, він продовжує активно працювати. Наприклад, торік був завершений проект культурного центру в Німеччині. Новому будинку архітектор дав дуже характерну назву — «Форум для просторового мислення». Мабуть, подібного імені заслуговує вся його архітектура — ненав’язлива, вдумлива, ясна.