За радянських часів у «Арсеналі» було доволі тихо. Принаймні так здавалося іззовні — адже доступ до закритого режимного підприємства, на якому ремонтували ходову частину бронетехніки та виготовляли мікросхеми стратегічного призначення, був обмеженим. Мало хто з киян міг уявити, що вже за кілька десятків років територія секретного заводу стане форпостом мистецтва, й не лише класичного, а й найсучаснішого, того, яке за радянської доби вважалося «дегенеративним» і перебувало під міцною п’ятою тоталітарної естетики.

10 ФАКТІВ ІЗ НОВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ «МИСТЕЦЬКОГО АРСЕНАЛУ»

Перша ідея створити на території «Арсеналу» мистецький комплекс виникла ще на зорі незалежності, коли Сергій Комісаренко, який на той час обіймав посаду віце-прем’єра України, запропонував переносити сюди колекції з лаврських музеїв.

Уперше назва «Мистецький арсенал» з’явилася 2002 року, коли вийшов президентський указ «Про деякі заходи до вступу України до третього тисячоліття». 

Арсенал до 2003 року знаходився на балансі Міністерства оборони. 2003-го його було переведено на баланс Міністерства культури.

Восени 2004 року в «Арсеналі»» проходила виставка «Прощавай, зброє». Організатор проекту — Фонд Віктора Пінчука, куратор — Олександр Соловйов.

На початку 2005 року було вирішено створити державне підприємство «Мистецький арсенал». У «Арсеналі» розпочалися масштабні реставраційні роботи.

Саме «Арсеналу» завдячує своїм народженням і естетичним тоном мистецький фестиваль «Гогольфест», який від травня 2007-го щороку проводився в стінах мистецького комплексу.

У травні 2007-го в «Арсеналі» відбулася виставка проектів-фіналістів міжнародного конкурсу візуальних мистецтв «Ейдос». Проект став одним із перших масштабних заходів фонду підтримки сучасного мистецтва, який наприкінці нульових відігравав знач­ну роль у підтримці актуальних некомерційних мистецьких проектів в Україні.

У серпні 2009-го, в рамках святкування річниці незалежності президент України Віктор Ющенко урочисто відкрив відремонтоване крило «Мистецького арсеналу». Відкрився комплекс кураторським проектом Наталії Заболотної — виставкою «De Profundis. Віхи української пластики».

У травні 2010-го в «Арсеналі» змінилося керівниц­тво  — гендиректором комплексу було призначено Наталію Заболотну. Сьогодні «Арсенал» знову стає на короткочасний ремонт — із липня до листопада 2010-го. А вже в листопаді тут відкриється ярмарок «Арт-Київ», який уперше проходитиме на такому масштабному майданчику.

Світові аналоги київського «Арсеналу», які пережили етап «конверсії» — Венеційський арсенал, у якому зазвичай розташовується головний проект Венеційської бієнале, Берлінський арсенал (який у Німеччині зветься Цейхгауз, і в якому розміщується величезний історичний музей), Арсенал у Нижньому Новгороді, де розмістився філіал російського державного Центру сучасного мистецтва.