Колись моду та мистецтво порівнювали з двома гранд-дамами на званому прийомі: обидві знали про існування одна одної, проте не визнавали його. Зближення почалося на початку минулого століття, коли дизайнери були радше друзями з митцями, аніж бізнес-партнерами, як у наші часи.

Стаття з ART UKRAINE № 4(23) 2011 липень-серпень. Рубрика ART & FASHION

Співпраця Сальвадора Далі та Ельзи Скіапареллі, що втілилася в сукні-лобстері; сукні Еміліо Пуччі, навіяні оп-артівськими принтами британки Бріджет Райлі; а також сукні-трапеції від Іва Сен-Лорана, інспіровані творами Піта Мондріана, що їх можна побачити в кожному підручнику з історії моди, — класичні випадки симбіозу art & fashion.

Наразі мода так активно використовує мистецтво на свою користь, що часто ці зв’язки не лежать на поверхні. На думку критиків, це наслідок постмодерної ери, коли площини моди та мистецтва стають майданчиком для народження нових ідей. Колись дизайнери використовували митців як муз, як, наприклад, кутюр’є Поль Пуаре, який попросив Рауля Дюфі намалювати принти для своїх суконь задовго до того, як той став відомим фовістом. У постворголівську еру, коли мистецтво стало бізнесом, усе змінилося. За останні 10 років колаборацій стало багато, як ніколи раніше. А все тому, що у світі моди обертається дуже багато грошей. Менеджери з маркетингових стратегій зазначають, що долучення митця до створення предметів одягу надає останнім більшої вартості та цінності. Тому для світу моди такий стан речей також вигідний.

Наприклад, Модний дім Givenchy мав на меті попросити Марину Абрамовіч стати арт-директором показів його колекцій. Проект досі не реалізований, однак французи радо організовують вечірки для більш ніж успішних проектів мисткині, а також надають їй сукні для врочистостей. Одну з них було зроблено зі шкір 101 змії, що померли без насилля. Жакет було інспіровано головним убором пані Абрамовіч, що прикрашав її під час одного з перформансів.

Однак, напевно, найуспішніші колаборації моди та мистецтва – у генія американської моди Марка Джейкобса, який працює на власну марку, а також на французький Модний дім Louis Vuitton. 2001-го Марк співпрацював із представником американської поп-сцени Стівеном Спраусом, створивши сумки с флюоресцентним логотипом, що нагадує графіті. А за два роки колаборація Джейкобса з японцем Такаші Муракамі збурила світ. Аксесуари з його грайливими принтами спричиняли масову істерію в усіх магазинах марки. Навесні 2008-го дизайнер переніс славнозвісні полотна з медсестрами руки Річарда Принса на ансамблі своєї колекції. До речі, Модний дім Louis Vuitton підтримує молодих митців: на останньому поверсі флагманського магазину марки в Парижі від 2006 року діє виставка робіт найперспективніших художників.

А ось німецький дизайнер Карл Лагерфельд, який часто надихається роботами різноманітних авторів, створюючи колекції для Дому Chanel, має власне видавництво 7L, де концентрується на випуску арт-книг. Окрім цього він розробив спеціальний проект із однією з найбільш успішних жінок у сучасній архітектурі Захою Хадід, що називається Chanel Mobile Art. Це гігантський мобільний павільйон, який можна встановлювати в різних куточках, із виставкою, присвяченою легендарній сумочці Chanel 2.55. Митці з усього світу створили своє бачення цієї моделі. Долучилася навіть Йоко Оно.

Напевно, найбільш візуально вражаючим цитуванням арт-робіт Джексона Поллока стала колекція весна/літо 1999 британського дизайнера Александра Макквіна. Просто на подіумі роботи розмальовували чисту сукню моделі Шалом Харлоу фарбами різних кольорів. То була справжня подія у світі моди!

Залучення митців до роботи над журналами мод – то окрема історія. Наприклад, Сальвадор Далі став редактором французького Vogue у 1972-му, Енді Воргол – у 1984-му. Зовсім нещодавно російське видання Vogue запропонувало Даші Жуковій, засновниці центру сучасної культури «Гараж» у Москві, стати редактором номера. До речі, дівчина була головним редактором авангардного журналу «Pop» у 2009-2010 роках.

Останнім часом підвищився й інтерес митців до показів дизайнерів одягу. Скажімо, відомий майстер перформансу Теренс Кох відвідує покази найперспективнішого ньюйоркця Александра Вонга, а фотограф Синді Шерман — шоу богемної чилійської дизайнерки Марії Корнехо.

Насамкінець хочеться зауважити, що колекція творів мистецтва Іва Сен-Лорана зібрала рекордну суму на торгах – майже 500 мільйонів доларів США. Геніальний французький кутюр’є, який пішов із життя 2008 року, лишив багату арт-спадщину, що неодноразово надихала його на створення шедеврів у власному ательє.

Отже, зв’язки між модою та мистецтвом стають дедалі міцнішими, а увага людей арт-світу до показів мод, а також представників світу fashion до арт-ярмарків, що вже стали для них обов’язковими для відвідування, – все стійкішою! Дивись, і знайдеться натхнення для наступної колекції!

 

Олена Мартинюк