«Слуга вже приніс від нього лист, прив’язаний до гілки хаги. На квітах іще тремтять краплі роси… Папір кольору амбри просочений ароматом і солодко пахне», — читаємо ми в Сей Сенагон у її чарівних «Записках при узголів’ї». Як відомо, мистецтво красиво оформляти лист у середньовічній Японії високо цінувалось і вважалося нормою придворного етикету. Здавалося б, що з виникненням миттєвих комунікацій — таких як телефон та Інтернет — мистецтво написання листів втратило колишню актуальність. Та однак від 50-х років ХХ століття існує цілий напрямок у мистецтві, присвячений саме листам, — mail art.

Мейл-арт листівка Риіти Іконен

Засновником напрямку mail art вважається американець Рей Джонсон, який працював у середині ХХ століття. Хоча насправді прецеденти використання кореспонденції в художньому контексті зустрічаються значно раніше. Той же Марсель Дюшан, скажімо, 1921 року замість надіслати на колективну виставку дадаїстів свій твір, відправив замість нього телеграму, а Роберт Раушенберг замість портрета Ірис Клер послав на виставку її портретів телеграму: «Це портрет Ірис, якщо я так сказав». Але саме Рей Джонсон організував мережу mail art, таку, якою ми знаємо її сьогодні.

Від 1954 року Рей почав створювати «мотикос» — колажі з використанням малюнків і рукописного тексту. «У мене вдома є багато речей, за допомогою яких я роблю мотикос. Це колажі — вирізки з картинок, наклеєні на папір, — але мені більше подобається слово «мотикос». Це гарне слово: водночас і однина, й множина, і можна вимовляти його як завгодно. Однак незабаром я придумаю інший термін», — говорив Джонсон. У 1955-му він уперше розрізав частину своїх картин на фрагменти завбільшки з конверт і розіслав їх своїм друзям із проханням щось додати й прислати назад. Отримані роботи він використав знову — в інших «мотикос» — і знову надіслав своїм респондентам. Зав’язалося жваве листування, в якому 1956 року було задіяно 200 осіб, а вже 1960-го — близько 300.

Приклад листів Рея Джонсона

У 1962 р. журналіст і друг Джонсона Ед Планкет описав рух mail art і назвав його «Нью-Йоркська школа кореспонденції» в однойменній статті в «College Art Journal». Пізніше Джонсон не раз намагався «вбити» школу, посилаючи у відділ некрологів газети «Нью-Йорк Таймс» оголошення про те, що «Школа кореспонденції вмерла, як великий канадський гусак», перейменовував її в «Університет Рея Будди» та просто «Університет Будди». Проте так чи інакше маховик мейл-арту було запущено. У 1970-му Джонсон і Марсія Такер у Музеї Вітні в Нью-Йорку провели масштабну виставку mail art, за зразком якої відбуваються всі наступні виставки напрямку. Основним правилом стала відсутність відбору й оцінювання робіт. У проектах mail art можуть брати участь усі, хто хоче, незалежно від освіти й уміння або невміння малювати.

Популярності й міжнародного поширення рух mail art набув завдяки групі «Флуксус» (особливо ж, — діяльності Кена Фрідмана). Художники цього напрямку почали поширювати поштою великі списки художників/поетів, яких цікавили як художні експерименти з поштою, так і маргінальні сфери художньої творчості: альтернативні марки й штампи, візуальна (насамперед, конкретна) поезія, бук-арт, альтернативна музика (наприклад, панк-рок), комп’ютерна графіка (ранній період) і т.п.

Мейл-арт від Джона Феллоуза

У середині 1970-х популярний журнал «Rolling Stone» опублікував цикл статей про mail art. Ці публікації сприяли різкому зростанню популярності mail art у 1970-х роках: збільшилася кількість учасників — до руху почали приєднуватися не лише художники та поети, а й різноманітні радикально налаштовані щодо мистецтва особистості. Mail art займалися такі шановані художники як Йоко Оно, Йозеф Бойс, Нам Джун Пайк. У деяких виставках брали участь Пабло Пікассо та Сальвадор Далі. Енді Воргол також був помічений серед учасників mail art руху — він приятелював із Джонсоном і створював марки для Нью-Йоркської школи кореспонденції.

В CРCР про mail art, так само як і про інші практики сучасного західного мистецтва, стало відомо з 80-х років. Першу російську виставку mail art організували Сергій Сигей та Ри Никонова у січні 1989-го в місті Єйську. А вже у 2000-х подібні виставки пройшли в московських музеях Маяковського, декоративно-прикладного мистецтва, L-галереї та ін. Постійна експозиція діє в Центральному музеї зв’язку (Санкт-Петербург), значною мірою завдяки зусиллям «батька» російського mail art руху Володимира Котлярова (арт-псевдонім — «Толстый»).

Рей Джонсон

В Українському мистецтві, де править бал в основному живопис, mail art займаються далеко не всі. Після тривалих пошуків удалося знайти лише блог suxulf.blogspot.com художника зі Львова Любомира Тимкова (Lubomyr Tymkiv), який є активним учасником міжнародного мейл-арт руху.

У цілому ж, за деяким даними, мережа mail art налічує близько 20 тисяч учасників, а виставок і фестивалів, присвячених цьому руху, на думку дослідника Джона Хелда, відбулося понад 1000.

Мейл-арт листівка Риіти Іконен

Мейл-арт мистецтво дуже демократичне. Воно надає нескінченне поле для творчості й експериментів. Твором mail art може вважатися будь-який об’єкт, надісланий поштою. У першу чергу, це, звичайно ж, конверти й листівки, які можуть бути прикрашені колажами, малюнками, саморобними марками й штампами. До речі, створення марок і штампів також є частиною mail art. Марки можуть друкуватися в будь-який друкарський спосіб і, на відміну від державних, не зобов’язані мати номінал і напис «пошта». Такі авторські марки є предметом колекціонування. Крім традиційних листів у конвертах і найрізноманітніших листівок, можна пересилати які завгодно об’єкти. Наприклад, у Петербурзькому музеї зв’язку в зберігається «Парижаночка» — голова лялечки, вся обклеєна марками й поштовими штемпелями, прислана з Парижа Володимиром Котляровим. Інший приклад: художниця Рііта Іконен із Норвегії примудрялася пересилати поштою камені, кору дерев, волосся. Треба мати неабияку привабливість, аби переконати строгих поштових працівників зайнятися пересиланням таких об’єктів, і, можливо, навіть прочитати їм лекцію про mail art... Найцікавіше, що поштові працівники в середовищі мейл-артистів також вважаються співавторами творів — адже вони додають «останній штрих» стандартним поштовим штемпелем.

Приклад листів Рея Джонсона

Твори mail art можуть бути не лише декоративними й цікавими за формою, але й концептуальними. Наприклад, японський концептуальний художник Он Кавара від 1960-го регулярно розсилає телеграми з текстом «Я ще живий». У такий спосіб він щодня документує своє існування й позначає свою присутність у цьому світі. Так само можна згадати нещодавній іронічний проект української художниці Алевтини Кахідзе, в якому вона розсилала листи олігархам із проханням подарувати їй літак.

Як бачимо, мистецтво mail art дуже різноманітне й багатогранне. Сміємо сподіватися, що ця стаття надихне вас узяти до рук папір або вирізку з газети, ручку, олівець, ножиці чи ніж і написати, намалювати, вирізати, склеїти чи взяти перше, що втрапить під руку, — загалом, виготовити який-небудь неймовірний лист і відправити його другові або навіть зовсім незнайомій людині й, можливо, розпочати цим нову епоху в історії mail art. Якщо ж комусь хотілося б узяти участь у якомусь уже існуючому mail art проекті, то на цих сайтах можна знайти інформацію про діючі конкурси й виставки, присвячені mail art: www.artistampnews.com; mailmeart.blogspot.com; postcrossing.com

 

Редакція ART UKRAINE також була б дуже рада отримати від вас «паперового» листа. І задля азарту оголошуємо конкурс на кращий лист до редакції. Всі отримані листи будуть викладені на сайті artukraine.com.ua, аби шляхом загального голосування визначити кращий твір mail art у двох номінаціях: краще оформлення й кращий зміст. Переможці отримають річну передплату на журнал ART UKRAINE.

 

 

Аліна Копиця