Завтра в центрі сучасного мистецтва PinchukArtCentre розпочнеться нова виставка, четверту частину якої займатиме соло експозиція мексиканського художника Деміана Ортеги, що має назву «Інструментальний біт». Загалом ми побачимо п’ять його робіт, дві з яких – «Точка плавління» та «Інструментальний біт» - були створені у Дніпропетровську та Вишневому, спеціально на замовлення  PinchukArtCentre.

Деміан Ортега народився в 1967 році у  Мехіко, останні чотири роки живе і працює в Берліні.  Сьогодні він є одним з найуспішніших сучасних мексиканських митців, який постійно приймає участь у міжнародних арт-фестивалях та бієнале, в тому числі й Венеційській, виставки його робіт можна було бачити в Centre Pompidou (Париж),  White Cube (Лондон) та  Barbara Gladstone Gallery (Нью-Йорк), з якими він співпрацює постійно.

Жанр, в якому працює Ортега  поєднує відео, перформанс, скульптуру та інсталяцію.  За допомогою таких засобів він досліджує специфічні економічні, естетичні та культурні ситуації та взаємодії між об’єктом та дією.

Спеціально для Art Ukraine Деміан відповів на питання, що виникнуть у українських глядачів під час знайомства з мовою його творів.

- Протягом останніх 20-ти років ви приймали участь у багатьох міжнародних виставках, проте це ваш перший досвід в Україні. Чи відрізняється підхід до освоєння нової почви від подібного досвіду у, наприклад, Гельсинки чи Турині? Які у вас передчуття?

- Я насолоджуюсь цим досвідом і мені подобається ідея проведення виставки у Києві. Я отримую велике задоволення від своєї роботи  в цілому і мені властиво кидати виклик новому місту і тому, як моя творчість буде сприйнята, оскільки дійсно, діалог, що виникає, залежить від місця. Проте я почуваю себе дуже добре, оскільки кожного разу, коли ти зустрічаєш  щось нове в житті, ти отримуєш досвід. Тому можна навіть не задумуватись над тим, чи впевнений ти перед тим, як отримати цей досвід.

 - Яким чином представлена художня школа у Мексиці з точки зору ії відповідності сучасному світу? Це питання важливе, оскільки українські арт-інституції мають досить застарілу систему навчання, що випадає із сучасного контексту. І чи є у вас художня освіта?

- Так, я ходив у художню школу, після чого збирався поступити у відповідний університет. Та перед цим я вирішив відвідати викладачів університету і розібратися, яким чином представлена їх діяльність. Те, що я побачив, шокувало мене.

- Це не мало жодного відношення до засобів сучасного мистецтва?

- Це взагалі не давало жодних уявлень, про те що таке сучасне мистецтво, та я і сам не знав тоді, що це таке. Але чітко зрозумів, що хочу робити щось відмінне від того, чому навчали в інституціях. Я не відчув там гнучкості, збудження та свободи. Тільки вивчення академічних речей, свого роду ностальгія.

- В Україні кажуть, що хороший художник – мертвий художник. Чи можливо у Мексиці заробляти на життя будучи лише художником?

- Це достатньо складно було у ті часи, коли ми починали у дев’яностих. Але ми об’єдналися у групу і робили різні речі підтримуючи один одного. Ми заробляли малюючи карикатури, наприклад. Так, бути просто художником досить складно.

 

Повну версію інтерв’ю читайте, будь ласка, у друкованій версії журналу.