Це не сміття, а вторсировина, а значить — гроші, багато грошей.

Вік Муніс. Із фільму «Сміттєзвалище»

Мистецтво, матеріалом для якого служить сміття, надзвичайно різноманітне. Митці, які втілюють свої ідеї, використовуючи те, що можна знайти на будь-якому звалищі, творять майже в усіх жанрах сучасного мистецтва. У цій статті я розповім про найяскравіших представників треш-арт, або recycling art, у рамках найбільш поширених стилів ХХ і XXI століть.

 

Стаття з ART UKRAINE № 6-1(25-26) грудень 2011 - лютий 2012. Рубрика ТРЕНД

 

Реалізм

Складно відслідкувати, коли почалася манія збирати пізнавані та більш-менш реалістичні образи з «усього, що під руку трапиться». Портрети знаменитостей і просто портрети складали з кришечок від пива, з винних пробок, із квітів, із таблеток, із олівців, із дитячих іграшок, ложок-виделок тощо. Такі роботи зазвичай вражають (якщо вражають, звичайно) масштабом витрачених зусиль. І, як правило, художники стандартно зазначають, що їхня робота покликана привернути увагу до засмічення навколишнього середовища. Ознайомитися ближче з подібним мистецтвом можна на прикладі робіт Тома Дейнінгера (Tom Deininger). Ми бачимо мушлю з недопалків, його автопортрет, рот. Ці та багато інших робіт можна знайти на сайті художника tomdeiningerart.com і уважно розглянути, з чого ж вони зроблені.

Дещо окремо стоїть пара британських художників Тім Нобл і Сью Вебстер (Tim Noble, Sue Webster). У них ті самі купи непотребу, але пізнавані та реалістичні образи потрібно шукати не в самих купах, а на стіні, на яку це сміття відкидає тінь. От спаровуються щури, ось якась парочка, що мочиться, ось відрізані голови — образи, які, напевно, покликані шокувати і дивувати обивателя. Можливо, автори натякають, що за купами сміття ховаються ще глибші проблеми — антисанітарія, жорстокість, байдужість. Або ж нас просто закликають уважніше придивлятися до постійної гри світла й тіні, віддзеркалень і відблисків... Як би там не було, але роботи дуету заслуговують на увагу.

 

Абстракціонізм

Уже досить традиційний і поширений абстракціонізм теж має представників серед любителів покопатися в смітті. Ел Анацуї (El Anatsui) є визнаним класиком — його дивовижні панно з алюмінієвих кришечок від пляшок перебувають на постійній експозиції у багатьох музеях світу, серед яких Центр Помпіду і Британський музей. Завдяки тому, що на панно немає традиційних і пізнаваних образів, які несуть смислове навантаження, глядач може віддатися своїм почуттям від споглядання блиску і яскравого кольору, якими переливаються роботи художника. А може і задуматися про глобалізацію та масове споживання, колонізацію Африки (художник мешкав у Гані та Нігерії) та інші цікаві речі, про які написано в прес-релізах.

До числа художників, які створюють абстрактні інсталяції з вторсировини, належить і Аврора Робсон (Aurora Robson). Одна з найграндіозніших робіт автора, інсталяція «The Great Indoors», складається з 15 тисяч пляшок!

 

Перформанс

Художники, які працюють в одному з найбільш некомерційних видів мистецтва — мистецтві перформансу, теж нерідко використовують сміття у своїх творчих цілях. І недивно — адже сміття нічого не варте, але завдяки творчому пориву може перетворитися на дивовижні декорації та хитромудрі костюми, що дозволить рельєфніше виразити основну ідею або замаскувати її відсутність. Перформансів такого роду досить багато і виділити щось складно. Щоб далеко не ходити за прикладами, можна згадати групу Penoplast, яка радувала своїми запальними виступами київську публіку на початку двотисячних.

 

 

Street art

Зазвичай, коли згадують street art, мають на увазі графіті та вуличні акції. Але recycling art має своїх героїв і в цьому напрямку. Скульптури зі сміття можуть бути як тимчасовими, створеними в ході екологічних акцій, так і постійними або довготривалими (що буває рідше). Тут можна згадати роботи київського художника Костянтина Скретуцького, чий котик із виделок (мал. 9) та Їжачок в тумані вже встигли полюбитися киянам та гостям міста.

Масштабніші скульптури зі сміття можна зустріти в Берліні на Аугуст-штрассе. Там на дерево «заліз» не котик, але мамонт, зроблений з різного штибу залишків меблів і тканин. Поряд пасеться бізон, теж виконаний подібним чином. Автора, на жаль, не знаю.

Цікаві динамічні скульптури «оселилися» й у Нью-Йорку. Джошуа Ален Харріс (Joshua Allen Harris) створює тварин і монстрів із сміттєвих пакетів і прив'язує їх до вентиляційних отворів метро. Коли внизу проходить потяг, потоки повітря надувають ці химерні фігури. Найбільш ідейними вийшли білі ведмеді, які дуже ефектно здуваються, ніби вмираючи та ще раз нагадуючи нам про глобальне потепління і танення льодовиків.

Прикладом сталості тимчасового є масштабний і тривалий проект Ханса-Юргена Шульта (Hans-Jürgen Schult). Тисячі людських фігур, створених зі сміття, подорожують світом вже 10 років. За цей час вони «прикрашали» Червону площу в Москві, пустелю поруч з пірамідами, сніги Північного полюса тощо.

 

Арт-брют

Індійський художник-самоук Нек Чанд Саїні (Nek Chand Saini), чиї роботи підпадають під категорію арт-брют (мистецтва, що перебуває поза мейнстрімом та інтересом пафосних дорогих галерей), як і Х.-Ю. Шульт, створив величезну кількість людських фігур зі сміття. Але його чоловічки виконані в наївному стилі з будівельного сміття і дуже скрупульозно декоровані кришечками від різних напоїв. Ці чоловічки «мешкають» у парку під назвою «Скелястий сад» (Чандігар, Індія). Цей парк створювався автором нелегально і мало був не знищений, коли його виявили, але громадськість відстояла його, і тепер Скелястий сад відкритий для загального відвідування.

Також слід обов'язково згадати про Доктора Евермора (Dr. Evermore, справжнє ім'я — Том Евері). За легендою, цей дивак будував космічний корабель з металобрухту у себе у дворі (мал.15). У космос цей корабель не полетів, але конструкція все одно вийшла вражаюча — заввишки понад 15 метрів, а вагою понад 320 тонн! Крім цієї споруди у парку знаходиться безліч інших творів Доктора. Серед них — Bird Band and Orchestra, що складається з 70 птахів різних розмірів, створених із музичних інструментів.

 

Соціально ангажоване мистецтво

Так чи інакше, всі художники, які працюють у сфері recycling art, зачіпають проблему засмічення навколишнього середовища, непомірного масового споживання та необхідності переробки відходів. Вся їхня творчість націлена на привертання уваги до згаданих проблем. Чи не найбільш продумано це виходить у американської художниці Кріс Джордан. Кріс робить акцент не стільки на тому, що роботи зроблені зі сміття, скільки на цифри, які стоять за цим. Її роботи є своєрідною наочною статистикою — наприклад, панно з репродукцією Сьора складається з 400 000 пластикових пляшкових кришечок, що дорівнює середньому числу пластикових пляшок, споживаних у США щохвилини.

Наступний художник, якого ніяк не можна не згадати в цьому огляді, — Вік Муніс. Він не просто складає зображення зі сміття протягом багатьох років, але й намагається допомогти категорії населення, дуже тісно пов'язаній із сортуванням сміття. У його новому проекті «Сміттєзвалище» збирачі сміття беруть активну участь у виготовленні твору мистецтва — розкладають сміття на землі поверх проекції власних фото, які попередньо зробив Муніс. Потім створене таким чином зображення фотографується і продається, виручені гроші отримують збирачі сміття. Чи вдалося художнику змінити життя простих людей, чи ні — окреме питання. Але те, що завдяки його проекту нам вдалося більше дізнатися про сміття як вторсировину та сміття як матеріал для творчості, — безперечний факт.

Ще дуже багато художників і стилів мистецтва, пов’язаних із треш-артом, залишилися поза увагою нашого скромного дослідження. Однак на прикладі показаних тут робіт можна переконатися в барвистості та різноманітті сміттєвого мистецтва та, ймовірно, трохи уважніше придивитися до того, що збиралися викинути в сміттєве відро, — а раптом з цього може вийти твір мистецтва?

 

 

Аліна Копиця