22 червня в містечку Миропілля на Сумщині відбулося відкриття першого в Україні ленд-арт парку. Поблизу, відомого для багатьох художників та поціновувачів українського сучасного мистецтва, села Могриці. Адже саме це місце стало знаковим у становленні вітчизняного ленд-арту. Протягом 15 років тут проходить міжнародний симпозіум "Простір прикордоння", котрий став не просто важливою подією в українському мистецтві, а й у більшій мірі визначив вектор розвитку ленд-арту на наших теренах. 

Українські художники звернулися до мистецтва довкілля ще  в 80-х роках ХХ ст.,  Олександр Бабак, Олександр Бородай, Володимир Бахтов, Сергій Якунін, Олексій Литвиненко, Петро Бевза, створювали арт-об'єкти в природньому середовищі, а фото та відео документацію презентували згодом на виставках або в каталогах.  В 1997-му році з появою фестивалів та симпозіумів (крім "Простору прикордоння" в 1997 році було засновано фестиваль "Весняний вітер") ленд-арт став відкритим для глядачів та дослідників наживо, виокремився в специфічну категорію сучасного мистецтва в Україні. 

Вiталiй Кохан. Споруди

"Простір прикордоння" починався як студентський пленер в селі Могриця, котрий ініціювала художниця Ганна Гідора - дослідниця та натхненниця цих місць. Згодом вона ж почала запрошувати в Могрицю відомих художників, не тільки в царині ленд-арту. Живописці, скульптори, графіки, медіа-артисти, часто, саме тут вперше експериментували з мистецтвом довкілля. Поєднання експериментального поля і навчального процесу створило умови для глибокої та вдумливої роботи, та забезпечило важливу платформу для комунікації між художниками різних поколінь, видів та напрямків творчості. За 15 років існування могрицького симпозіуму тут працювали такі художники як Петро Бевза, Олександр Животков, Олексій Литвиненко, Едуард Бєльський, Петро Лебединець, Сергій Якунін, Влодко Кауфман, Андрій Блудов, Валерій Шкарупа, Олексій Малих, Ігор Швачунов, Микола Журавель, Олександр Нікітюк, Григорій Протасов, Наталя та Олег Кохани та інші. В студентській програмі в різні часи брали участь Юрій Мусатов, Сергій Собакар, Олександр Жулинський, Роман Мінін, Віталій Кохан, Костянтин Алєнінський, Олена Волинська та багато інших. 

Олена Волинська та Василь Костинюк. Промінь 

 

З часом за цим місцем закріпився статус своєрідної мекки українського ленд-арту. Художників приваблюють сюди виразні краєвиди та унікальний ландшафт Могриці, багаті та різноманітні природні ресурси, що дають широкі можливості для творчості, а розташування поблизу деревнього язичницького городища часто спрямовує авторський пошук до роботи з історичними архетипами. Ідея створення тут постійно діючого ленд-арт парку ставала дедалі актуальнішою. І коли минулого року в сусідньому з Могрицею Миропіллі почалися реставраційні роботи по впорядкування та відновлення маєтку князя Долгорукого, Ганна Гідора звернулася до нового власника маєтку з цією ідеєю, котру він жваво підтримав.

Ганна Гідора виступила кураторкою і запросила до створення парку авторів, які в різні роки були учасниками симпозіуму "Простір прикордоння", а також молодих художників, котрі вперше долучилися до мистецтва ленд-арту. Плануючи відкриту експозицію вона представила найбільш репрезентативні роботи митців, котрі розкрили широкі можливості природного мистецтва. На території маєтку сьогодні представлено близько 40 художніх проектів, серед яких більша частина – об'єкти спеціально створені для парку, а частина - репліки з попередніх могрицьких симпозіумів. Експозиція має три локації - територія маєтку навколо озера, крейдяний кар'єр та приміщення садиби князя Долгорукого (поч. ХІХ ст. ), що знаходиться в процесі реставрації.

Артур Самофалов. 12 лун

Артур Самофалов. Сколи та Зрiзи

Антон Саєнко. Органiзацiя простору

 

Дещо незвична для мистецтва ленд-арту робота з історичним житловим комплексом та нехарактерна галерейна експозиція в маєтку, значно розширити поле художнього висловлювання. Проекти в довкіллі та в галереї доповнювали і продовжували один одного вибудовуючи послідовний лінійний нарратив.  Артур Самофалов (м. Суми) представив скульптурну серію "12 лун" на березі озера та об'єкт "Зрізи" в галереї. Одними і тими ж засобами художник послідовно розкриває суть природних явищ і антропологічних, змінюючи контекст твору. Олена Волинська (м. Суми) та Василь Костинюк (м. Чернівці) розмістили в галереї елементи старого сільського будинку, інтергуючи їх в специфічний галерейний простір, наділивши певними ознаками мистецьких об'єктів - "Будинок, котрого більше немає". На панно із частин старого шиферного даху Олена розсадила кольоровий мох, котрий проростаючи має надавати об'єкту естетичної привабливості, немовби виправдовуючи його появу в художній експозиції.  Антон Саєнко (м. Київ) експериментував з організацією простору в приміщенні садиби та на подвір'ї за допомогою великих та громіздких дерев'яних конструкцій - ймовірно елементів балочного перекриття старого будинку. Взагалі,  працюючи вприміщенні маєтку художники у різний спосіб підкреслювали  естетику старого помешкання. Фрагментовані елементи старих дерев'яних конструкцій в проекті Антона Саєнка схожі на супрематичні архітектони Казимира Малевича. Олексій Малих (м. Київ) в проекті "Дотик" акцентував увагу глядача на імпресіоністичній живописності зелених плям цвілі на стінах садиби. 

Олена Волинська. Будинок, котрого більше нема

Олексій Малих. Дотик

 

Створюючи ленд-арт об'єкти в приміщенні художники активно використовували природнє освітлення. Ярослава Майстренко (м. Харків) зробила рухому платформу, на якій розташувала  піраміду з піску, шо від найменшого поруху,  обсипалася на підлогу і змінювала пропорції "відокремленої" тінню вершини піраміди. Перегукувався із цією роботою проект Костянтина Алєнінського (м. Суми) "Мрії збуваються та не збуваються". Його впізнавані "дзвони" були розміщені на глухий стіні у вигляді світлотіні від вікна навпроти, і які, можливо, могли б співпасти з реальними тінями цього вікна. Рухливість та примарність тіней автори трактували як алюзії до людських прагень та мрій. Олена Волинська та Василь Костинюк матеріалізували промінь світла, що пробивається крізь невеликий отвір в замурованому цеглою вікні: заточили його в невеликому кам'яному басейні. Художники створили ілюзію підкорення світла, але лише на мить, коли сонце знаходиться в певному положенні. Згодом промінь вивільняється, зникає, з'являється і знов потрапляє в полон. 

Костянтин Алєнінський. Мріі збуваються та не збуваються

Ганна Гiдора. Земляний годинник

Ганна Гiдора. Дерев'яна обсерваторiя

Євген Мануїлов. Дихання

 

Мистецтво довкілля зазвичай звертається до архаїчних образів та символів, таких, наприклад, як природні стихії. Глибинне переосмислення та міфологізація образів землі, води, сонця, вітру, вогню повсякчас присутнє і в об'єктах миропільського парку. Ганна Гідора (м. Київ) представила два масштабні виразні проекти "Дерев'яна обсерваторія" та "Земляний годинник", котрі розташовані на центральному майданчику і виступають певною домінантою всього парку розкриваючи теми землі та сонця. Вода та вітер - приваблюють художників до створення динамічних об'єктів. Проект Євгена Мануїлова (м. Київ)  "Дихання 2" - один із найбільш спектакулярних творів усієї експозиції - білі вітрила, натягнуті через озеро,  був настільки яскравим та динамічним, що, здавалося йому навіть затісно на територїї парку.  Марина Тодорчук (м. Суми) та Катерина Борика (м. Суми) відтворили в парку проект з симпозіуму "Простір прикордоння 2011" "Поплавки" - легкі білі трикутники що рухаються за вітром по поверхні озера.  Віталій Кохан (м. Харків) традиційно працюючи з вогнем, використовує його як образ, символ та  інструмент водночас. Художник випалював вогнем скульптурні об'єкти - монументальні чаші, у яких розкриває образ жінки. 

Марина Тодорчук та Катерина Борика. Поплавки

 

Ярослава Майстренко. Вивчення маси в підвішеному стані

Ярослава Майстренко. Вивчення маси в підвішеному стані

Ірина Кочергіна. Не таємна не вечеря

Крейдяні кар'єри Сумщини, що стали свого часу візитівкою могрицького симпозіуму, прозвучали і в рамках ленд-арт парку. На миропільському крейдяному кар'єрі  були представлені проекти  "Вивчення маси в підвішеному стані" Ярослави Майстренко (м. Харків) - перетворення грудок крейди на невагомі, майже нематеріальні об'єкти, та "Не таємна не вечеря" Ірини Кочергіної (м. Київ) - відображення ілюзорності релігійних образів за допомогою світло-тіньових прийомів.  

Взагалі художникам та організатором вдалося в повній мірі представити мистецтво ленд-арту як універсальний спосіб художнього висловлювання. Будемо сподіватися, що поява ленд-арт парку зробить цей вид мистецтва більш доступним для глядачів. Та важливо, щоб ця доступність не вплинула на якість мистецьких творів. Засновникам парку треба бути готовими до співіснування з приватним капіталом, і відстоювати позицію художньої інституції, стримуючи натиск туристично-розважального сегменту. Наразі цей баланс витриманий, доказ тому - музичний фестиваль, котрий супроводжував відкриття парку, був тематично близький ідеї природного мистецтва, і прозвучав досить гармонійно.