Куратор Першої київської бієннале ARSENALE 2012 Девід Елліотт неодноразово наголошував, що спробує зробити певний акцент на трьох поколіннях сучасних українських художників. Звичайно, двадцяти імен недостатньо, аби показати історію становлення сучасного українського мистецтва. Мандруючи з міста до міста, з однієї мистецької майстерні до іншої, Девід сформував своє уявлення про те, які художні проекти якнайкраще підходять до концепціі «Найкращіх часів, найгірших часів». Для деяких з нижченаведених художників запрошення до участі в бієннале стало відвертою несподіванкою. Тим не менш, кожний з представлених на бієннале українських художників гідно впорався з відповідальністю учасника першої мистецької події такого масштабу

Стаття з ART UKRAINE № 3(28) травень-червень 2012. Рубрика ПЕРШИЙ ПЛАН

 

Сергій Братков — художник і фотограф, представник харківської школи фотографії. Понад десять років живе і працює в Москві, й саме на цей період його творчості припадає найбільший успіх. Сергій Братков представляв Росію (2005) й Україну (2007) на бієнале сучасного мистецтва у Венеції, брав участь у бієнале Сан-Паулу (2002) та «Маніфесті» (2004).

Братков завжди гранично іронічний і гранично серйозний — це дві головні характеристики художника, які дуже часто призводять до того, що відвідувачі його виставок лишаються шоковані або влаштовують скандал.

Сергій Братков. Гасло. 2010. Цифровий друк, неон. 180х635см. З колекції МАММ (Мультімедіа Арт Музей), Москва

На ARSENALE 2012 Сергій представив роботу «Гасло», зміст якої відсилає до пострадянської ментальності, що поки не зжила себе. Ідеться про тотальну віру в світле майбутнє і в те, що завтра буде обов'язково краще, ніж сьогодні.

 

Стас Волязловський — херсонський художник, творить у напрямку, званому «шансон-арт». Стас є представником покоління українських художників, які заявили про себе у другій половині нульових. Брав участь у роботі об'єднань «Р.Е.П.» та клубу «Тотем».

2010 року став переможцем міжнародного конкурсу живопису та отримав премію імені Казимира Малевича. Стас Волязловський залишається одним з небагатьох українських художників, чиї роботи можна зустріти на провідних світових ярмарках і виставках сучасного мистецтва.

Станіслав Волязловський. D.HIRSTS BIRTHDAY PARTY IN 2666. Текстиль, кулькова ручка.  156х150. З колекції галереї «Ріджина», Москва, Росія. 2010

В іронічній роботі D.HIRSTS BIRTHDAY PARTY IN 2666, яку представлено ​​в головному проекті ARSENALE, глядач побачить історію мистецтва, і сучасного споживача, і все те, чим засмічується мозок людини, що живе в нинішньому столітті.

 

Гамлет Зіньковський — харківський художник, неймовірний романтик і великої душі людина. Гамлет є двічі учасником премії Pinchuk Art Centre Prize, виставки ART-KYIV Contemporary 2010 і безлічі інших проектів.

Вуличні роботи Гамлета (найчастіше в тандемі з художником Романом Мініним) вже стали невід'ємною частиною Харкова, його душею і частиною унікальної атмосфери міста.

Дуже тонкі, ліричні роботи Гамлета наповнені меланхолією і особливого виду ностальгією за минулим.

 

Нікіта Кадан — художник і активіст, член групи «Р.Е.П.». Учасник численних виставок в Україні та за кордоном, лауреат першої премії PinchukArtCentre Prize 2011. Живе і працює в Києві.

Проект «Процедурна кімната», який представлений на ARSENALE 2012, був створений два роки тому, але, як показують суворі українські реалії, не втратив актуальності.

Нікіта Кадан. Процедурна кімната. 2009–2010. Друк на тарілках, d 28 cm. Тираж 50. У власності автора

Навіть більше: політичні репресії сьогодні стали майже нормою, а з тематикою тілесності (як показала виставка «Українське тіло») у нас, як і раніше, багато невирішених питань.

 

Олег Кулік — російський художник українського походження.

Постійний учасник провідних світових виставок (Венеційська Бієнале, Стамбульська бієнале та бієнале в Сан-Паулу). Представник радикального перформансу 90-х, відомий як «людина-собака». Останнім часом його арт-проекти набули іншого спрямування та пов'язані із концептом «просторової літургії» — що за словами самого художника, є свідченням нового етапу в його творчості.

Олег Кулік, Ден Крючков, Гермес Зіготт. Купол. Основано на ораторії Клаудіо Монтеверді«Вечірня Блаженної Діви, 1610». 2012. Відеоінсталяція, тривалість 44 хв. У власності авторів

2009 року митець поставив «Вечірню Діви Марії» Клаудіо Монтеверді в театрі Шатле. На ARSENALE 2012 продовжує розпочатий 2009 року проект і представить відеоінсталяцію, засновану на творі Монтеверді Vespers of the Sacred Virgin.

 

Сергей Зарва — одеський художник, належить до числа українських митців, чиї роботи користуються попитом на провідних міжнародних арт-ярмарках і виставках сучасного мистецтва.

2011-го твори Сергія були представлені у знаковому кураторському проекті Массіміліано Джіоні в New Museum (Нью-Йорк) і на ярмарку Art Basel.

Cергій Зарва. Огоньок. 2007. Папір, акварель, асамбляж, 47х38. З колекції галереї «Ріджіна». Москва

На Першій київській бієнале сучасного мистецтва експонуються роботи з його серії «Огонек», які відсилають до естетики популярного за радянських часів журналу і є рефлексією на тему колективного радянського минулого.

 

Леся Хоменко — починаючи з 2004 року, Леся Хоменко паралельно поєднує індивідуальну творчу діяльність і групову роботу (учасниця групи «Р.Е.П.»), з 2005 року є резидентом Фундації ЦСМ.

Останніми роками активно виставляється за межами України: галерея «Ріджина» (Москва), White Box (Нью-Йорк), Кunstraum Мuenchen (Мюнхен), Центр сучасного мистецтва INDEX (Стокгольм), участь у Венеційській та Празькій бієнале. Серед інших учасників групи «Р.Е.П.» найбільше зосереджена на живописі. Манера Лесі Хоменко апелює до соцреалізму, але це тільки зовнішня складова: осмислення культурної спадщини, можливість її застосувати в сучасному контексті, говорити актуально, але використовувати старі методи — ось справжні завдання художниці.

Леся Хоменко. Без назви. Із серії «Моржі». 2007. Полотно, акрил, 200х150. У власності автора

На ARSENALE Леся представила добре відомі українському глядачеві роботи із серії «Велетні».

 

«Р.Е.П.» — серед покоління молодих українських художників, тих, хто прийшов у нульові, окрему нішу займає творчість групи «Р.Е.П.» («Революційний Експериментальний Простір»).

Група утворилася під час Помаранчевої революції — в один з найдраматичніших моментів української історії. Відтоді чимало змінилося у свідомості української людини, і розчарування, пережите в 2004 році, призвело до тотальної апатії та пасивної громадянської позиції населення країни. Однак кожен із учасників групи, як і раніше, зберігає активну громадянську позицію.

Група «Р.Е.П.». Медіатори. 2006–2012. Відеоінсталяція, яка включає документацію вуличних перформансів, здійснених групою Р.Е.П. у Києві, Гюмрі (Вірменія ), Алмати (Казахстан), Пловдіві (Болгарія), Шваці (Австрія), Бялостці (Польща)

На ARSENALE група представила відеоінсталяцію «Медіатори», яка є документацією серії перформансів, реалізованих у 2006–2012 рр., і настінні розписи із серії «Патріотизм».

 

Борис Михайлов — найбільш відомий у світі український фотохудожник, основоположник харківської школи фотографії.

Борис Михайлов — єдиний український лауреат міжнародної премії «Хассельблад» (еквівалент Нобелівської премії в галузі фотографії), яку йому присудили 2000 року. 2008-го обраний членом Академії візуальних мистецтв у Берліні. Живе і працює у Берліні та Харкові.

Борис Михайлов. Без назви. Із серії «Промзона». 2011. Кольорове фото, 127x190cm. Тираж — 5. Власність автора. Проект було реалізовано за піддтрімки Платформи Культурних Ініціатив «Ізоляція»

Його роботи стали символом соціальної документальної фотографії. 2011 року відкрив етапну персональну виставку в американському музеї сучасного мистецтва МоМА, чим створив важливий прецедент в історії українського мистецтва. Роботи із серії «Промзона», представлені на бієнале, є свого роду можливістю подивитися на минуле крізь призму сьогодення і навпаки.

 

Олександр Чекменьов — луганський фотограф і фотожурналіст. Живе і працює в Києві.

Роботи Олександра Чекменьова мають гостру соціальну спрямованість. Працюючи з малозабезпеченими групами людей, Олександр наочно та документально демонструє глядачеві реалії сучасної України.

Олександр Чекменьов. Без назви. Із серії «Переможці». 2007. Цифровий друк. 100Х100

В основному проекті бієнале будуть представлені фотографії з серії «Переможці» — портрети ветеранів, людей, про яких забуло не лише суспільство, а й керівництво країни.

 

Наташа Шульте — одеська фотохудожниця. Учасниця конкурсу для молодих художників PinchukArtCentre Prize 2011, стала однією з семи фотографів, номінованих на International Photography Awards у 2011 році.

Героями робіт Наташі Шульте є діти-сироти, часто жертви знущань власних батьків або рідних, народжені в сім'ях хронічних алкоголіків і наркотично залежних людей. Основний акцент робіт художниця робить на внутрішньому стані покинутих дітей.

Наталія Шульте. Без назви. Із серії “Покірність долі”. 2012. С-print, 120х185. Тираж 10+2 AP. Власність автора

Проект «Покірність долі» створений спеціально для бієнале і розкриває ідею здібності людини миритися з обставинами і приймати продиктовані життям умови.

 

Арсен Савадов — один із ключових представників Нової хвилі, художник, який значно вплинув на історію українського сучасного мистецтва. Представляв Україну на 49-й Венеційській бієнале. Живе і працює в Києві.

Незалежно від того, який жанр вибирає Савадов, він завжди намагається позначити функцію мистецтва і завдання художника, займається створенням нових міфологій.

Арсен Савадов. Східний маяк. Полотно, олія, 264х380. 2011. Власність автора

На ARSENALE 2012 представить два нових масштабних полотна «Східний маяк» і «Аврора — дівчина, що несе прапор» — багатофігурні мальовничі постмодерні інсценізації, в яких легко вгадується незмінний стиль художника.

 

Василь Цаголов — одна з головних фігур сучасного українського мистецтва, художник покоління, яке вийшло на старт наприкінці 80-х і увійшло до історії актуального мистецтва під назвою «Нова хвиля». Живе і працює в Києві.

Головна спрямованість творчості Цаголова — міфологія масової культури і кіно як головна релігія сучасності.

Василь Цаголов. Привид революції. 265x535cm. Полотно, олія. 2012

Для ARSENALE 2012 створив нове живописне полотно «Привид революції».

 

Микола Малишко — живописець і скульптор, належить до найстаршого покоління українських художників.

Не отримав широкого визнання за радянських часів, оскільки його нефігуративний живопис, так само, як і дерев'яні скульптури, був «неформатом» для загальноприйнятого тоді соцреалізму.

Микола Малишко. Сцена І. Сцена ІІ. Дерево. 2011

У нульових співробітничав із Павлом Гудімовим, виставлявся у Мистецькому Арсеналі, брав участь у кількох виставках у різних країни Європи.

 

Микола Маценко — живописець. Живе і працює в Києві та Черкасах. Учасник численних виставок у провідних галереях України. 2009 року роботи Маценка були представлені на аукціоні Sotheby's.

У творчості Маценка легко вбачається дослідження національної ідентичності. У своїх творах художник представляє вигадані об'єкти (часто базуються на спогадах автора), які в підсумку репрезентують різноманітні національні стереотипи.

Микола Маценко. Мистецтво належить народові! 2007. Полотно, акрил, олія. 200х160. Власність автора

На ARSENALE представив дві роботи із серії «Мистецтво належить народу», спеціально створені для виставки.

 

Олександр Кадніков — сімферопольський фотограф, який поєднує в собі якості художника і фоторепортера.

Організатор и учасник понад дев'яноста фото- і відеопроектів в Україні та поза її межами (Росія, Німеччина, Велика Британія, Польща, Італія), один із провідних фотографів журналу «НАШ», автор фотографій до книг.

Олександр Кадніков. Жар. Із серії «Граблі». 2012. Цифровий друк

На ARSENALE представив роботи з проекту «Граблі», суть якого в переосмисленні нашого колективного минулого і його артефактів, що існують і донині.

 

Володимир Воротньов — художник, графіті-райтер. Живе і працює в Києві.

Відомій в молодіжних колах, як «Кінг» (король) українського графіті, найстарший нині активний представник субкультури. Навчаючись у Києво-Могилянській академії, організував першу в Україні графіті-виставку.

Володимир Воротньов. Сліди від спрею. 2011

Маючи за плечима досвід інтелектуального та вуличного життя, художник прийшов до мистецької рефлексії явища графіті, хоча мова графіті для автора не є єдиним засобом вираження.

 

Сергій Радкевич — львівський стріт-арт-художник. Брав участь у створенні мозаїчного панно в церкві Різдва Богородиці (м. Львів). 2010 року Радкевич був організатором і учасником стріт-арт-фестивалю Black Circle Festival в м. Понінка. Лауреат спеціальної премії для молодих художників PinchukArtCentre Prize 2011.

Теми творчості Радкевича беруть початок у релігійній іконографії. Цікаво, що під час створення монументальних стінних розписів на релігійну тематику художнику асистує його друг — переконаний атеїст.

Сергій Радкевич. Акрил, аерозолі. Розпис, Мистецький Арсенал. 2012

Для ARSENALE 2012 Радкевич в будівлі Мистецького Арсеналу створив кілька масштабних стінних розписів, які об'єднують релігійні символи з геометричними формами.

 

Микола Рідний — харківський художник, активіст, учасник групи SOSka, належить до молодого покоління українських художників.

Частий учасник виставок як в Україні, так і за кордоном (Stadtpark gallery, Кремс (2006), Studio Guenzani, Мілан (2009), Slag Gallery, Нью-Йорк (2010), Santa Fe Art Institute, Санта Фе (2010)), номінант премії для молодих художників PinchukArtCentre Prize 2011.

Микола рідний. Монумент. Відео, 2:30 хв. 2011. Надано V-I-C founda tion, Москва, та художником

На ARSENALE 2012 представив роботу «Платформи» і «Монумент», які продовжують досліджувати питання знецінення людської праці в сучасному суспільстві.

 

Андрій Сагайдаковський — львівський художник-живописець. Після того як у 1992 році Єжи Онух представив роботи художника у варшавському Замку Уяздовському, Андрій Сагайдаковський виставлявся в різних галереях України та Європи.

Художник веде життя відлюдника, а його львівська студія нагадує студію британського художника Френсіса Бекона.

Андрій Сагайдаковський. Напівбог. Килимок, олія, 216Х146. 2010

Українському глядачеві художник знайомий за масштабними творами, написаними на традиційних килимах замість полотен — деякі з його старих робіт представлені на ARSENALE 2012.

 

Маша Шубіна — київська художниця. Лауреат спеціальної премії для молодих художників PinchukArtCentre Prize 2009 і учасниця PinchukArtCentre Prize 2011.

Найчастіше створює автопортрети. Основна тематика творчості: сексуальність і масова культура.

Маша Шубіна. Краса, що вислизає

На ARSENALE 2012 представила нову роботу під назвою «Краса, що вислизає».

 

Ася Баздирєва