Техас — другий завбільшки штат США. Він розташований посередині між двома «мегамістами» — Нью-Йорком і Лос-Анджелесом. Дві найдовші техаські траси, що сполучають захід і схід, північ і південь країни, перетинаються в Далласі, який є важливим транспортним вузлом із початку ХХ сторіччя.

Об'єкт з експозиції персональної виставки «Victory» чиказького художника DZINE. Фото: Dallas Contemporary

Стаття з ART UKRAINE № 6-2 (31-33). Рубрика ART GLOBUS

Хтось приїжджає в Даллас, щоб зануритися в автентичну ковбойську культуру та скуштувати супу з м’яса гримучої змії, хтось — повболівати за команду Dallas Cowboys, а хтось і досі перебуває під упливом культової мильної опери Даллас. Але ще привабливіший привід відвідати техаський мегаполіс, — мистецький центр Dallas Contemporary. Тут місто донині дихає передчуттям невідкритих територій на карті сучасного мистецтва. Це та нова земля, де справджуються поетичні мрії, підживлені безмежними просторами, нафтовою енергією та палючим південним сонцем. Тут розгортається новітній вестерн ХХІ сторіччя.

Об'єкт з експозиції персональної виставки «Victory» чиказького художника DZINE. Фото: Dallas Contemporary

 

Dallas Contemporary є однією з небагатьох у США інституцій, що працюють у форматі кунстхалле — динамічного мистецького центру зі змінними виставками на основі новостворених чи вперше демонстрованих робіт. Упродовж кількох останніх років Dallas Contemporary розвинувся з інституції локального значення, яка підтримувала винятково техаських художників, до впливового центру-трендсеттера, що генерує передові ідеї та приваблює десятки тисяч відвідувачів. У перші десятиріччя діяльності змінювалася й назва, тож про нинішній Dallas Contemporary можна також почути як про D'Art, Dallas Visual Arts Center, The Contemporary.

Перформанс K8 Hardy під час відкриття події The Legendary в DallasContemporary. Фото: Кевін Тодора

 

Про центр розповідає його директор Пітер Дорошенко: 

«Dallas Contemporary — це некомерційна урбаністична двомовна організація, що існує з 1977 року.

Вона виразно характеризує техаську культуру: в минулому пропорційно значно більше ініціатив, думок і прихильності надходило від приватних осіб, а не від міського керівництва чи влади вищих рівнів. Мистецький центр безкоштовний для всіх.

Із 2010 року, коли мене призначили директором Dallas Contemporary, розпочався новий етап його історії. Ідентифікація музею з особистістю його засновника відійшла в минуле, інституція спрямувала зусилля на перехід до рівня сучасного підприємства. Гарячковий темп перших років тепер змінено на більш професійний і комплексний підхід до роботи музею.

Ми — найбільша в країні неприбуткова інституція (3 430 квадратних метрів виставкових площ), щороку організовуємо від шести до дев'яти персональних виставок, у яких завжди взаємодіють місцева та міжнародна художні арени, а ще — окремі твори та музейна колекція. Систематичні виставки молодих художників поєднуються з проектами визнаних митців, які перебувають уже на вищих кар’єрних сходинках. Це гарантує кожному відвідувачу яскраві відчуття. Dallas Contemporary видає газету The Contemporary, орієнтовану на вихід упродовж наступних кількох років на серйозний міжнародний рівень».

Iнсталяція художниці Сільві Флері у вітрині торгового центру Neiman Markus у рамках Dallas Contemporary 2012. Фото: Dallas Contemporary 

 

Пітер Дорошенко та нові імена в Далласі

Новий директор центру Пітер Дорошенко відомий в Україні передусім як колишній президент PinchukArtCentre і куратор українського павільйону на Венеційській бієнале 2007 та 2009 років. Значною мірою стиль PinchukArtCentre сформував саме він — американець українського походження, який привабив у Київ художників, кураторів і журналістів з усього світу. Для Dallas Contemporary Пітер Дорошенко сформулював нову місію: презентувати техаських художників у міжнародному контексті. Потреба в цьому продиктована наявністю в місті вимогливої аудиторії глядачів; ще більше в просуванні місцевих митців зацікавлені даллаські колекціонери та меценати, за підтримки яких тут утілюють сміливі виставкові проекти. Згідно з новою формулою Дорошенка, тепер дві третини художників приїжджають у Dallas Contemporary з різних країн світу, ще третина — автори, які працюють у Далласі й загалом у Техасі.

Chit Chat у Dallas Contemporary. На фото директор Пітер Дорошенко, фотографи Інесван Ламсвеерде та Вінуд Матадін. Фото: Dallas Contemporary

 

Чотири роки тому Dallas Contemporary переїхав у будівлю 1950-х років, де раніше був металургійний завод. На додачу до шестиметрових стель тут лишилося чимало атмосферних артефактів — труб, кранів, ізоляційних матеріалів, вимірювальних пристроїв, які поруч із мистецькими творами символічно нагадують про індустріальний потенціал людства. У новому просторі чудово розкриваються великоформатні твори та інсталяції. Тут, зокрема, відбулися резонансні виставки х’юстонського скульптора Джозефа Гавела (2010), лос-анджелеського художника та перформера Джеймса Гілберта (2010), зіркового нью-йоркського художника Роберта Пруітта (2011), остінського майстра татуювань Джейсона Брукса (2011), німецького фотографа Юргена Теллера (2011), австрійського митця Ервіна Вурма (2012), голландського подружжя фотографів Інез ван Ламсвеерде та Вінуда Матадіна (2012), чиказького художника Dzine — послідовника естетики Kustom Kulture (2012). Тут навіть було проведено «першу й останню» Даллаську бієнале (2012). Нещодавно пройшла виставка шести техаських відеохудожників Los Americanos, демонстрована не лише у стінах мистецького центру, а й на великих моніторах у міському просторі. У планах Dallas Contemporary — запуск програм двобічної співпраці з мистецькими інституціями України, Росії та інших східноєвропейських країн.

Iнсталяція художниці Сільві Флері у вітрині торгового центруNeiman Markus у рамках Dallas Contemporary 2012. Фото: DallasContemporary

 

Завдяки освітній програмі Art Think про Dallas Contemporary щороку дізнаються близько 12 тисяч підлітків із різних навчальних закладів Далласа та міст-сателітів. Мета цієї ініціативи — розвиток візуальної грамотності школярів. У Dallas Contemporary є шестеро «посланців мистецтва», які проводять у школах заняття з дітьми, допомагають учителям розробляти мистецькі освітні програми. Наші посланці — молоді мистецтвознавці, які стараються будувати в класі діалог на рівних, дають дітям базовий термінологічний і теоретичний інструментарій, сприяють вираженню учнями власного відчуття сучасного мистецтва.

Крім того, Dallas Contemporary вже третій рік розвиває унікальну соціальну програму Taking It To The Streets. Місцеві художники проводять майстер-класи зі стріт-арту для дітей у віддалених районах Далласа. Ідея перенесення музею на вулиці спальних районів дає багатьом людям перший у їхньому житті музейний досвід. У співпраці з Dallas Contemporary мюрали в різних частинах міста створювали культовий Шепард Фейрі (2012), місцевий майстер стріт-арту Sour Grapes (2011).

Об'єкт з експозиції персональної виставки «Victory» чиказького художника DZINE. Фото:Dallas Contemporary

 

Джерела натхнення для Dallas Contemporary 

1. Відкритість місцевих еліт. Особлива гордість Dallas Contemporary — наглядова рада, члени якої відповідальні передусім за поповнення бюджету та стратегічну діяльність. В українському контексті це може звучати дивно, але в США люди (і Dallas Contemporary — чудовий приклад) входять до наглядової ради не для того, щоб формулювати ефемерні приписи культурного життя для «непросвітлених мас». Головна місія члена ради директорів — дружба з інституцією, бажання допомогти, привабити людей. Волонтерство еліт, можна й так сказати. Я познайомилася з багатьма членами наглядової ради Dallas Contemporary в перший тиждень перебування в Техасі, на вечірці в місцевого колекціонера, який саме відкривав виставку у своєму мистецькому центрі. Попри клопоти свого забезпеченого і, як ми звикли вважати, «солодкого» життя, у приватних розмовах ці люди щиро цікавилися ідеями майбутніх виставок, долею попередніх стажистів Dallas Contemporary, яких вони пам’ятають поіменно (!), і вже насамкінець — кількістю діамантів в інкрустованому Деміеном Херстом черепі у вбиральні власника будинку.

2. Ризиковість забудовників. Динамічний дизайнерський квартал Далласа, яким зараз так пишається місто і де розташований Dallas Contemporary, — це територія, що донедавна асоціювалася з пустирем і закинутими складськими приміщеннями. Кілька років тому сюди прийшли ризикові візіонери та запропонували нову модель урбаністичного життя. Тепер у дизайнерському кварталі активно розвиваються бутики, антикварні крамниці, інтер’єрні студії, галереї, шоуруми та концепт-стори, першокласні заклади харчування та затишні кав’ярні, де вечорами вирує життя.

Нерухомості тут небагато, зате вона розмаїта — від аскетичних лофтів до затишних квартирних комплексів і пентхаусів із садами та бассейнами на дахах. Дизайнерський квартал стає місцем, де мріють пустити корені дедалі більше представників творчих професій. Така атмосфера добросусідства — найкраща мотивація для нашого мистецького центру. Адже, намагаючись виразно заявити про себе на хвилі розквіту нового району міста, Dallas Contemporary вже стає культурним магнітом — і для нинішніх, і для майбутніх сусідів.

3. Амбітність конкурентів: «мистецька мода» в Далласі. Як центр сучасного мистецтва Dallas Contemporary заповнює унікальну нішу в культурному житті городян. Але відвідувачі приходять сюди добре підготовленими, адже культурне життя в Далласі насичене. Крім дизайнерського кварталу, статусу культового вже набув Мистецький квартал (Arts District) із музеями й академічними концертними залами, а також район Deep Ellum, де співіснують жива музика, графіті, молодіжні субкультури та художні майстерні.

Найважливіші культурні локації Далласа:

Dallas Museum of Art — місцевий Лувр, картинна галерея з хрестоматійним зібранням імен і артефактів: від древніх середземноморських і азійських знахідок, творчості примітивних племен до робіт титанів європейського мистецтва та вагомої колекції культурних надбань Америки. У музейному саду скульптур можна посидіти серед експонатів на лавці, спроектованій Захою Хадід.

Nasher Sculpture Center представляє колекцію модерної та сучасної скульптури. Чудове приміщення з напівпрозорим дахом, крізь який у експозиційну залу проникає природне сонячне світло, спроектував лауреат Прітцкерівської премії Ренцо Піано. Навесні 2012 року центр став жертвою скандального будівництва поруч із музеєм багатоповерхового житлового комплексу Museum Tower, дзеркальний фасад якого створив ефект сонячного зайчика і буквально випалює виставкові площі «прозорого» скульптурного центру, унеможливлюючи демонстрацію багатьох делікатних скульптур.

Goss-Michael Foundation — інституція, колекція якої сформована винятково з робіт британських художників групи Young British Artists. Її засновники та власники — музикант Джордж Майкл і його колишній партнер, далласький бізнесмен Кенні Госс. Фундація реалізовує виставкові й освітні програми, а також щорічно нагороджує молодих  художників преміями, спрямованими на підтримку їхнього професійного навчання.

The Power Station — галерея в дусі найвідвертіших інтервенцій у жорстке індустріальне тіло міста. Її власник, найгучніший далласький колекціонер Алден Піннелл, перетворив стару електростанцію на двоповерхову галерею сучасного мистецтва (зокрема для site-specific інсталяцій), зберігши при цьому індустріальну поетику простору. Галерея співпрацює з художниками з різних країн, проводить демократичні відкриття без дорогого шампанського та «лабутенів».

CentralTrak — виставковий центр і мистецькі резиденції програми Art&Technology Техаського університету в Далласі. Це майданчик для експериментальних проектів, інтелектуальних дискусій і випробування мистецтва нових медіа.

Oliver Francis Gallery доводить: американська мрія працює. Можна бути амбітним і працелюбним 23-річним випускником університету, походити з простої родини і, стратегічно спрямувавши свій інтелектуальний потенціал, відкрити власну галерею та збирати альтернативні тусовки на презентації експериментальних мистецьких проектів. Саме так зробив власник цієї нової галереї Кевін Джейкобс, який розвиває «культурну археологію» та відкриває Далласу нові імена.

Стріт-арт далласької групи Sour Grapes

 

Пітер Дорошенко: «Dallas Contemporary схожий на журнал»

«Унікальність інституції в тому, що вона побудована не за зразками інших мистецьких центрів, а радше за моделлю журналів. Програма різноманітних виставок і освітніх заходів віддзеркалює конкретний теперішній момент — поточні події в студії художника, актуальні інтелектуальні теми. Міждисциплінарні виставки за участю графічних дизайнерів, фотографів моди та музикантів створюють моментальний кадр того, що відбувається в культурі просто зараз.

Dallas Contemporary — це сучасний досвід. Ми намагаємося захопити відвідувачів тієї ж миті, коли вони наближаються до будівлі. Кожен із них навчається в нашому просторі зі своєю індивідуальною швидкістю та може не раз повертатися, щоб дізнатися ще більше».