Аліса Ложкіна про кураторський проект Акіле Боніто Оліва — ювілейну виставку робіт засновника італійського метафізичного живопису

 Італійському метафізичному живопису цього року виповнюється сто років. Цей напрямок веде свою історію від однієї з найцікавіших фігур мистецтва ХХ століття — Джорджо де Кіріко.

Де Кіріко народився 1888 року в забезпеченій італійській родині в Греції, й за винятком короткого часу, проведеного в Мюнхені і Парижі, прожив майже все своє життя — довгих 90 років — на італійській землі. Отримав художню освіту в Афінах, Форенції та Мюнхені і деякий час перебував під впливом символізму. Метафізичний живопис народився, коли в 1910 році де Кіріко у Флоренції намалював роботу «Загадка осіннього вечора», а подальший розвиток течії відбувався в Парижі й Феррарі, де з 1917 року він займався розвитком метафізичного живопису на пару з іншим відомим художником, одним із зачинателів італійського футуризму — Карло Каррою.

У ювілейний для метафізичного живопису рік величезну виставку, присвячену його основоположникові, взявся курирувати один із найвпливовіших критиків сучасної Італії — Акіле Боніто Оліва. Виставка, що складається зі 140 творів художника з колекцій різних світових музеїв, проходить із 9 квітня по 11 липня в римському Palazzo delle Esposizioni.

Інтерес Оліви до метафізичного живопису не випадковий. Адже цей напрямок багато в чому визначив обличчя італійського трансавангарду, хрещеним батьком якого по праву вважається знаменитий італійський критик і куратор. Справді, якби не де Кіріко з його спрощеністю форм, безликістю людино-манекенів та умовністю пейзажів, італійський постмодернізм навряд чи набув би своїх найбільш храктерних рис, що втілилися у мистецтві трансавангарду кінця 70-х — початку 80-х.

Побічно виставка де Кіріко стосується й України — адже саме трансавангардом, що його вперше визначив як течію саме Оліва, надихалося наприкінці 80-х — на початку 90-х рр. ціле покоління художників української Нової хвилі — Савадов, Голосій, Гнилицький, Ройтбурд і багато інших. Ось така «загадка природи» виходить: без італійського метафізичного живопису початку ХХ століття могли б не відбутися й багато цікавих явищ вітчизняного мистецтва кінця століття.

Акіле Боніто Оліва, як і належить класикові, з іншим класиком поводиться досить вільно. У фокусі його кураторської уваги — природа у творчості де Кіріко — природа речей, змістів і всієї творчості художника. Адже для того, щоби зрозуміти метафізичне мистецтво, тобто те, що в буквальному значенні йде «після природи», намагається перемагати її, необхідно зрозуміти, як художник сприймає саму природу.

Для докладнішого розкриття різних аспектів заявленої теми куратор поділив виставку на сім частин. Усі частини розповіді Оліви про природу в де Кіріко розміщені в окремих боксах навколо центральної ротонди Palazzo delle Esposizioni й є окремими самостійними розповідями — про природу людини, життя, антиприроду й т.ін. Тут не дотримано хронологічної послідовності. Досить слабкі ранні роботи де Кіріко символістського періоду навмисне перемішано з його знаковими метафізичними полотнами, що в першу мить дуже шокує.

І лише потім розумієш, що саме природу — і в першу чергу, природу творчості оголює перед нами Боніто Оліва всіма доступними йому експозиційними засобами. Співставляючи слабкі роботи художника, його маловідомі пізні творіння й легендарні твори, що стали іконами ХХ століття, куратор показує, як за досить слабких технічних здібностей де Кіріко вдається сконструювати унікальний образний світ, що вражає своєю вірогідністю. Напевне, в цьому й полягає головна «природа» творчості де Кіріко, що перемагає навіть природну недосконалість його власного хисту.

«La natura secondo de Chirico»/ «Природа за де Кіріко», куратор Акіле Боніто Оліва
9 квітня — 11 липня, Palazzo delle Esposizioni, Рим, Італія