До 135-річчя від дня народження Олександри Екстер, пропонуємо заглибитися у творчість геніальної художниці, яка працювала в Україні, вбирала впливи народного мистецтва, аби стати одним з геніїв авангарду.  

 

1. Рання творчість Екстер перебувала під впливом імпресіонізму. Через постійні переїзди мисткині роботи цього періоду майже не збереглися, адже Екстер не мала звички берегти старі твори, за виключенням театральних ескізів. На початку 1900-х художниця захоплювалася натюрмортами, в яких можна помітити вплив Ван Гога та його ідеї «сугестивного кольору» − коли митець є передавачем, фіксатором того, що «сказала» природа мовою кольору та рисунка. Втім, як зазначають дослідники творчості Екстер, її темперамент та творчі амбіції не могли задовольнити смиренні принципи неоімпресіонізму з його майже стороннім спогляданням і пошуком чистої краси. Тому художниця все більше зосереджується на дослідженні енергії кольору, його випромінюванні, насичуючи свої роботи експресивними згустками фарби. 

 

«Три жіночі фігури», 1910-1911

 

2. Перші експерименти з кубізмом Екстер здійснила у 1910-1911 роках, коли ця авангардна течія закріпилася у своїх домінантних позиціях у світі мистецтва. На той час Пікассо вже представив «програмні» кубістичні твори – «Королеву Ізабо», «Портрет Воллара», Брак, Леже, Рівера теж виявили прихильність до «кубиків». Екстер знала про все, що відбувається у Парижі, у 1907 році Аполлінер познайомив художницю з Пікассо і Браком. Побачене і почуте тоді за кілька років вилилося у відчуття нарешті віднайденого творчого методу, який дозволяє порушувати питання зв’язків форми і фактури, композиції й ритму, площини та об’єму. Проте Екстер не погоджувалася зі сприйняттям кольору, характерним для кубістів, які вважали його суто функціональним елементом.  

 

«Флоренція», 1914-15

«Міст Севр», 1914

 

3. Олександра Екстер захоплювалася українським народним живописом, керамікою, вишивкою ще до того, як почала працювати пліч о пліч з народними майстрами у спеціально створених студіях. Відомий російський мистецтвознавець Яків Тугендхольд, один з небагатьох дослідників творчості мисткині, писав: «Декоративний інстинкт ніколи не замовкав у Екстер. Її кубічні полотна завжди задумані як густо заповнені, рівномірно насичені формою килими». Втім, народне мистецтво не стало етапним для Екстер, художниця не вдавалася до його копіювання, не загравала з примітивізмом, як і не робила з фольклору об’єкту для замилування. Тим, що приваблювало Екстер у народному мистецтві, були емоційна розкутість і художня свобода, а головне – колір – завжди яскравий, соковитий, такий, що сам по собі вже є символом.

 

«Вино», 1914  

 

4. Дебют Екстер у сценографії відразу став тріумфом. 2 листопада 1916 року у московському Камерному театрі відбулася вистава «Фаміра кіфаред», розроблена художницею до неймовірної точності образу. Вперше в історії європейського театру було використано прийом «пластичної декорації», коли ті чи інші елементи ставали частиною вистави, давали акторам простір для імпровізацій. Навіть грим був розроблений так, що під час масових сцен складався спільний малюнок спектаклю. Екстер відмовилася від своїх улюблений яскравих кольорів, проте пішла на сміливе поєднання двох абсолютно протилежних художніх напрямків: кубізму в організації сценічного простору й модерну у розробці костюмів.

 

Ескіз костюму Саломеї, 1917 

«Ескіз костюму для "Танцю с сімома вуалями"», 1917 

 

5. У 1922-1923 роках Екстер співпрацює з Майстернею сучасного костюму, а потім – з ательє мод «Москвошвея», розробляє аксесуари, зразки малюнків тканини для промислового виробництва. Після вироблення власного підходу до театрального костюму, де переважало не стільки пошиття, скільки конструювання, де костюм був застиглим ритмом дії певного персонажа, характер якого підкреслювався використанням окремих видів тканини, Олександра Екстер створила теоретичну  базу для повсякденного одягу: «Темп сучасного життя вимагає найменших витрат часу та енергії на виробництво. Сучасній «моді», що змінюється за бажанням комерсантів, ми повинні протипоставити одяг доречний і красивий своєю простотою. Костюм широкого вжитку має складатися з простих геометричних форм як прямокутник, квадрат, трикутник; ритм кольору, вкладений у них, цілком урізноманітнить зміст форми», − писала Олександра Олександрівна.   

 

«Конструкція, 1923»