До  15 вересня в одеській галереї  Invogue#Art проходить виставка молодого, але вже доволі відомого художника Антона Логова «Біля моря». Після повернення з відкриття митець розповів ART UKRAINE про нову експозицію, важливі етапи свого творчого шляху, інсталяцію та особливий «клімат» для української арт-спільноти.

Розкажіть про виставку «Біля моря»: про що вона, які роботи виставили?

Цей проект мені запропонувала зробити Катя Тейлор. Я закінчив Одеське художнє училище, а потім поїхав до столиці, вступив до академії й залишився в Києві. Іноді я приїжджаю в Одесу і знову метафорично ступаю на ті сходи, на яких колись залишив це місце. «Біля моря» – це та сама атмосфера, що склалася у моїй уяві про ті моменти, коли я жив в Одесі, але я привіз і роботи, створені в Києві, тобто виставка не тільки про Одесу, я поєдную ці два міста. Предмет, що справді пов’язує мене з Одесою – мольберт з художнього училища, де ще й досі написано моє прізвище. В одній залі висить полотно зі знаком питання, тобто я не даю відповіді цією виставкою, а лише спонукаю до роздумів, у тому числі й себе. Можна сказати, це поетична виставка, але досить концептуальна.

 

Антон Логов. Виставка "Біля моря". Галерея Invogue#Art. Одеса. 2018 

Фото – Ольга Касянюк

 

Інсталяція з клейонкою нагадує морські хвилі, чи справді можна провести таку паралель?

Певною мірою. Це фрагмент інсталяції «Ілюзії». Клейонка доволі мутна й ти майже нічого не можеш розгледіти крізь неї. Написи на ній – текст із випадкового підручника, який я закреслив, щоб не можна було прочитати. Сам текст не несе ніякого сенсу, це візуальний образ про перевантаження інформації нашого простору – хвилі непотрібної інформації, які заважають прочитувати реальність.

 

Кураторкою виставки є Катя Тейлор, з якою ви працювали ще й над «Парком корупції». Як давно ви знайомі і відколи почали співпрацювати?

Знайомі з Катею вже декілька років. У 2016 році я робив виставку «Одна з назв» у Port Creative hub в рамках художньої резиденції. До речі, за цю роботу мені справді не соромно, і я завжди цей проект приводжу як приклад одного з найкращих. Він сильно виділяється серед моїх робіт. Після цього ми з Тейлор продовжили спілкування, після чого знову об’єдналися для роботи над «Парком корупції».

 

Як ви потрапили в команду, яка працювала над «Парком корупції», і які у вас враження від проекту?

Катя Тейлор запропонувала мені створити художній образ проекту. У них уже багато що було готове, сплановано, але був відсутній візуальний образ. Вони спочатку не думали залучати художника, але зіштовхнулися з проблемою – великий масштаб, який не зчитується. Це була доволі цікава можливість себе проявити. Я робив ескізи й потім доводив їх до ладу разом з архітекторами, як вони виглядатимуть і як впишуться у простір. За тиждень до відкриття я вже побачив усе готовим, це було вражаюче.  

 

Антон Логов. Виставка "Біля моря". Галерея Invogue#Art. Одеса. 2018 

Фото – Ольга Касянюк

Коли ви познайомилися і почали співпрацювати з Ігорем Яновичем?

Поворотним моментом була моя перша поїздка на Венеціанську бієнале 2009 року, де я познайомився з Павлом Гудімовим та Ігорем Яновичем. Коли ми заселилися, то вийшло так, що я був у номері з Яновичем і побачив, що наші рюкзаки абсолютно однакові. Якась схожість поглядів була присутня у таких знаках. Я вважаю його своїм вчителем, бо він справді навчав мене абстракції. Він доволі глибока людина, яка не входить в жодні тусовки, але я вважаю його кращим абстракціоністом України на сьогоднішній день. Багато спілкувались під час бієнале, а після повернення до України часто заходив до нього в майстерню у Львові. На жаль, він недооцінений у нас, хоча доволі відомий у Європі. У 2011 році ми зробили спільний проект «Лоботомія», коли я займався лише живописом.  

 

Як проходило навчання в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури? Що вона вам дала, а чого не вистачало?

З академією в мене були від самого початку неоднозначні стосунки. Після закінчення Одеського художнього училища ім. Грекова я зовсім не був задоволений тим, що і як викладали в академії. Як на мене, програма була та сама, що і в Одесі, але з меншою увагою до студентів. Я хотів навіть піти, але з’явилися дуже цікаві друзі, і довелося лишитися. Але вже після першого курсу мені поставили двійки за мої творчі роботи, які мені довелося перездавати. Перша виставка у 2008 році, де були виставлені мої роботи та роботи моїх друзів, проходила саме в академії. Мені здається, що треба дещо змінити навчальну програму. Залишити частину класичної програми, але й паралельно вводити інноваційні речі. Там ти навчаєшся й готуєшся до подальшого життя. Якщо опануєш лише класичну програму, вийдеш хорошим ремісником, але не художником. Комусь цього достатньо, але не мені. У мистецтві я завжди хотів виходити за рамки.

 

Антон Логов. Виставка "Біля моря". Галерея Invogue#Art. Одеса. 2018 

Фото – Ольга Касянюк

 

Як ви прийшли до інсталяції? Вам стало тісно в живописі чи було цікаво і далі експериментувати з простором уже поза полотном?

Я продовжував експериментувати, трохи спробував себе у скульптурі, але в одній із розмов з Павлом Гудімовим ми зійшлися на думці, мовляв, чому б не спробувати інсталяцію. Найпершу таку, «Гео», я створив у 2012 році для київської «Я Галереї», яку розвинув уже в роботі «Синхронія» для «Я Галереї» у Дніпрі. Це європейський досвід, якого в нас не було, тому я вирішив спробувати.

 

Складно було переключитися з площинного живопису на просторову інсталяцію?

Для мене це було своєрідним продовженням живопису, але цікавішим. Інсталяція має вписатися в реальність, стати її органічною частиною. Картину можна просто повісити на стіну, ніби йде відокремлення від реальності.

 

Антон Логов. Виставка "Біля моря". Галерея Invogue#Art. Одеса. 2018 

Фото – Ольга Касянюк

 

Як ви почали викладати у Школі сучасного мистецтва? Хто ваші студенти?

Засновниця школи Вікторія Бурлака спочатку запросила мене викладати живопис, а за рік запропонувала спробувати викладати інсталяцію. Я подумав, що це може буде тимчасовий експеримент, але мене захопило більше живопису. Студенти доволі різні, багато з художнього освітою, але приходять і  ті, що взагалі не вміють малювати. Часто найцікавіші варіанти трапляються у людей без досвіду. Дехто вже сьогодні працює і виставляється, їх небагато, але так і має бути, на мою думку.

 

Хто із сучасних українських та світових художників близький вам?

Мені цікавий Ай Вейвей, бо з однієї сторони він вдалий бізнесмен, а з іншої – він робить якісні соціальні проекти. Він не є заангажованим і час від часу страждає від переслідувань влади, але в нього доволі активна соціальна позиція, і мені подобається, як він створює візуальну складову. Аніш Капур, Луїз Буржуа, Крістіан Болтанський, Олафур Еліасон, згадати можна безліч по-справжньому важливих. З українських художників мені цікавий Андрій Сагайдаковський, він зараз живе у Львові. Доволі відверта людина, я б попрацював із ним, якби була можливість. Імпонують Тіберій Сільваші, Роман Мінін, Жанна Кадирова.

 

Ви стверджуєте, що зараз в Україні доволі сприятливі умови для художників. Чому це так?

Немає сильної бізнес-платформи, як на Заході, коли при створенні роботи ти вже думаєш, як її продати. Під час Венеційської бієнале Андрій Сагайдаковський сказав, що це ярмарок марнославства. Певною мірою, адже часто зустрічаються якісь політичні ходи під виглядом мистецтва. Вкладається велика кількість грошей, але самі роботи вже не вражають. Арт-ринок потрібен, але на Заході це вже стало політикою, диктуються певні умови й правила, які не завжди є адекватними. Художники, які прислухаються до цих правил, втрачають частину себе. У нас зараз усі доволі жваві та різні, це не можна втрачати.

 

Антон Логов. Виставка "Біля моря". Галерея Invogue#Art. Одеса. 2018 

Фото – Ольга Касянюк

 

Які, на вашу думку, перспективи розвитку сучасного мистецтва в Україні?

 

Про авторку:

Анастасія Уразбаєва — мистецтвознавиця, медіаторка у PinchukArtCentere.