На початку листопада в Турині відбулася Artissima — найважливіший арт-ярмарок Італії, що проходить з 1994 року. Як це було цього року пригадаємо разом з італійським мистецьким угрупованням Vedi Tu.

 

Vedi Tu провів вихідні в Турині. Нам пощастило потрапити на Білу Ніч галерей на арт-ярмарку Artissima та низку інших пов’язаних заходів. Це коротка історія, якою ми хотіли б підсумувати наш досвід. Почнемо з того факту, що 20 років тому місто вирішило замість різдвяних вогнів вкласти кошти у «Мистецьке світло» (The Artist’s Lights, 1997)*. Ми знаємо, як важко було громаді зробити свій вибір між янголом в небі, який вітає людей, та інсталяцією Зоріо «Світлове колесо фонтану» (Luce fontana ruota) в 1999 році. Та сьогодні сумнівів здається не залишилося. Туристи (плюс-мінус 100 людей), які фотографували світлову інсталяцію Маріо Мерца «Політ номерів» (Il volo dei numeri, 1998) на куполі Моле-Антонелліани, нас потішили.  

 

Маріо Мерца. Політ номерів, 1998. Колекція проекту The Artist’s Lights

Фото: panoramio.com

 

The Others Art Fair: самі того не очікуючи, ми потрапили до найбільшого осередку творчої енергії Італії. До  незалежного простору в рекультивованих місцях ad hoc (лат. «спеціально для цього»). Простори, що не мали права говорити, тепер повернуті в публічний простір та спокійні. У цьому випадку, вже другий рік поспіль, це колишня лікарня Регіна Марія Аделаїда. Кожна кімната, кожна операційна, кожен коридор зайняли десятки незалежних галерей (сотні художників). Точнісінько як салон знедолених, організований Курбе.

 

Колишня лікарня Регіна Марія Аделаїда

Фото: atpdiary.com

 

У суботу, 4 листопада, ярмарок був відкритий до 1 години ночі. Ми пішли туди. Попри загальне відчуття того, ніби ми потрапили на якийсь студентський захід, веселий та яскравий молодіжний день мистецтва, ми вирішили, що нам все ж таки потрібно знайти огляд галерей. Не публічних просторів, місць безперешкодного самовираження, а людей, які, поки ще не потрапивши на Артіссіму, живуть, заробляючи на життя мистецтвом та прагнуть прокласти собі шлях на ринок. Спершу ми зустріли деякі цікаві речі, дуже розсіяні, а потім, зрештою, повернулися в 1960-і, спостерігаючи, як двоє дівчат розмальовують свої оголені тіла. Звичайно, були секції, теми, цікаві роботи, які залишили нам надію, але в цілому ми очікували від так званих незалежних людей чогось більшого або іншого.

 

Artissima: найбільший художній ярмарок в Італії, натомість, не залишає місця для сумнівів. Ми вже встигли призабути цю неймовірну кількість галерей і значних художників. У цьому сенсі, завдяки роботі попереднього куратора (Cosulich Canarutto) і теперішнього (Bonacossa), лабіринт став складнішим і розташовується тепер десь на межі між виставкою (виставками) і ярмарком. Ціни варіюються від десяти до декількох сотень тисяч євро, але в цьому інтервалі є все. Якщо хтось захоче купити Герста, він навряд робитиме це на ярмарку. Найвідоміші галереї, багато італійців, найдорожчі художники. Роззирніться довкола посеред різноманітних барвистих доріжок, і ви знайдете Крісто та Фабра. Ми можемо подискутувати про ціни й тих, хто їх встановлює, але в цілому ми також можемо бути вдячні за певний синдром Стендаля, який іноді може захопити на цьому шляху.

 

Артіссіма 2017

Фото: Artribune

Артіссіма 2017

Фото: mazzoleniart.com

 

Що ми помітили?

 

Перш за все, велику кількість жінок-художниць, що для для нас як для колективу є, безумовно, важливим. Жінки-художниці, галереї по всьому світу, якими керують жінки, кураторська і організаційна група жінок. Навіть в секції мистецтва минулого. Ми бачили як одна побіля одної стояли упаковані серії фотографій Джини Пане, ймовірно, тому, що вони були продані.

 

Секція малюнку: чи варто сьогодні створювати секції, присвячені цьому виду мистецтва? Тут не можна відповісти однозначно. З одного боку, наявність виділеного простору спонукало галереї до популяризації цього виду мистецтва, посилюючи його присутність та збільшуючи його важливість. З іншого, деякі галереї представляли роботи, які, можливо, за інших обставин залишилися б вдома. Та чи були твори, які не можна побачити більше ніде? Ми все одно зустріли б їх та фотографії, які коштують дешевше, на ярмарку.  Так само на The Others Art Fair незалежні простори мали пропонувати фотографії та малюнки, якщо хотіли щось продати.

 

Фото: Vedi Tu

 

Певна континуальність дискурсів – у більшості випадків на ринку ми стикаємося зі спільною мовою. Справа не в тому, що ми не бачимо різниці між художниками або галереями. Між іракським художником і фінським, американською галереєю та українською є очевидні розриви. Тим не менш, є дещо, фон, щось, що важко пояснити в декількох словах, що ми знаходимо рівномірно у всіх пропозиціях. На підтвердження цієї думки той факт, що сучасне мистецтво працює не як темпоральний факт, а радше як один великий рух, який глобалізація провадить в усьому світі. У минулому, скажімо, серед футуристів між художниками були відмінності, навіть якщо вони були визнані в рамках напряму. Сучасність як рух без маніфесту, заснована більше на зв'язках та однаковості, які дозволяє Ринок.

 

Артіссіма 2017

Фото: Artsy

 

Залишається сумніватися в тому, яка різниця між куратором виставки та ярмарку, подібного до цього. У першому випадку не постає питання Ринку (принаймні, на початку, хоча згодом воно, звісно, може виникнути), у другому ви повинні бути на Ринку. Перший часто фінансується, а другий потребує залучення коштів. Чи це дивно, надавати перевагу Артіссімі?

 

Оригінал тексту було опубліковано у блозі Vedi Tu

 

* Фестиваль світлових інсталяцій в Турині (Італія), який було започатковано у 1998 році.