ART UKRAINE виводить сучасне українське мистецтво в люди. В буквальному сенсі цього слова. Ми розпочинаємо нову рубрику, в якій будемо показувати твори вітчизняних митців пересічним перехожим на вулиці і записуватимемо все, що вони думають з цього приводу. У першому випуску Анна Журавська поцікавилася враженнями зустрічних киян від картини Іллі Чичкана із серії «Психодарвінізм». Куратор Олександр Соловйов розповідає історію твору та коментує опитування.

 

Всі фото опитування – Андрій Безуглий

 

Ілля Чичкан. Із серії «Психодарвінізм»

 

Віктор, 20 років, студент Київського університету економіки і права

 

На мій погляд, картина ілюструє деградацію людей. Навіщо люди вивчають історію? Щоб не повторювати помилок. Ми знову повертаємося до війни, а це означає, що історія нічому нас не навчила.

 

Володимир, 56 років, музейний працівник

 

Мені здається, саме так хоче виглядати наша влада. Виглядає вона гидко, і при цьому ще й намагається нап’ялити військову форму, керувати по-армійськи і усміхатися.

 

 

Зараз армія вже так не виглядає, як тут зображено. А раніше, років 10 тому, це було б типове зображення полковника чи якогось командира. Перша асоціація була б: «Ось так виглядає наш командир». Зараз справи в армії поліпшилися, туди прийшли більш фахові, патріотичні та, скажімо так, чесні люди.

 

Віктор Михайлович, 77 років, колишній військовий льотчик, служив на Далекому Сході

 

Де ви взяли цю картину? Це ж просто дурість! Хіба нормальна людина може намалювати таку дурницю? Це дико! Мавпа у людській формі, невідомо чиїй. Цей художник – справжній дикун! Так і передайте йому.

 

Діана, 23 роки, фармацевт

 

 

Мені здається, художник зобразив те, що люди йдуть на війну як гарматне м'ясо. Наші хлопці туди йдуть заради благих цілей, але для когось їхнє життя нічого не варте.

 

Сергій, 27 років, програміст

 

На цій картині я бачу, що ми мало чим відрізняємося від мавп, можливо, навіть гірші за них. Тварини так не знущаються над «своїми», як люди. Тварини не вбивають одне одного просто так, без причини, лише заради виживання. Цілеспрямована жорстокість властива лише людям.

 

Оксана, 19 років, студентка Одеського Міжнародного гуманітарного університету, спеціальність «дизайнер»

 

Я не бачу нічого, окрім кумедної картинки. Це все. Вона не викликає у мене жодних емоцій. Можливо, якби так був зображений наш президент, то це викликало б у мене сміх, було би дотепно. Мені здається, що це картина про армію. Можливо, карикатура на армійський устрій. З дизайнерської точки зору те, що ми бачимо – постер. Можна його десь задіяти – наприклад, для концерту якогось гурту.

 

Павло, 18 років, електрогазозварник

 

Що я бачу на цій картині? Якщо чесно – російського солдата. Тому, що це мавпа в формі, а там здебільшого такими воюють «кадировці», і вони мені нагадують таких волохатих-незрозумілих. Вони жорстокі, ріжуть жінок і дітей, їм все одно. Як їм сказали, так вони й роблять. Людьми їх вважати дуже тяжко.

 

Влад, 23, програміст

Гадаю, художник зобразив те, що хлопці, які йдуть на війну, підкоряються тваринним інстинктам подібно мавпам.

 

Аня, 21 рік, журналіст

 

Мені хочеться сміятися та усміхатися. Можливо, автор хотів з іншого ракурсу показати тему війни. А, можливо, показати, що в людині закладено багато тваринного. Взагалі доволі потішно. Якби побачила цю картину десь у галереї, я би, напевно, поусміхалася, і пішла б далі – якось так. Доволі кумедно, але не чіпляє.

 

Тетяна, 57 років, пенсіонерка (колишній інженер) 

Це карикатура, та й усе. Напевно, на чиюсь форму, але на чию – я не знаю. Я не розуміюся на цих відмінних знаках. Кого вона висміює – не знаю. Можливо, карикатура на конкретного військового.

 

Олександр, 43 роки, дизайнер інтерфейсів

З професійної точки зору можу охарактеризувати картину як «творчість». А з моральної – можливо, це про обмеженість розуму того, хто в формі, про примітивність. Людського тут мало.

 

Коментар експерта

Олександр Соловйов, мистецтвознавець, арт-критик, куратор

 

 

 

«Психодарвінізм» Іллі Чичкана – це перенесення людського життя у тваринний світ, антропоморфного – у зооморфне. У мистецтві такий прийом не рідкісний – взяти хоча б кінострічку про Планету мавп. Головне – те, що ці тварини виглядають і поводять себе так само, як люди.

 

До мавп у Чичкана була ціла тваринна трилогія. Спочатку – кролики, яких він тримав у себе на квартирі, годував всіляким різним, а потім фотографував у різних образах. Ця ідея знайшла продовження у відео-арті «Song», де жива риба відкриває рота під музику Rammstein. Ну і, нарешті, «летюча качка» в дусі Ларса фон Трієра.

 

А вже у середині нульових Ілля звернувся до витоків – до приматів. Першим поштовхом до «Психодарвінізму» були якісь портрети військових на сіті-лайтах, які він побачив під час стажування в Берліні. У серії знайшлося місце і війні, і сексу, і праці, і фрейдиму з дарвінізмом.

 

Не дивно, що з цими картинами Чичкан постійно мав непорозуміння. На виставці у Марата Гельмана у Москві виник скандал через одну із мавп, яка була в арафатці. Потім з’явилися незадоволені ветерани – не ті нагороди, не на тій гімнастерці…

 

В майбутньому лейтмотив «Психодарвінізму» перейшов у інші проекти. «Манкінталізм» у Стокгольмі, де я був куратором – це велика інсталяція «монументального дарвінізму»: Христос над Ріо, Батьківщина-Мати у Волгограді...«Задній прохід у музей» за мотивами Бенксі – експеримент зі стріт-артистом Іллею Psyfox: велики графіті-полотна, а навколо – мавпи...Також – цикл про історію мистецтва з «мавпячим» автопортретом Ван Гога...Тобто, це довга історія, яка у Чичкана триває вже 15 років.

Те, що зараз люди асоціюють цю картину з війною…Іноді банан – це банан, а війна – це війна. Людина у формі нині – це як фактор моди і часу, розпізнавальний знак сучасного міського середовища. Але загалом це збірний образ воєнщини. Зі знаком зла, безумовно.

 

***

 

Про автора

 

Анна Журавська – журналіст. Працювала редактором новин в інформаційному агентстві, дописувала для видання «Дзеркало тижня». У вільний час пише вірші та грає на гітарі.