«Безкінечна подорож, або Енеїда»: сучасне прочитання класичного твору
Серед арт-проектів, створених до 175-річчя першого твору нової української літератури, особливою калейдоскопічністю вирізняється «Безкінечна подорож, або Енеїда» агенції «АртПоле». Мультимедійний колаж з елементами лекції (Юрій Андрухович), концерту (Марк Токар, Віктор Новожилов) і бенкету вперше показали на Книжковому Арсеналі’17 в рамках спец-програми «Сміх. Страх. Сила». 10 березня 2018 команда представляє «Безкінечну подорож...» у ревіталізованому просторі заводу «Промприлад» (Івано-Франківськ) і вирушає на схід (Харків, Старобільск, Сєвєвродонецьк, Бахмут, Слов’янськ, Маріуполь) з виступами в університетах. Напередодні туру ArtUkraine поговорив із творцями візуальної складової проекту – Олею Михайлюк та VJ Glow (VJ group Cube).
Олю, в «Енеїді..» Ви не лише режисерка, а й одна з авторок візуальної складової. Опишіть, будь ласка, як відбувався процес роботи над нею?
Оля: Це навіть не один, а декілька процесів. Оскільки візуальна складова включає мої фото, ілюстрації до «Енеїди» всіх можливих часів і народів і віджеїнг, то й процеси, відповідно: фотографування милої провінційної Полтави, багаточасові інтернет-мандри музеями світу в пошуках необхідних зображень, щоденне спілкування з VJ Glow. Ми разом шукаємо поєднання, ритми – або конфлікти ритмів, вигадуємо історії й жартуємо, використовуючи виключно візуальну мову.
В нашій групі сміливі люди, які підтримують один одного в доволі несподіваних експериментах. Наприклад, до «Енеїди» я не уявляла, що в рамки мінімалізму можна вкласти барокове виконання. І що це може подобатися. Плач Дідони (цитата з опери Генрі Перселла), за задумом Марка Токаря, переходить в нашому колажі в мінімалізм. На екрані ж у нас лишаються золоті рамки, в яких циклічно змінюються барокові картинки – самогубство Дідони. Проста циклічна зміна картинок і пишність самих картинок і рамок – все поєднується в одному епізоді. Dido's suicide – неперевершений артистичний акт самогубства. Є зображення, на яких Дідона вбиває себе Енеєвим мечем. Є такі, на яких вона заходить у вогнище. Є і такі, де вона з мечем на вершині ритуального вогнища, готова заколоти себе і потім згоріти – і все заради того, аби Еней, відпливаючи на своєму кораблі, побачив з моря цей вогонь. Неймовірна кількість рішень, технік, кольорів. І це лише одна з сюжетних ліній Енеїди.
Усі зображення надано організаторами
Чи «втручаються» інші учасники групи у візуальні рішення – пропонують або категорично не погоджуються?
Оля: Вони постійно втручаються і пропонують – своєю музикою і текстом. Надихають, провокують, змушують шукати. Деякі епізоди, навпаки, спочатку народжуються у візуальній площині, а текст і музика виникають потім.
Чому для співпраці Ви запросили саме VJ group CUBE?
Оля: Ми вже працювали разом – у виставі «Альберт, або Найвища форма страти», проекті «роздІловІ». Здається, ми близькі у баченні. А ще здатні досить довгий час бути разом і залишатися цікавими один одному. Це особливо важливо в турах, які тривають більше тижня. Можна порівняти з командою на кораблі. Навколо відкрите море – нова публіка, реакції, почуття. Завжди ризик і трепет. Хочеться бути з тими, кого розумієш, і хто розуміє.
VJ Glow, а чому Ви погодились на роботу над таким класичним твором, як «Енеїда»?
VJ Glow: В першу чергу, через команду. Це люди, з якими можна працювати над будь-якою темою, і буде цікаво. Ми маємо загальні точки і, в той же час, у кожного свій унікальний багаж. І я не помилився. Цей проект – дивовижна можливість зробити з шкільного програмного твору надзвичайну пригоду, подорожуючи по відомих і невідомих його аспектах, використовуючи несподівані засоби і підходи, можливість струсити кліше з цього великого твору.
В мультимедійних виставах Ви працюєте більше як відеохудожник чи як віджей? Яка пропорція підготовленого й створюваного наживо матеріалу?
VJ Glow: Це залежить від проекту. Якщо подія з детальним сценарієм, то кількість імпровізаційних моментів значно менша. Хоча навіть для імпровізації відео-футажі ретельно готуються заздалегідь. Найчастіше це тісно взаємозв'язано з музикою, як в «Енеїді». Віджеїнг активується, коли музика виходить на перший план, і ми разом з музикантами створюємо емоційно змістовний колаж образів і почуттів.
Віджеїнг – напрямок високотехнологічний, а отже доволі дорогий. Чи є на нього попит в Україні? Чи є в українського віджеїнгу свої особливості?
VJ Glow: Як такого немає, це не національне мистецтво. Є окремі люди або групи, які займаються саморозвитком. Тут цікава унікальність кожного артиста. Але свої особливості у нас дійсно формуються. Для багатьох фестивалів і проектів в Україні бюджет – хворобливе питання. Держава не займається підтримкою, і високотехнологічні види мистецтва фінансуються приватними особами або бізнес-структурами. В результаті немає усвідомленого процесу, а лише окремі спалахи. Ми можемо зробити інсталяцію з підручних засобів або знайти малобюджетне рішення для масштабного фестивалю, але це є цінним тільки за відсутності гідних умов. В цьому жанрі цінується художнє або технологічне новаторство, яке просуває горизонт можливостей. Останнім часом попит на мультимедіа зріс, багато хто хоче виглядати сучасно і яскраво, але без додаткових зусиль. Варто розуміти, що навіть якщо художник буде працювати за дорогу і їжу, то проектор може коштувати 7000$, кабель до нього – 200$ і, о жах, ще й подовжувач на 20 метрів! (сміється) Своїм прогресивним фантазіям потрібно відповідати.
«Безкінечна подорож, або Енеїда» була показана вже тричі. Як змінювалася її візуальна складова? Чи будуть нововведення?
Оля: У нас були хороші рішення, але не всі їх вдалося втілити в належному вигляді. Просто не мали достатньо часу. Робота з архівами, обробка фото, монтаж – доволі довгі й громіздкі процеси. Зараз займаємося ними. З підбором матеріалу нам допомагає Я Галерея. Котляревський писав Енеїду двадцять шість років, Базилевич працював над ілюстраціями дев’ять. Ми – вже майже рік, і кожного разу хочеться щось переробити. Іноді це сприймається добре. Іноді чую: Олю, знову? У відповідь згадую добре сформульоване Сальвадором Далі: не бійтеся досконалості – вона недосяжна.
VJ Glow: Це занадто складний об'єкт, щоб бути зафіксованим. Він може розширюватися як в об'ємі охоплених аспектів, так і в якості, і в засобах подання. Ми поки в стадії мутацій, а час покаже, чи цей проект дасть життєздатне потомство (сміється).
Чимало ілюстраторів в різні часи працювали над «Енеїдою»? Чи є у Вас улюблений?
VJ Glow: Багато цікавих підходів та спроб, але мені здається, що українська «Енеїда» візуально ще не розкрита, ніхто з художників ще не зробив такий сміливий крок, як Котляревський. Можливо досі чекає свого героя (всміхається).
Оля: Дуже добре, що ми обрали колаж. Кожного дня я можу мати іншого улюбленого. А взагалі, подобається міркувати над твором навіть не в діапазоні від Вергілія до Котляревського, а від Гомера до Андруховича. Минулого разу відриттям став Базилевич, бо, окрім відомих всім ілюстрацій, я побачила його ескізи, здивувалася наскільки ретельно розроблені, еротичні й привабливі його персонажі (і це в часи радянської цензури). Здається, Еней знову всіх перехитрив, як свого часу Котляревський – ніби жартома написав першу українську книгу й народив моду, а за нею стиль. Так і Базилевич створив моду й стиль. Профіль Енея завжди впізнаваний – загострений ніс та вилиці, вуса, кругла сережка у вусі. Цитуючи Діану Клочко: з усіх персонажів Базилевич гіперболізує й окарикатурює Енея мінімально: навіть в епізоді, де Енея шпетить Дідона, він сипле прокляттями на богів, хапається за матню або отримує стрілу в сідницю, художник знаходить засоби, щоб не принизити його гротескно.
З останніх захоплень – Еней і Дідона у французькому живописі епохи Відродження, «Казка» Тараса Шевченка й одна-єдина робота Георгія Нарбута до «Енеїди», яку можна розглядати безліч разів. Іноді це неймовірно складно – працювати з настільки різним матеріалом. А іноді... зупиняєшся поглядом на якійсь роботі й просто відчуваєш цю безкінечність подорожі.
Тур сходом відбудеться в рамках проекту «Зміцнення громадської довіри» (UCBI ІІ), що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).