Якщо ми хочемо зрозуміти, як формувалося українське мистецтво і яким чином воно виступало рушійною силою громадського суспільства протягом останніх 30 років, зараз саме той час, щоб про це подумати.

 

Бйорн Гельдхоф

 

З моменту, коли я приїхав в Україну близько семи років тому, і дотепер – це подорож, сповнена чудових зустрічей і захоплюючих мистецьких пригод. Я відкрив для себе безліч неймовірних художників і особистостей та дізнався про виняткові виставкові проекти, включно з тими, які відбувалися ще до мого приїзду до України (такі, як виставка «Алхімічна капітуляція» у 1994 році). Але дуже часто все це було для мене загадкою. Деякі історії, які живуть усередині художньої спільноти, я був не в змозi простежити через конкретні роботи або історичні факти.

 

Втім, я обожнюю такі історії! Міфи іноді є такими ж потужними, як і реальні історичні факти. Вони сповнюють фантазії життям, а для художників міфи є настільки ж важливими, як і самі роботи. Ці історії рухають вперед не тільки художню спільноту, а і громадське суспільство в цілому. Мене ж вони підштовхнули до кращого розуміння уяви та емоцій українців.

 

Але чи насправді міфів і емоцій достатньо, щоби все осягнути? Мені особисто не вистачало й історичних фактів. Бракувало досліджень і надійної інформації, яка часто не узгоджувалася з жодним угрупуванням, течією або міфологією.

 

Історифікація мистецтва з кінця 80-х до сьогодення досі є неповною. Відверто кажучи, досі цим насправді достатньо і не займалися. Багато інформації, як і раніше, зберігається в особистих архівах чудових людей. Кожен із них – це важлива частина головоломки, але поодинці це не так просто ані зберегти, ані зробити доступним для спільноти. Інші ж матеріали та історії інколи взагалі втрачаються або потребують відновлення в пам’яті за допомогою розмов, старих фотоальбомів чи журналів, що зникають.

 

І наскільки важливою є ця історія! Наскільки важливо заархівувати та зберегти ці факти! Вони і є серцем українського мистецтва, і це дослідження допоможе нам здійснити фактичне обговорення і прочитання історії.

 

Наведу приклад: я не підтримую теорію перерваної історії мистецтва. Я твердо переконаний, що існували соціально-економічні рушійні сили, які об'єднували художників в Україні і впливали на них протягом довгого часу і на різних територіях. Можливо, я помиляюся. Можливо, українське мистецтво і є перерваною історією. Але нам потрібні історичні дані і дослідження з науковим підходом, щоб уможливити обговорення будь-яких важливих тем. Нам необхідне це дослідження, щоб розвіяти і водночас звільнити усі міфи. Але більш за все це дослідження потрібне як інструмент для майбутніх поколінь. Так само, як і знаряддя для вчених та художників.

 

Тож приймемо цей виклик разом! У PinchukArtCentre ми почали зі створення платформи, де група дослідників здійснює фундаментальне дослідження і створює архів сучасного українського мистецтва. Дослідницька платформа – це відкрите запрошення приєднатися до нас задля того, щоб створити інструмент, який би надихав на створення нового і підтримував процес переосмислення старих ідей у контексті сьогодення. Цей важливий проект покликаний зберегти енергію, уяву і міфологію разом із фактами.

 

Зараз настав час для колективних зусиль, спрямованих на відкриття, співпрацю та дискусію!