ArtUkraine та KyivMusicFilm продовжують випускати серію матеріалів, які розповідають про класиків мистецтва та їхні всесвітньо відомі твори. З нагоди прем’єри фільму-виставки «Ван Гог: пшеничні поля та хмарне небо» в Україні, ми вирішили більше розповісти вам про місця, де жив і творив ван Гог.

 

За своє коротке життя відомий митець ван Гог встиг змінити чимало домівок: від жвавих мистецьких центрів Парижу та Лондону до маленьких тихих голландських селищ. Причин до постійного руху було безліч: навчання, допомога бідним, сварки з господарями, брак коштів та відчуття самотності. Кожне нове місто давало митцю надію на відновлення внутрішнього стану, натхнення та творче оточення. Проте невдовзі він відчував одне і те ж саме — самотність, непотрібність, відчай.

 

Шахтарський район у Бельгії, жовтий будиночок в Арлі та психічна лікарня Сан Ремі — місця, які одночасно надихали і доводили до відчаю митця. Вони розповідають про різні періоди та стани його життя, від місіонерського служіння бідним людям до написання картин під наглядом лікаря.

 

Шахтарський район Борінаж у Бельгії

 

«Носії тягаря» (1881)

Виховання в родині батька священика вплинуло на особистість ван Гога. Він із дитинства вивчав Біблію, а в 25 років готувався до державних іспитів із теології. Проваливши їх, він вирішив більше не вивчати теорію, а по-справжньому здійснювати місіонерську діяльність. У 1878 році ван Гог переїжджає до шахтарського району Борінаж у Бельгії, де працює проповідником. Мешканці району — бідні чоловіки й жінки, які вимушені працювати на шахті, носити вічно брудний одяг та їсти переважно тільки картоплю. Ван Гог оселився в будинку бідної родини фермера Дениса та повністю перейняв їхній образ життя. Протягом півроку він намагався впровадити мешканцям ідею кращого майбутнього, справжніх цінностей та призначення. Роздавши більшу частину свого одягу, залишившись без грошей і тяжко захворівши, він був звільнений із посади проповідника за погану репутацію для церкви.

Поїхавши з Борінажу, ван Гог ще довго згадував страждання тих людей. Свої переживання він зображував на картинах та малюнках, одною з них є робота «Носії тягаря» / «Дружини шахтарів несуть мішки», написана в 1881 році. 

 

Жовтий будинок на сході Франції або та сама спальня ван Гога

 

«Жовтий будинок» (1888)

 

Період проживання в місті Арль був насиченим для митця на життєві події та творче натхнення. Тут він зображує своє помешкання на картинах «Жовтий будинок» та «Спальня в Арлі», а також створює інші не менш відомі роботи: «Соняшники», «Врожай», «Сіяч і призахідне сонце» та інші.

 

Нове житло дало надії на нове життя. Ван Гог прагнув запросити до себе друзів-митців та створити «творчу громаду», аби малювати разом і обмінюватись думками. Незабаром йому вдалося вмовити свого приятеля Поля Ґоґена приїхати до нього. Ван Гог був неабияк радий новині, йому здавалося, що мрія про «творчу громаду» от-от здійсниться. Спочатку вони обидва насолоджувались спільною працею, проте, через різку реакцію ван Гога на критику, сварки між митцями все частішали. Одного дня Ґоґен не витримав напруги і вирішив переночувати в міському готелі. Через страх знову залишитись на самоті, у ван Гога стався нервовий зрив, внаслідок якого він відрізав частину власного вуха. Після цього випадку художники більше ніколи не бачили один одного, проте згодом трохи листувались.

 

Психічна лікарня Сен-Ремі

 

«Зоряна ніч» (1889)

 

Переїзд до психіатричної лікарні — це власне бажання ван Гога. Спочатку він відвідував лікаря, щоб позбутися нервових нападів, згодом, після кількох скарг мешканців міста на його дивну поведінку, він сам вирішив почати лікування. За рік свого перебування в Сен-Ремі психічний стан митця не покращувався: спроба отруїтися фарбами та ще декілька неврівноважених вчинків змусили лікарів заборонити ван Гогу виходити на вулицю. Йому стало краще, коли, під наглядом лікаря, митець знову почав малювати. Вид із вікна лікарняної палати надихнув його на створення серій картин «Сад лікарні Сен-Ремі» та «Сосни». Одна з найвідоміших робіт ван Гога «Зоряна ніч» також була написана художником у лікарні. Під час її створення він не просто зображував побачене з вікна, але й багато чого пригадував зі свого життя в голландських селах, про що свідчить зображена на картині церква.

 

За життя ван Гога була продана лише одна його робота, але вже через пів року після самогубства, декілька з його картин були оцінені митцями на виставці в Парижі. Після чого поціновувачі почали звертати увагу та купляти його твори. Однією з перших була колекціонерка Креллер-Мюллер, яка, впізнавши в його життєвих муках власні, придбала понад 300 його робіт. У 1938 році вона відкрила парк-музей, головним об’єктом якого є друга за розміром колекція робіт ван Гога.

 

Подорож музеєм Креллер-Мюллер та її унікальне бачення робіт ван Гога — в новому фільмі-виставці «Ван Гог: пшеничні поля та хмарне небо». Дивись у кінотеатрах України тільки 20 червня (кінотеатри «Україна», «Київ» та «Планета кіно»).