У квітні цього року вкотре відбувся Міжнародний Фестиваль фотографії та моди в Єрі (International Festival of Fashion and Photography), один з найпрестижніших арт-фестивалів в Європі. Фотографи та дизайнери боролися за приз в 15 тисяч євро і сольну виставку на заході в наступному році.

Фестиваль відбувається на південному узбережжі Франції в стінах легендарної Вілли Ноай, побудованій в 1920-х роках у стилі кубізму Маллет-Стивенсом. Це вже 32-ий фестиваль. Маючи довгу зіркову історію (наприклад, співпраця з брендом Chanel в 1990-х), він починався як фестиваль моди, пізніше включив в себе категорію Fashion Accessories Prize, потім фотографію, і, можливо, в подальшому розширить свої межі до музики, танцю і перформансу.

Журі конкурсу фотографії очолив британський фешн-фотограф Тім Уолкер. Саме він знімав останній випуск iD VICE. Також до складу журі увійшли дизайнери Моллі Годдар і Чарльз Джеффрі. З десяти фотографів, відібраних в шорт-лист, головною премією був нагороджений ірландський фотограф Дараг Соден.

Соден був обраний з десяти учасників, серед яких були Нольвен Брод (Франція), Кордула Хайнс і Керолайн Шпейсер (Німеччина), Люсі Хаутіан (Вірменія), Тембa Мбуйіса (Південна Африка), Ненсі Ньюберрі (США), Софія Окконен (Фінляндія), Роос Куакернаат (Нідерланди), Луїс Альберто Родріджес (США / Швеція) і Поль Рустам (Франція).

Проекти фотографів зараз представлені на виставці в стінах Вілли Ноай, і будуть відкриті для відвідувачів до 28 травня.

 

Вілла Ноай

Усі фото надано автором

Серія Содена Young Dubliners («Молоді дублінці») присвячена підліткам в Дубліні, не просто молодості, а скоріше, архетипу епохи, які містить в собі відповіді на гострі питання сучасності, як, наприклад, зростання ксенофобії, закриття кордонів і посилення самоаналізу. Безумовно, юність на знімках Содена − відображення і його власного життєвого досвіду, сам фотограф пояснює: «Я виріс в країні з повним соціальним і економічним благополуччям. Потім в 2008 році все вийшло з-під контролю: країна стала занепадати, дефіцит посилився, компанії закрилися, безробіття зросло. Цей період дійсно вплинув на мою особистість».

 

Проголошуючи переможця конкурсу, журі оголосило, що фотосерія Young Dubliners нагадує всім про те, що можна зробити внесок в глобальну культуру, будучи активним в політичній боротьбі своєї країни. Втім, Соден не фокусується на очевидній боротьбі, а закликає побачити складність і розмаїття життя. Безсумнівно, що економічно Ірландія знаходиться в стані деякої депривації, але Дараг навмисно показує невблаганний оптимізм покоління, його непохитну віру у власні сили. «Я хотів піймати ауру молодості, відобразити її неуважність, її вразливість, а також її силу − ті якості, які ви знайдете в будь-якому поколінні, незалежно від часу», − говорить він.

Знімки Содена представлені на Віллі Ноай в супроводі відвертого тексту, написаного від руки: «Я збирав спогади, анекдоти зі свого власного підліткового віку. Вони розташовані поряд із зображеннями, текст і малюнки створюють єдине оповідання, що відображає універсальні теми, характерні для молоді». Приватне, майже автобіографічне, змішується з репортажним і історичним, а глядачеві залишається лише довіритися зображенням, оскільки вони викликають почуття емпатії, звертаючись до внутрішнього підлітка всередині кожного, який готовий в будь-який момент посміхнутися будь-яким негараздам. Тім Уолкер назвав серію Young Dubliners «актом сміливості і чесності», а американський графічний дизайнер Рут Ансель − «світом людини, яка ризикує».

 

Дараг Соден

 

Софія Окконен, фотографиня з Фінляндії, отримала приз American Vintage за серію Rose. Намагаючись викрити штучність і навмисну постановку зображень, Окконен грає з самим процесом створення зображення, фокусуючись на тому, чому ми відчуваємо необхідність презентувати себе «досконалим» чином. Шляхом багаторазового друку і сканування зображень вона досягає того, що її роботи стають схожі на живопис. Як каже сама автор, вона досліджує рамки жіночих рольових моделей, і її фотографії «ставлять питання про якості, які стереотипно вважаються жіночними».

 

Софія Окконен

Голландська фотографіня Роос Квакернаат була удостоєна премії Nature Morte за серію A Proper Dish. Квакернаат звертається до гендерних тем і проблем повсякденності, пропонує критично поглянути на обмеження, які накладаються на жінок. Виставляючи моделей в абсурдні пози, Роос показує загадкові гімнастичні рухи, які виконує домогосподарка, і розповідає про абсурдність соціальних ритуалів нашого суспільства.

 

Роос Квакернаат

Особливої уваги заслуговують роботи вірменської фотографині Люсі Хаутіан із серії With All This Darkness Round Me I Feel Less Alone, в яких вона використовує як традиційні, так і сучасні символи для створення театральних портретів, застосовуючи традиційну і сучасну візуальну естетику Вірменії, представляючи її в стилі містичної вигадки, казки. Художниця пропонує глядачеві історію двох персонажів, що беруть участь в ритуальній церемонії одруження. Вкотре працюючи із темою сучасного вірменського суспільства, Хаутіан пояснює: «Я хотіла демістифікувати інститут шлюбу і підкреслити той факт, що шлюб замість створення прекрасного союзу, здатний послабити обидві сторони».

 

Люсі Хаутіан

У контексті сучасної глобальної кризи примітний проект німецького дуету Кордулой Хайнс і Керолайн Шпейсер − Ali. Цей проект − серія трагікомічних образів біженців, які, будучи затиснуті в інтер'єрах кімнат, стають метафорами політичної системи. Втиснуті в мебльовані стіни, вони символізують недієздатність європейської міграційної політики. Фігури зображених на знімках людей покликані розвіяти ілюзії щодо західноєвропейського гуманізму «в білих рукавичках» і «стурбованістю» глобальною ситуацією.

 

Кордулой Хайнс і Керолайн Шпейсер

Художниця зі Словаччини Вендула Кнопова вийшла за рамки фотографічного мистецтва і представила інсталяцію ŽIVIJÓ, в якій розглядає феномен весілля і культуру весільних святкувань. Вендула Кнопова пропонує іронічний, чи, скоріше, сатиричний підхід, виставляючи, наприклад, весільні сукні, створені для кращих ворогів, або обручку для полігамних особистостей, стираючи і без того тонку межу між повсякденним і сакральним, потворністю і красою, нормою та божевіллям. Сам факт того, що в експозицію включили інсталяцію, говорить про те, що фестиваль буде продовжувати розширювати рамки свого формату.

 

Вендула Кнопова

 

Молодий фотограф з Південної Африки Темба Мбуйіса був обраний для шорт-листа фестивалю зі своїми роботами із серії Afrikan Princess, яка присвячена життю в його рідному Йоханесбурзі і традиціям нового покоління. Прославившись як фотограф, у якого спочатку не було навіть власної камери, Темба стверджує, що він «конструює зображення», створюючи реальність з вуличних знімків, а часом заглядаючи в гардеробні до своїх моделей, щоб ще більше розкрити розмаїття південно-африканської ідентичності.

 

Темба Мбуйіса

Досить витончено рефлексує на тему взаємозв'язку фешн-естетики і фотографії американсько-шведський фотограф Луїс Альберто Родріджес. Він прагне передати, що тіло здатне відчувати певний емоційний або кінетичний зв'язок з тканиною, і фіксує цю реакцію в своїй роботі. Його проект Patina порушує об'єктивну функцію текстильних виробів, оживляючи матерію разом з тілом його моделі.

 

Луїс Альберто 

 

Серія Smoke Bombs and Border Crossings Ненсі Ньюберрі, фотографині з Техасу, яка була вихована матусею-італійкою і виросла на спагетті-вестернах, досліджує образи Дикого Заходу. Перехід мексикансько-американського кордону з використанням візуальної естетики, яка притаманна цьому жанру, стає фоном для вигаданої реальності її героїв. Втім, з огляду на складну ситуацію в США, і обіцянки Трампа побудувати стіну на кордоні з Мексикою, фантазії Ненсі не позбавлені потенціалу стати дійсністю.

 

Ненсі Ньюберрі

Поль Русто, фотограф з Франції, представив фотосерію Strawberry Fields. Перебуваючи під впливом сюрреалізму, естетика його робіт сміливо барвиста, і при цьому доволі поетична і мальовнича. Поль вільно рухається в художньому просторі між декількома царствами − моди, натюрморту, імпресіонізму, одночасно кидаючи виклик їхнім нормам і перетворюючи на нові напрямки, використовуючи дизайнерські трюки, додаючи колажні прийоми, граючи з красою ілюзії і неоднозначністю поверхні.

 

Поль Русто

 

Поетично-містична серія La Ritournelle французької мисткині Нольвенн Брод звертається до певної нової чуттєвості, в якій почуття людського тіла поєднуються з силою природних ландшафтів. Завдання в тому, щоб «створити відчуття видимими», стверджує Брод, працюючи з феноменологією сприйняття. Завдяки міфологічному підходові і ритуальному настрою знімки видаються примарними посланням з епохи романтизму: «Дотик стає почуттям, і навпаки».

 

Нольвенн Брод

 

Фестиваль фотографії та моди в Єрі − вдалий приклад того, як фешн-індустрія зливається з мистецтвом,  не тільки конструюючи  естетику повсякденності, а й намагаючись впливати на соціальні процеси.