Дикість і цивілізація в гобеленах Оксани Левчені-Константиновської

В Art Ukraine Gallery новий проект представила Оксана Левченя-Константиновська, цього разу експериментуючи з гобеленами. Історія та сьогодення, традиції та інновації, іронія й легкий докір  — все це утворило неординарне поєднання під назвою “QUASIEволюція”.

 

Хто вони, ці наївно-благородні дикуни на сігвеях? Звичка вважати представниками людства, котрі творять світову історію, носіїв вищої культури, оминає той факт, що саме “дикі” народи були відправною точкою будь-якої цивілізації. Однак, крізь призму етнографічних досліджень київська художниця Оксана Левченя-Константиновська у своєму новому проекті “QUASIEволюція”, показує, що вторгнення у повсякденний вжиток новітніх технологій не порушило архаїчних морально-етичних та соціальних стереотипів. 21 століття не відбилося на побуті та способі мислення зображених на гобеленах людей. Сліди спільного минулого утворили культурну відстань між двома групами людства, яких об’єднує світ ґаджетів.

 

Тут і далі  ̶  виставка Оксани Левчені-Константиновської в ArtUkraine Gallery

 

Хоча зараз це називається пережитком, проте такі “дикі” постулати-заповіді, як ділитися з усіма; не робити іншому того, чого не бажаєш, щоб робили тобі; здатність ототожнювати своє особисте життя з життям свого роду, не завадили б сучасному суспільству.

 

Оксана Левченя-Константиновська за освітою медик, хірург, саме тому їй властивий аналітичний підхід до формування ідеї та концепції творів. “У мистецтві мене цікавить аналіз та екстраполяція сучасного досвіду серед етносів, які зберегли свою автентичність. Таким чином утворюються нові сентенції, здатні показати справжній стан еволюції суспільства”,  ̶  говорить авторка проекту.

 

 

Старовинні ілюстрації з улюбленої книги художниці – Підручника з етнографії 19 ст.” Фрідріха Ратцеля  ̶  постають у новій інтерпретації. Якщо людина не йде до цивілізації, то цивілізація йде до неї. Високі, дужі чоловіки з оголеними торсами їздять на сіґвеях, користуються ай-фонами, а на вістрі їхнього списа зависає дрон, ніби впольована здобич, а не продукт прогресу цивілізації. Килими Оксани Левчені-Константиновської  ̶  це своєрідні нитки, що поєднують дві епохи.

 

 

На іншому гобелені із серії “Соцкапіталізм” перехід до цивілізації здійснився надто миттєво. Людина, яка довгий час залишалася поза світовим контекстом, стрімко поглинає все нове, що з’являється, не фільтруючи потік інформації: речей відомого бренду “Луї Віттон” придбано стільки, що й корові дісталося. Спортивне тіло молодого чоловіка обтягує червона футболка, крізь яку видуваються біцепси. І якщо розкішна корова вже потаврована цивілізацією, то молодик з відчуттям виконаного обов’язку, прямісінько біля серця, носить принтований герб СРСР. Або раптом до ідилічно-ліричної сценки, в якій дівчата, одягнені в народний одяг, зосереджено слухають свою старшу подругу, втручаються персонажі мультфільму “Adventure times” – мешканці постапокаліптичного світу, хлопчик Фінн та його друг  ̶  казковий англійський бульдог Джейк.

 

“Трохи гумору нікому не завадить”,  ̶  саме так сприймає свою творчість мисткиня.

 

 

У другій лінії проекту “Українські килими” представлені репродукції старовинних килимів 16 століття. Втративши свою яскравість з плином часу, але зроблені з нових ниток, вони ніби оновили свій колір, свій прадавній вигляд. У творчості Оксани Левчені-Константиновської килимарство – це використання ремесла у сучасному мистецтві.

 

 

Як медик вона достеменно знає походження будь-якої клітини людського організму, як мисткиня вона ретельно досліджує витоки сформованих тисячоліттями людських цінностей та мінливих тенденцій технологізованої сучасності, сприяючи популяризації сучасного українського килимарства, про яке відомо ще з літописних джерел другої половині 10 -12 ст., 15-17 ст., та особливо 18 ст.

 

Дикість і цивілізація в проекті “QUASIEволюція” Оксани Левчені-Константиновської – це відносне питання у кожному індивідуальному випадку. Це терези, які будь-якої миті можуть переважити в ту чи іншу сторону, говорячи про те, що світ починається з кожного. Бо навіть раптове відлучення від інтернету може спричинити чималу паніку в структурованому світі цивілізованої людини.