Легендарний британський арт-критик Едвард Люсі-Сміт завітав до галереї Art Ukraine й розповів про свої враження від сучасного українського мистецтва та актуальну мову арт-критики. 

 

Едвард Люсі-Сміт – всесвітньо відомий арт-критик, поет, письменник, куратор, автор більше 100 книг про мистецтво, фотограф, чиї роботи знаходяться в колекціях Національної портретної галереї в Лондоні, Музею мистецтв у Новому Орлеані тощо. Коло його досліджень охоплює широкий спектр тем: від живопису епохи Відродження до феміністичного мистецтва. 

 

Едвард Люсі-Сміт. Фрагмент картини Ентоні Дж. Парке

Едварде, за ваш короткий візит до Києва ви вже встигли познайомитися з сучасним українським мистецтвом. Які ваші враження?

Щойно я зайшов до вашої інституції, мені з першого погляду стало зрозуміло, що відбувається в Україні. У мене виник кредит довіри до її ідентичності (мова йде про виставку Арсена Савадова “Сон Гулівера” та постійну експозицію галереї Art Ukraine). Зрілі художники, які розуміють, що вони репрезентують своїм мистецтвом. Мені було приємно, що я не побачив тут хаотичності чи ідеологічного гламуру.

В чому ви вбачаєте українську ідентичність?

Мені складно відповісти відразу, тому що мої знання про Україну – це знання початківця, але такі, що пробудили в мені бажання досліджувати українську культуру та мистецтво. Я хочу зрозуміти, хто такі українці, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яка країна мені цікава, перш за все, тим, яким чином її нація вибудовує культурну мову, власну ідентичність, яку, наприклад, можна пізнати за допомогою книги.

 

Зліва направо: директорка Art Ukraine Gallery Наталія Заболотна, журналістка Art Ukraine Ірина Сухомлинова та британський арт-критик Едвард Люсі-Сміт в Art Ukraine Gallery 

Фото: Наталка Чабанюк

 

Як книга може допомогти в формуванні культурної ідентичності у світі, де панує Веб?

Книга – це засіб бути почутим. Якщо когось запитають про Україну, він може відповісти: “Я покажу тобі ось цю книгу і ти все зрозумієш”. Це буде книга, якій люди довірятимуть. Надрукована книга – це гарантія існування. Факт, що це існує позбавить можливості інших сказати, що про дану країну нічого не відомо.

 

Як сприймається українська культура за кордоном?

Західний світ тільки починає розуміти, що Україна існує окремо від Росії, що в неї є голос. І хоча я недостатньо знайомий з Україною, однак я розумію, що вона є.

 

Едварде, багато людей сьогодні не відчувають, що вони розуміють мистецтво, вони далекі від його світу. Як ви вважаєте, це можна змінити? Здається, що мистецький світ від цього лише б виграв.

Світ сучасного мистецтва буде дійсно приносити користь, якщо з’являтиметься все більше людей, котрі відчуватимуть з ним зв’язок, проте цей зв’язок не можна встановлювати за допомогою грубої сили. Цьому є частково практичні, частково психологічні причини.  

 

Едвард Люсі-Сміт та Ірина Сухомлинова

Практичні: сучасне мистецтво тісно пов'язане з тією фінансовою системою, що існує нині. У своїй більшості фінансування надходить не від уряду, а від приватних благодійників. Гроші додають романтики в мистецтво. Однією з причин того, чому натовпи людей ходять на виставки, є їхнє бажання подивитися на ціни робіт відомих художників. «Боже мій, ти знаєш, що його картина нещодавно була продана на аукціоні «Крістіс» за 150 мільйонів $?». Основні музеї, як правило, знаходяться у великих містах. Отже, вони є більш доступними для людей, які там мешкають, або мають кошти, щоб приїхати та відвідати.

 

Психологічні: існує значний культурний розрив між різними частинами населення. У кожного свій культурний досвід. Наприклад, незначна кількість відвідувачів нового музею в місті Уолсол, незважаючи на чудово розроблену «демократичну» програму, мабуть, обумовлена, саме цією причиною. Адже мешканці промислового міста не відчувають, що інституція опирається на їхні інтереси та потреби.

 

Едвард Люсі-Сміт в Art Ukraine Gallery

 

Було б добре (або, можливо, зовсім не добре), якщо б всі ми реагували однаково. Справа в тому, що ми так не робимо. Врешті решт, комунікація має значення, а не тільки щось, що називається «мистецтво».

Арт-критики та відвідувачі можуть бути негативно налаштованими до сучасного мистецтва, принижуючи або деморалізуючи художника чи його твір. Ви суворий критик?

Я критик, який припускає. Озираючись у минуле, тільки дивуєшся, наскільки ті критики помилялися в своєму радикалізмі.

 

Які критерії оцінювання сьогоднішнього мистецтва?

У сучасних умовах не існує такого поняття, як «погане мистецтво». Насправді, у нас немає фіксованої структури критеріїв. Гамлет промовляє до своєї матері Гертруди, показуючи їй мініатюри портретів свого батька та вітчима: «Подивися спершу на одне зображення (на батькове), а потім на інше». Але ми відмовляємося від будь-якої компаративістики.

Сьогодні критерії оцінювання тяжіють до тенденції: «Це дуже добре, бо я відчуваю, що це добре, і ви образите мої почуття, якщо не повірите мені. Любиш мене – люби моє мистецтво, я кажу вам любити».