До 11 вересня у київській галереї “Триптих АРТ” триває виставка Анатоля Степаненка “Заколот масок”, яка об’єднала живописні полотна одного періоду створення – зламу 80-90-х років ХХ століття. Метою проекту є розкрити наріжні теми гострого для українського суспільства часу, а також представити одну з історій творчості митця – його живописний доробок.

 

Проект об’єднано назвою однієї з експонованих робіт – “Заколот масок”, яка слугує визначенням переломної епохи кінця 80-х – початку 90-х років. Це час, коли з припиненням доктрини соцреалізму художники починають пошук нових сенсів і шляхів їхнього втілення. Для українського мистецтва цей період знаменний проникненням нових медіа, які художники швидко освоюють. Серед таких митців Анатоль Степаненко, який поєднав у своїй практиці новітні перфоманс, інсталяцію й фотографію з традиційними живописом та графікою.

 

«Заколот масок», 1989

 

Як зазначила мистецтвознавиця й дослідниця творчості Анатоля Степаненка, Галина Скляренко: «Особистість художника мало висвітлена у вітчизняному мистецтвознавстві та є неоднозначним і дуже цікавим явищем». Сьогодні художник переважно працює в руслі contemporary й не створює живописні твори, тому проект привідкриває одну зі сторін творчої особистості митця, як одного з представників пізнього українського андеґраунду.

 

“Роботи об'єднані майстернею, у якій я малював. Це був підвал на самому краю міста. От не прижився я на Паризькій Комуні. Спочатку в мене там була майстерня... Як мене тут охарактеризували "самотній степовий вовк" і я краще почувався там, окремо від усіх. Я мав можливість малювати й ці великі формати”, – розповідає художник.

 

«Транскомунікації». Диптих

 

Кожна з робіт висвітлює певний аспект у житті суспільства або звертається до наріжних тем, які були або проникли в український контекст після розпаду Радянського Союзу. «Будь-яка робота, представлена тут, має закладений концепт і повинна була розгорнутися в цілий проект, але так не трапилося, тому сума цього всього представляє "іконостас ідей". Саме тому всі твори як об’єкти сприймається самостійно, проте в ідейному сенсі вони підпорядковуються єдиній програмі.

 

Диптих “Транскомунікації” (1994 р.) є роздумом про стрімке поширення комп’ютерних технологій у житті сучасної людини. З іншого боку, комп’ютеризація розширила технічні можливості художників, що проявилося в їхньому активному зверненні до відеоарту. Зовсім інакший за стилістичним звучанням та тематичним наповненням твір “Дармоеды, нюхающие розы” (1989), присвячений питанню тілесності та гедонізму, які художник іронічно протиставляє назві. Анатоль Степаненко показує час характерними та зрозумілими образами, як, наприклад, твір “Циганська пляжа” 1989 року створення звертається до питання місця ромів у суспільстві. Таким чином художник представив соціально-культурний зріз кінця 80-х – початку 90-х, втіливши його в живописній формі.

 

«Циганська пляжа», 1989

«Комп’ютерний вірус Z», 1989. Триптих

 

Стилістично полотна митця тяжіють до декоративізму та спрощення зображення, що пояснюється його навчанням у Львові, а їхнє концептуальне наповнення спричинене активною роботою художника в київському контексті. Роботи, представлені на виставці мають різнекольорове, композиційне та стилістичне вирішення, проте вони об’єднані площинністю побудови зображення, декоративністю трактування образів та особливою увагою до лінії як потужного формотворчого засобу.

 

Полотно “Парад ляльок” (1995) – велика за розмірами робота (180х220 см) справляє враження радше декоративного панно, аніж живописного твору. Композиція побудована на чітких горизонталях та вертикалях, що членують зображення на окремі рівноправні сегменти, у яких розміщуються умовні антропоморфні образи. Художник зводить людські постаті до геометричних форм, чим відмовляється від персоніфікації, створюючи узагальнений образ людини.

 

«Парад ляльок», 1995

 

З точки зору кольору зображення побудовано на контрастах теплих червоно-жовтих та холодних синьо-зелених барв. Художник застосовує колір локально, аби виділити головне, а тональні градації використовує в нюансах. Для загострення контрасту, митець вводить активний чорний колір, який підсилює декоративне звучання полотна.

 

«Плин червоної річки», 1992

 

У  творчості художника, як і у виставковому проекті поєднуються та гармонійно співіснують модерністьска естетика та новітній для того часу концептуалізм. Такий синтез яскраво характеризує творчість Анатоля Степаненка, проте велика частина його творів все ще залишається  невідомою для глядача.

 

Експозиція “Заколот масок” в галереї “Триптих АРТ” 

Експозиція “Заколот масок” в галереї “Триптих АРТ”