Коли ми ходимо на виставки мистецтва сучасності, можемо почувати себе ніяково через незрозумілість форм і змістів. Ми злимося і дратуємося, бо не розуміємо. Починаємо підозрювати, що нас тримають за дурнів, якщо ці три грудки піску називають мистецтвом. А коли з’явиться хтось, хто пояснить і потрактує, що це таке — хаос перетворюється на згусток змістів, у яких ми навіть можемо знайти себе.

 

Найкраще за всіх пояснить автор. Так виникла ідея формату «художник пояснює». Ми попросили ілюстраторів We bad розповісти про їхні ілюстрації у школі дизайну і програмування Projector.

 

Автори We bad: Лєра Схемка і Максим Павлюк

Усі зображення надано командою We bad

 

Бріф

 

Коли ми бралися за оформлення приміщення школи, то розуміли, що це простір для дизайнерів у першу чергу. Люди, які приходять сюди на курси і лекції, пов’язані з візуальною культурою. Ми отримали бріф і в першу чергу зрозуміли, що від нас потрібно і для кого. У нас не було жодних обмежень у творчості, натомість був добре зрозумілий вектор.

 

Ідея

 

Школа — це освітня площадка, яка міняє людину. Тому ми задумалися над тим, яка трансформація відбувається з людиною в процесі навчання і як можна метафорично передати це. У кожного нашого твору є свій емоційний меседж. Ви можете не прочитати кожен елемент муралу, але в купі всі вони запрограмовують вас в один вектор думок, фантазій і здогадок.

 

Що в картинці

 

Грядка студентів

 

У фундаменті картинки зелена галявина. На неї ми буквально посадили класичних учнів школи у формі. Вони серед зелені і самі по собі «зелені». Довкола ходить куратор, який поливає їх водою. Хотіли показати ріст через метафору зернятка, яке саджають в землю, поливають і вирощують. Тільки на місці зерна опинилися студенти школи.

 

 

Вкраплення

 

Всю картину фрагментарно заповнюють відомі образи з історії мистецтв. Ми додали їх, бо освіта базується на тому, щоб дослідити все, що було зроблено до тебе: стилі, епохи, напрямки. Тому ми посадили на грядку класичні образи, але осучаснили їх. Так, Давид тримає шмат піци, а мріє про келих вина; «Дівчинка на кулі» Пікассо еквілібрує на полуниці; а славні банки Campbell Енді Уорхола мають нову начинку — полуничний суп.

 

 

Комп’ютерність

 

Якщо дивитися на картину звіддаля, то побачите «вікно» пошуковика на макбуці, але всередині нього фонова заставка віндоус. Гралися із тим, що навчання дизайну проходить на комп’ютерах.

 

Студенти у верхньому правому кутку носяться із комп’ютерними теками і курсором мишки, адже тепер вони — творці дизайну, а курсор — їх головний інструмент. У Енді Уорхолла відкрито вікно з Tiff форматом — мистецтво готове до друку. Все, що він продукує своєю творчістю можна видрукувати і показати іншим.

 

 

Наш стиль

 

Схоже на комікси? Хм, ми їх не любимо, як і аніме. Ми просто любимо приємні кольори, а ще дужче — працювати з білими стінами, коли на контрасті з невинно білим виникає щось соковите.

 

Максим придумав назву для нашого напрямку — «домашній андерграунд». Ми не будемо малювати в холоді, голоді і поганою фарбою. Ми вкрай прагматично підходимо до натхнення. Люди, які зловили хвилю і малюють лівою п’яткою на клаптику паперу в колесі, що обертається на краю світу — це божевільці. Я не люблю малювати на колінках, де завгодно і як завгодно. Лінер має бути приємний, якщо він не ок — нічого не хочеш робити. Ми любимо, щоб все було приємно.

 

Хто ми такі, взагалі

 

 

Лєра Схемка: Я все життя хотіла бути художником, з 4-ох років, з садочку. Потім хотіла стати дизайнером, а врешті стала незрозуміло ким. Мені просто подобається швидкий малюнок. В університеті, коли потрібно було відмалювати людське тіло — вимагали зафіксувати кожну деталь, вигин, опуклість. Дивно. Нащо витрачати 6 годин, якщо можна штрих-штрих і передати позу, емоцію і всім все зрозуміло. Напевно, це все через лінь. Лінь — основа всього, але навіщо шукати складних шляхів. Все в малюнку має бути з легкістю.

 

Коли картинку замучають тінями, стає складно дихати. Нам подобається як у дітей — вони не мислять тінями. Але коли ти попросиш намалювати їх трактор/будинок/автобус — вони з легкістю це зроблять. Хоп і намалювали, і все в них буде чисте та яскраве. Ця легкість і дарує приємні відчуття, як тому, хто споглядає, так і тому, хто творить.

 

Проблеми позиціонування

 

Ми переживаємо, коли нас питають хто ми. Зараз це питання у нас немає однозначної відповіді. Нас називають ілюстраторами, але ми себе ними не відчуваємо. Іншого позиціонування ще не придумали. Адже ми не малюємо просто ілюстрації — як, наприклад, на плакатах Сільпо: сосиски, баклажани і помідори. Про значення ілюстрації та її функції розповідаємо як гості на курсі базової та просунутої ілюстрації в Projector.

 

Лєра: Я іноді взагалі не люблю малювати. Фу, навіщо просто щось малювати? Ми робимо роботу на перетині дизайну та ілюстрації. Ми придумуємо рішення для простору, а ілюстрації виступають в якості інструменту для його виконання. Ілюстрація — це вторинне, а нам хочеться робити об’ємні штуки: захочемо — кліп знімемо, займемося стилізацією, спробуємо себе в ролі художників-постановників.

 

Макс: Я б зробив прикольний дизайн одягу для в’язнів. А ще хочеться придумати місто, спроектувати, збудувати. Я б навіть переворот вигадав.

 

Плани

 

Одне, що ми знаємо про себе, ми — не ті, хто буде все життя малювати на стінах. Так, ми оформили простір школи Projector, офіс видавництва «Основи», кав’ярні «Розумна кава». Ми точно будемо продовжувати малювати, але ми не обмежимося цим.

 

Хто такий сучасний ілюстратор

 

Сучасний ілюстратор — це така людина з позицією, цілісна особистість, яка розуміє хто вона, що вона і що думає з приводу всього на світі. Ілюстратор — це людина-бренд. Може книжку, може банер, а може і сосиски оформити так, щоб усюди вгадати, що саме потрібно.