Нещодавно Український інститут книги організував зустріч із книжковими ілюстраторами. У чому полягають основні цехові проблеми, як можна покращити клімат у цій царині? Далі ‒ відповіді на важливі питання.

 

“До вас прийдуть, мабуть, ті, хто працюють із дитячої книжкою, ‒ художню літературу для дорослих у нас, на жаль, мало ілюструють. А колись усе було інакше”, ‒ із сумом сказала одна з учасниць заходу, натякаючи на радянські часи, коли сяяли зірки Георгія Якутовича чи Анатолія Базилевича. Ця фраза, сказана без поправки на радянську цензуру й тонкощі творчості вищезгаданих геніїв, оголила одну з головних проблем ілюстраторів, які взяли участь у зустрічі з Українським інститутом книги, ‒ відсутність єдності. Якщо вітчизняні видавці, бібліотекарі гуртуються у професійні спілки, письменники й перекладачі не втрачають зв’язку з єдиним простором і контекстом, то книжкові художники, послуговуючись правом митця на акцентовану індивідуальність, відокремилися від книговидавничої спільноти настільки, наскільки це дозволяє елементарна можливість працювати.

 

Ілюстрація Анни Сарвіри до поезії Даниїла Хармса 

Усі зображення надано Українським інститутом книги

 

Спілкування всередині професійного кола може бути надзвичайно корисним з огляду на обмін досвідом, наприклад, щодо участі в іноземних конкурсах, перебування на резиденціях, отримання закордонних стипендій тощо. Саме тому під час зустрічі, серед учасників якої були Анна Сарвіра, Євгенія Гайдамака, Анастасія Денисенко, Олег Петренко-Заневський, Віталій Бугара, Наталія Анікіна-Закревська, Давид Мартіашвілі та інші,  директорка Українського інститут книги Тетяна Терен неодноразово наголошувала на готовності установи стати об’єднувальною ланкою для ілюстраторів із різних регіонів країни. Головне ‒ їхня власна зацікавленість і готовність чути одне одного.

 

Дефіцит поінформованості ‒ наступна велика проблема, з якою стикаються художники. Це стосується як захисту авторського права, чого ілюстратори у робочих стосунках із видавцями дуже потребують, та й загалом зв’язків із видавцями, адже, за словами ілюстраторів, знайти потрібний контакт надзвичайно складно. Важливо також мати майданчик для інформування про книжки, що готуються. Фактично, художник, якщо не отримує прямої пропозиції, не має можливості подавати свої роботи на той чи інший проект, брати участь у конкурсах на оформлення певних видань. Щоб виправити цю ситуацію, Український інститут книги наступного року планує видати каталог з роботами українських ілюстраторів, який буде розрахований як на вітчизняних, так і на іноземних  видавців. Ні для кого не секрет, що українські митці дедалі частіше здобувають престижні закордонні премії, а книжки, над якими вони працювали, перекладаються у країнах Європи й Азії (наприклад, у Китаї). Каталог допоможе познайомитися зі стилем художника-ілюстратора, дізнатися про його роботи й отримати контактну інформацію для подальшої співпраці.

 

Ілюстрація Євгенії Гайдамаки "Giethoorn village"

 

Ілюстратори підтримали ідею спільних зустрічей, своєрідних сесій за участю різних гравців ринку ‒ авторів, видавців ‒ для налагодження робочих зв’язків та обговорення нагальних питань. Також був озвучений запит на заходи з професійного розвитку як для художників, що вже займаються книжковою ілюстрацією, так і для майбутніх студентів, які не знають, куди треба йти вчитися на ілюстратора. 

 

Безумовно, іноземний професійний досвід є цікавим для українських митців. Тому є потреба у проведенні зустрічей з ілюстраторами з інших країн хоча б під час масштабних літературних подій, наприклад, “Книжкового Арсеналу” у Києві чи Форуму видавців у Львові. Учасники зустрічі дійшли згоди, що саме спілкування є стимулом розвитку окремої особистості й конкретної галузі.

 

Ілюстрація Олега Петренко-Заневського

 

Щоб діяльність художника, зокрема ілюстратора, набула соціальної значущості, варто відпрацювати цей важливий момент на державному рівні. І справа не лише у прийнятті та запровадженні премій чи стипендій. Ілюстратори запропонували розпочати оновлення символіки міністерств, візуальну модернізацію, на що вже наважилося Міністерство освіти та науки України.   

 

Анна Сарвіра, постер

 

Цікавою стала пропозиція проведення конкурсу проектів книжок, за участь у якому ілюстратори могли б сплачувати невеликий внесок. Ця практика поширена в Європі, але не застосовується в Україні. На думку гостей зустрічі, такий формат допоміг би видавцям відкрити нові імена, отримати унікальне оформлення книжки на конкретну тему чи певного формату.

 

Ілюстрація Владислава Єрка до трагедії В. Шекспіра "Ромео і Джульєтта", видавництво А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА

 

Також ілюстратори хотіли б мати більше ґрантових можливостей, брати участь у програмах, що надають майстерні, у виставкових проектах, глобальних чи локальних, які би вводили книжкову ілюстрацію, наприклад, у простір міста. Дедалі частіше художники самі стають авторами й видавцями. Відповідно, потребують освітньої підтримки щодо маркетингу та промоції своїх книжок. Так само гостро стоїть питання представлення таких унікальних видавничих проектів на виставках-ярмарках.

 

У підсумку маємо коло нагальних потреб ілюстраторів, вирішення яких може увійти до стратегії Українського інституту книги на найближчі кілька років.