З 8 листопада до 10 грудня Національний художній музей України спільно з галереєю «Дукат» представляв ретроспективну виставку культового андеграундного художника 1970-1980-х Олександра Аксініна. Проект «Лабіринти Аксініна» – серія графічних і акварельних робіт митця, створених ним упродовж всієї творчої кар’єри. Його стиль відрізняється використанням складних технік і не менш складних змістів, що потребують від глядача уваги та інтелектуальних зусиль. Через створення візуально-семантичних структур, автор вивчав символічні системи алхімії, астрології, філософські трактати і знакові тексти світової літератури. Постійна оглядачка ART UKRAINE Роксана Рублевська розповідає про проект докладніше.

Його називали львівським Дюрером, майстром офорту, скрупульозним і таємничим. Пішовши з життя в 35 років, Аксінін залишає після себе понад 350 офортів, величезну кількість акварелів, щоденники і славу мислителя-творця. Щоправда, до сьогодні знаним майстер залишається виключно у мистецькому колі. Широкому загалу про його ім’я вирішили нагадати куратори проекту, мистецтвознавці Олена Грозовська (галерея «Дукат») і Оксана Баршинова (Національний художній музей України).

 

Усі зображення надано НХМУ

 

За словами Олени Грозовської, ідея створити масштабну ретроспективу Аксініна з’явилася давно. «Дукат» не тільки мав колекцію його робіт, а й видав книгу, присвячену видатному майстру, яка понад 10 років існувала у вигляді макету. В результаті довгої колективної праці, виник проект, концепція якого обумовлена характером творчості графіка. «З одного боку – це складний і герметичний художник. З іншого – йому властива унікальна багатошаровість і глибина. Таким чином, глядач, потрапляючи у простір експозиції, починає уявну подорож по лабіринтам, блукаючи концентричними колами», – коментує Грозовська.

 

В основі кураторської концепції  – давнє урочисте папське благословення «Urbi et orbi», що в перекладі означає «до міста, і до світу». Отже, перша зала символізує послання автора, адресоване місту в широкому сенсі слова. Наступна зала – його діалог з сюжетами світової культури через його рефлексії з повною відсутністю будь-якого наративу. Третій зал передбачає певне повідомлення від митця Всесвіту, вихід за рамки форми і часу. В якості експерименту, кураторами було запрошено молодого українського художника Івана Світличного, котрий створив унікальну аудіовізуальну інсталяцію, що допомогла публіці «матеріалізувати» вигаданий космос.

 

 

«Роботи Аксініна можуть викликати найнесподіваніші, на перший погляд, асоціації. Так, мені його графіка іноді нагадує роботи швейцарського художника, представника фантастичного реалізму, Гігера, найбільш відомого своєю дизайнерською роботою для кінокартини «Чужий». Вони обидва розмірковують про час, екзистенційний жах, сутність людської природи. Як і Гігер, Аксінін вводить знеособлених персонажів у безповітряний простір своїх робіт. У його офортах герой мислить і страждає, взаємодіючи зі стихією. Він переосмислює стародавні міфології, східні духовні практики», – розповідає пані Олена.

 

Мистецтву Олександра Аксініна  властива парадоксальна синтетичність і знаковість. Автор звертається до старого італійського живопису Кривеллі, пропонуючи формулу його робіт з навмисним  виключенням будь-якої органіки. Деякі художні рішення він запозичує у середньовічної книжкової мініатюри, робіт графічної радянської прибалтійської школи і символічних творів Де Кіріко.

 

 

Щодо актуальності і важливості проекту, то можна зі впевненістю сказати, що саме фігура Аксініна якісно вплинула на розвиток української графіки. Важливим внеском кураторської команди є дослідження його художньої мови через призму соціального контексту – вузького коридору можливостей радянських художників і їх незбагненної фантазії.