Минулого четверга у Vozdvizhenka Arts House відбулося відкриття проекту «Art(out)ist» творчої групи TanzLaboratorium. Учасниками групи є Лариса Венедіктова, Ольга Комісар та Олександр Лебедєв. У теперішньому складі перформативне об’єднання існує протягом 10 років. У проекті «Art(out)ist»  зібрані окремі роботи ТанцЛабораторіуму за останні роки. Спеціально для ART UKRAINE Лариса Венедіктова розповіла про виникнення групи і висвітлила деякі наріжні поняття виставки «Art(out)ist» та творчості групи загалом.

 

Розкажіть про ідею створення мистецької групи.

 

Вона була створена майже 16 років тому. Ми хотіли робити щось із сучасним танцем в Україні. Тобто, ми розуміли, що сучасному танцю не вистачає власне сучасності – у сенсі руху, думки про тіло.

 

Чи були подібні групи 16 років тому?

Груп не було і не було танцівників. Не було нічого, насправді. Лише якісь окремі спроби викладання.

 

Тут і далі – фото автора з відкриття виставки

 

Викладання сучасного танцю?

Викладання або експерименти. Це були окремі спроби, але ніхто нічого не показував на широкий загал, не виставлявся.

 

У групі троє учасників?

Ці троє учасників постали як група 10 років тому. До того у ній були інші люди.

 

 

 

В описі сказано, що проект має «емансипаторний потенціал». Що саме емансипує танець?

Я думаю, що танець емансипує політику як таку. Танець є політичним як таким. Він звільняє тебе, звільняє від соціального. І звільняє від обов’язку бути саме таким, яким прийнято бути саме в цьому суспільстві.

 

Тобто, танець є певною заявою, протиставленням суспільному?

Я не думаю, що він оголошує протест суспільству чи протиставляється суспільному. Це більше вихід за межі протиставлення індивідууму і суспільства.

 

 

 

Як проект пов’язаний із антропологією?

Насправді вислів про те, що TanzLaboratorium займається антропологією, придумали не ми. Про це нам сказали люди ззовні, яким ми довіряємо. І це нормально – а чому б і ні? Антропологія як наука має шанс відійти від антропоцентризму.

 

Art(out)ist – це заперечення моралі, протиставлення моралі і естетики. Наскільки радикальне це заперечення?

Мораль радикально заперечується як суспільне явище. Мораль не може бути суспільною, мораль може бути лише індивідуальною. Як «нравственный закон внутри нас».

 

 

 

Ця індивідуальна мораль пов’язана з індивідуальною естетикою?

Так. Зі смаком, наприклад, і зі стилем. Кожна людина може мати стиль, який може не відповідати якимось очікуванням.

 

Тобто, проголошення індивідуальної моралі – ідея не лише конкретно цього проекту, а творчості ТанцЛабораторіуму загалом?

Так, загалом.

 

 

 

До якого напряму ви себе відносите? Чи можна назвати вас постмодерністами?

Ні. Я думаю, нашу творчість скоріше можна віднести до академічної культури.

 

Що для вас танець? Дослідження чи засіб комунікації? Можливо, щось інше?

Танець – це особиста практика. Суто індивідуальна.

 

 

 

Але ж ви працюєте в групі.

 

Група можлива лише тоді, коли її учасники мають індивідуальні практики.

 

Чи пов’язаний цей проект із попередніми?

Я б не сказала. У форматі виставки ми працюємо вперше. Раніше були перформанси, вистави, інтервенції в публічний простір. Це все окремі речі, які хтось включав у виставки чи кудись ще, у якісь свої проекти. Як цілісний проект це попередньо не демонструвалося.

 

 

 

Ви спеціально готували відеофрагменти для цієї експозиції?

Це відео з попередніх проектів, стосовно яких ми подумали, що вони адекватно виглядатимуть саме тут і саме в цей момент.

 

Чи відображається у проекті конфлікт між індивідуальним і соціальним?

Я не думаю, що є конфлікт між індивідуальним і соціальним. Думаю, що соціальне може тільки витворюватися з індивідуального. Його не існує як такого.

 

 

 

А індивідуальне без соціального може існувати?

Може.

 

Чи намагаєтеся ви (у тому числі – і цим проектом) якось звільнити індивідуальне від соціального?

 

Ні, я не думаю, що це можливо.

 

 

 

Яким чином гра як культурний феномен пов’язана із проектом Art(out)ist?

Для нас гра відіграє функцію профанації сакрального.

 

Тобто, знову ж таки, це пов’язано із мораллю та індивідуальною естетикою?

Якщо гра залишається весь час тільки під цим впливом сакрального чи впливом соціального (тому, що це майже те ж саме), тоді гра не відбувається, її немає. Ми намагаємося робити гру такою, щоб вона профанувала. Це профанація сакрального, профанація ритуалу.

 

 

 

Відео – це для вас просто засіб?

Це медіум, який може існувати окремо від light performance, тому що light performance – це не завжди можливо. Все залежить від обставин.

 

 

 

 

Експозиція триватиме до 8 травня.

 

***

 

Аніта Ковалевська – фотограф-початківець, яка любить мистецтво. Автор ART UKRAINE.