Віталій Агапєєв – молодий, однак знаний художник, роботи якого неодноразово демонструвалися на виставках в Україні та за кордоном. Попри те, що зазвичай митець працює із графікою, він звертається і до графіті та медіа-арту, а  монохромні роботи, насичені вражаючою кількістю деталей, неможливо сплутати з іншими. Про новий проект «Перетин», представлений до 28 червня в тернопільській галереї «Бункермуз» далі в ART UKRAINE.

Наразі у галереї “Бункермуз” триває ваша виставка “Перетин”, основою для якої були обрані середньовічні манускрипти та поняття трансгресії. Що спонукало вас до подібної комбінації?

Мені завжди подобалося поєднувати між собою абсолютно різні речі. “Перетин” у цьому контексті – не виняток, оскільки мене давно цікавила тема трансгресії ще до початку роботи я почав шукати найбільш вдалу форму для вираження ідеї. Оптимальною виявилася структура деяких манускриптів, де візуальна частина була чітко підтримана текстовою. Цей прийом довелося дещо кристалізувати і перетворити текст у заангажовану інструкцію для перетину тієї чи іншої межі. Водночас, зберігаючи баланс, відмовитися від монополії на зчитування змістів.

 

Віталій Агапєєв. Залежність. Незалежність. Свобода

Усі зображення надано художником

 

Окрім біографічності, проект є важливим через постійну роботу над поступовим переплавленням теорії у практику трансгресії. Здатності постійно розширювати власні межі та бути у безперервному русі вперед заради подолання існуючих кордонів. Феномен, який створює інструмент для пізнання «всеможливості». Беззаперечний прецедент взяти на себе відповідальність за дії і селекціонувати зерно еволюції.

 

Стерти грань між рутиною і подвигом, щоб переплавити їх у імпровізацію як постійну практику. Зламати свою свідомість. Заново її створити, і в цій діалектично-протилежній амальгамі позбутися непотрібних сегрегацій заради мандрівки у нове цікаве невідоме.

 

Яка саме частина проекту є біографічною?

“Перетин” став для мене справжнім подоланням кордону, довжиною майже два з половиною роки — час за який я був відірваний від художньої практики в силу життєвих обставин. Так співпало, що із роботою над проектом мені довелося позбутися деяких патернів поведінки та замінити непотрібний баласт на розвиваючі практики. Загалом,  для більшості «принцип біографії» доволі близький та зрозумілий. Умовно кажучи, життя кожного починається із тесту на вагітність і закінчується лопатою землі.

 

Віталій Агапєєв. Біографія 

 

Чому більшість ваших робіт монохромні? Що спонукає вас “проміняти” умовний папір з тушшю на діджитал-арт?

Інколи я використовую колір, однак, зазвичай мені важливо дотримуватися свідомого аскетизму у гамі, аби не відволікати себе та глядача від основного: балансу форми та змісту. Дотримання цього балансу є надзвичайно важливим, адже не дає впасти у крайнощі і створює простір для існування в роботі такої штуки, як юген. Юген — це один із японських естетичних критеріїв, що означає недомовку та таємницю, сховану всередині предметв, умовний фльор містичного саспенсу. Для мене немає кардинальної різниці між медіа — основним критерієм використання є лише доцільність розкриття ідеї саме у цьому матеріалі.

 

Віталій Агапєєв. Донер

 

Що підштовхує вас насичувати роботи такою кількістю деталей?

Це один із способів постійно нагадувати собі та іншим, що всі, навіть найпростіші речі чи істоти, складаються із тисяч однакових елементів і все пов'язане з усим неймовірною кількістю зв’язків. Таке рішення – моя власна візуальна метафора на безмежну ризому життя, що пронизує всі аспекти нашого існування: від біологічного до соціального.

 

Паралельно із цим, для мене, непосидючого та імпульсивного, робота над кожним зображенням перетворюється на “внутрішній перфоманс”, що розвиває  спокій та усвідомленість, а час, витрачений на роботу, також дає змогу чітко проартикулювати усі змісти, які я свідомо закладаю у ту чи іншу частину проекту.

 

Віталій Агапєєв. Перешкода

 

Чи можете окреслити якісь конкретні стилістичні рамки, в межах яких ви будуєте свою візуальну концепцію?

Не бачу резону себе заганяти у межі. Тим більше живучи в епоху постінтернет-культури майже неможливо зберігати канонічну вірність якійсь художній традиції. Я розглядаю творчість як безперервний потік, де ми можемо побачити лише хвилі, але кожна з них є частиною цілого і окремо існувати їй немає сенсу. Так і з моїми роботами — вони є окремими об’єктами, що містять досвід попередніх і, водночас, є попередніми щаблями для наступних у безмежній кількості сходин вгору.

 

Віталій Агапєєв. Коріння

Віталій Агапєєв. Харам

 

Назвіть 1 чи 2 імені, які актуальні для вас зараз?

Google і Діоген.

 

Більшість ваших робіт не апелюють до політики чи гострих соціальних проблем: ці теми вас не цікавлять чи ви свідомо уникаєте їх?

Я завжди по максимуму закликаю до критичності в оцінюванні подібних ситуацій чи прийнятті позицій однієї із сторін. Оскільки кількість фейкових новин та маніпулювання свідомістю більшості постійно зростає, лише внутрішня об’єктивність може дати почуття балансу. Через це мені цікавіше вести комунікацію про роботу із собою і її поступову трансформацію у роботу із середовищем, а не навпаки. На мій погляд, така індуктивність приречена на провал.

 

Які у вас плани на майбутнє? Готуєте новий проект?

Наразі я працюю над новим проектом під назвою “Deathtopia”, який згодом буде експонований в одній із київських галерей. Планую створити досить насичену експозицію , що працюватиме із темою мортальності у сучасному соціумі та водночас всередині неї можна буде віднайти тонкий зв’язок із “Перетином”.

 

Віталій Агапєєв

 

Паралельно готуюся до резиденції у місті Кошице (Словаччина), де восени в ході перебування створю проект, присвячений кодифікації сакральності. І традиційно, вже другий рік поспіль, веду свій b-side-проект по створенню принтів на одязі Square NA.