«Дресировані глітчі» - проект російських та українських художників під кураторством медіа-теоретика Яніни Пруденко, що вперше знайомить українську публіку з естетикою помилки. Глітч арт є досить поширеним явищем у світовому медіа мистецтві, але за словами Яніни Пруденко: «деякі художники, роботи яких представлені на виставці, навіть не підозрювали, що створювали глітчеві твори».

“Невже, цим можна втамувати свій естетичний голод?” - дивується не підготовлений глядач. На перший погляд, експозиція дійсно схожа на склад зламаних екранів. Але спробуємо розібратися.

 

Експозиція виставки

 

У класичному мистецтві з часів Ренесансу все сходилось до перфектизації, ідеальне возвеличувалося та плекалося людством, яке вбачало у ньому прояв божественого. Натомість, все, що несло у собі якусь девіацію, відхилення від норми - вважали за підступи диявола. З плином часу, завдяки розвитку науки почалось вивчення того, що раніше вважалося за потворне. Зрештою у ХХ столітті художники починають працювати не лише над довершеністю візуальної картинки, але й створюють певний інтелектуальний продукт, що іноді навіть ставить її доцільність під сумнів.

Подібним чином сучасні медіа-художники і використовують глітч. Glitch з англійської  - глюк, за своєю основою походить від німецького слова glitschen – ковзати.

 

Глітч арт являє собою виявлення чи навмисне створення помилок або вад, одержаних в результаті випадкового неправильного використання (чи навпаки, зловмисного порушення) апаратних та програмних винаходів.

 

Інді-гра GARMONIUMS Федора Балашова

 

В епоху цифрових технологій чіткість передачі даних, простота у використанні та широкоформатність фото та відео зображення є ключовими цінностями. Людина все частіше опиняється в середовищі, де помилка є абсолютно недоречною. В свою ж чергу комп’ютерні технології, якими б надточними і передовими вони не були, не виключають фактор помилки. Цей конфлікт зробив Глітч арт інструментом в руках художників за допомогою якого вони намагаються не тільки осмислити, але й критикувати безперервне прагнення цифрової культури до перфектизації.

Глітч-художники характеризують помилку як формотворчу стратегію для їх мистецтва, щоб продемонструвати, що будь-яка машина спроможна на висловлювання. Олексій Шульгін, один з учасників виставки «Дресировані глітчі», висловився про глітч, як про класичну мову цифрових технологій.

 

Відео "Папка" Аліни Якубенко

 

Частіше за все глітчовані роботи за своїм змістом досить символічні. В зруйнованих оригінальних зображеннях художники вбачають концептуальний потенціал. Використовуючи глітч художник не виключає непередбачуваності  спотворення та руйнування заданої ним інформації, тому співавтором мистецької роботи, можна вважати і машину.

 

Таке співавторство може бути випадковим, коли помилка осмислюється художником і він наділяє її концептуальним змістом. Або ж, навпаки, помилка може бути запланованою, коли глітч застосовується для вираження заздалегідь сформованої митцем ідеї.

На виставці у Малій Галереї Мистецького Арсеналу здебільшого представлені твори із запланованим глітчем, але є і «дикі» - випадкові глітчі, що належать авторству Івана Цюпки та Аліни Якубенко. Спостерігаючи за збоями в роботі ПК та iPod художники були вражені естетичністю цієї непередбачуваної помилки, що зрештою створили на її основі довершені приклади  Глітч арту.  

 

Інтерактивне відео "Out of control" Electroboutique 

 

Одним із найбільш цікавих творів із “запланованим” глітчем є робота Олексія Шульгіна та Арістарха Чернишова «out of control» (2008), де глітч застосовується до інтерактивного відео зображення. Напіврозбитий  екран телевізора, що працює з постійним спотворенням картинки і звуку, - відображає глядача, який його в цей момент споглядає в режимі реального часу. Вдивляючись в екран, серед хаосу  глітчових модифікацій, розпізнаєш елементи свого відображення. Такий інтерактивний діалог дозволяє краще усвідомити взаємну залежність людини та машини,  ще більше  підкреслює зв’язки  їх взаємонеобхідності.

 

Не менш цікавими є експерименти Аскольда Кучера на виставці представлена його ультразвукова графіка, яка є своєрідним медіа-живописом, що створюється за допомогою ультразвукової апаратури і відображає статику чи динаміку рідкого фізичного тіла. Кожна з робіт експозиції заворожує своєю естетичною помилковістю.

 

Лайт бокси, ультразвукова графіка Аскольда Кучера

 

Спостерігаючи за глітчованими зображеннями, стає очевидним, що помилка художниками сприймається не як перешкода, а як можливість для експеременту в герметичному просторі цифрового коду, в результаті чого відбувається розширення образної мови мистецтва  та його засобів виразності. Естетика глітчу скидає із себе функцію забезпечення задоволення від споглядання, трансформуючись у нове розуміння художнього мислення. В свою чергу художники, що працюють з системною помилкою не прагнуть руйнування заради руйнування, а досліджують цифровий  простір як його щирі прихильники.

 

Явище  мистецтва помилки, дає нам ще одну точку зору для можливості осмислення перфектизації та постійного вдосконалення  техніки, дослідження нових комунікативних процесів в соціумі та науці. В час, коли більшість відповідей на наші питання  отримуються з ґаджетів, ми не маємо забувати про можливість збоїв у їхній роботі, адже якою надсучасною та точною не була б техніка - вона також має право на висловлювання і часто робить це у формі глітчу.