Образотворче мистецтво не є собою, якщо можна викласти його словами. І не варто ілюструвати те, що народжується вербальним. Однак з художником Олексою Манном варто поговорити - після занурення в темне мовчання його нового "Чорного періоду".

 

Мене, давню прихильницю творчості Олекси Манна, зацікавили, крім усього іншого, кілька важливих речей. По-перше, художник почав свій новий період, і перші роботи в новій манері мені пощастило побачити у фінальній виставці Міжнародного симпозіуму сучасного мистецтва Biruchiy. По-друге, Манн, відомий в тому числі як засновник і учасник Мистецького Барбакану, завжди відрізнявся виходом за межі власного мистецького життя, за межі цехових стосунків. Таким чином, його коментарі до поточного існування – їдкі, саркастичні, проникливі, гіркі і дотепні – насправді щось на зразок літопису. Такі собі замітки на полях життя, маргіналії, які, можливо, більше скажуть нащадкам про сучасність, ніж офіційна історична наука. Тому хотілося обговорити з художником ряд тем, що стосуються не лише його мистецтва, але й нашого життя.

Тому що – що?

"Люди живуть у світі, створеному художником".

Олекса Манн, Кінотеатр, 80х110, полотно, акрил

Усі зображення зі сторінки художника на facebook

 

- Візьмімо бика за роги і відразу почнімо з призначення мистецтва. Чому я з цього починаю? Тому що ми постійно зіштовхуємося з бажанням громадськості поставити мистецтво на якусь полицю – витягти реальну користь або з процесу мистецтва, або з результату. Так у чому призначення мистецтва, по-вашому, і чи є воно взагалі?

- Зараз візьмем бика за роги, щоб не розмінюватися по дрібницях.

 

Призначення мистецтва – це пошук свободи. Фактично – це сакральні, шаманські практики, які відкривають тобі нові обрії свободи. Це створення окремого досконало пропрацьованого світу, який може ввести тебе в повний транс, і ти можеш отримати момент ілюмінації. Це також інструмент дослідження навколишнього світу, від соціальних і антропологічних питань до екзистенційних. Це одночасно інструмент зміни навколишнього світу через відкриття нових сенсів і передбачення майбутнього. Це дуже небезпечна практика – і треба це усвідомлювати.

Олекса Манн

Люди часто не розуміють, що вони живуть у світі, створеному художниками. Від світоглядних концепцій, які вони сповідують, образів, якими вони надихаються, культивують, або ненавидять, до середовища, у якому вони існують, цілком до тарілки й виделки, з якої і якою вони їдять. Візуальне мистецтво народилося як перша сакральна практика. Потім народилися музика і слово. На відміну від, наприклад, ще одного виду мистецтва – кінематографу, яке спершу було призначене для розваги публіки, балагану. А користь, яка з цього може бути, – дуже різноманітна. Від інноваційних технологій до отримання у власне використання речі, яка тебе змінить назавжди.

 

-  Хочу процитувати концепцію проекту: «Чорний період» – це самообмеження, для відкриття в собі нових ресурсів. У деяких практиках, коли себе в чомусь обмежуєш, то маєш можливість вийти на новий рівень». Ви мали на увазі новий рівень пластичної майстерності? Особистий новий рівень усвідомленості? Йдеться про стилістичні вправи або про філософські студії?

-  Це все іде для мене в комплексі. І нова пластика і усвідомлення себе по-новому. Усе це частина автобіографії. Я собі повністю перебудував оптику. Поставив над собою такий експеримент. Вирішив подивитися на себе по-новому і відповідно на навколишній світ. Для цього я був змушений забрати багато пластичних засобів, які використовував до цього. Хоча там збереглися теми, над якими я працював і раніше. Це була робота з простором і новими медіа, де все зв'язано в чітку систему і ти потрапляєш у тривимірний світ, і ще й в аудіовізуальний.

Олекса Манн, Вид 1 / Вид 2, Диптих, 100 х 200 см, полотно, акрил, будівельне сміття.

 

- Свого часу ми з вами обговорювали представників так званого «дегенеративного мистецтва». Цікаво, що пропаганда нацистської Німеччини занесла у свою «чорну книгу» навіть тих, хто щиро вірив у нацизм і навіть був членом партії націонал-соціалістів. Цікавий аспект відносин влади і художників - тоталітарна держава, очевидно, прагне центральної симетрії і ненавидить вільний малюнок. Це так?

- Мене завжди цікавили люди, які влаштовували всі ці обмеження. Необхідно просто елементарно поцікавитися роботами улюбленого художника Гітлера і президента державної палати образотворчих мистецтв Альфеда Циглера, який під керівництвом Гебельса керував цькуванням художників, заборонами на професію і безпосередньо влаштовував виставку "дегенеративного мистецтва". Це слащавий, зализаний кітч, який навіть академізму не стосується. От, будь ласка, представник скреп, традиційних цінностей і один із головних організаторів репресій. Цей вахтьор репресував, заборонив працювати і дихати десяткам великих художників свого часу, які складали і складають те, що власне й називається мистецтвом. І також фізично знищив тисячі робіт, які вже зараз не повернеш. Тоталітаризм не виносить вільної думки і свободи висловлювання. Тому що це система уніфікації цінностей, спрямована на пригнічення особистості. Саме художники і створюють альтернативні цінності, які ламають уніфікацію, і працюють з ними. Через це тоталітарна система і розпадається, адже пропагандистський чи військовий удар по ній, це все наслідок.

Олекса Манн, Мікрорайон-1, 50х60 см, полотно, акрил

- Можливо, я помиляюся, але «Чорний період» мені нагадує якесь життя після смерті, як ніби «Орфей спускається до Пекла». Чи так це, і чи відображає це ваші сьогоднішні настрої?

- Що сказати, я цікавлюся інтерпретаціями і емоціями, які виникають у глядача від моїх ідей. От, наприклад, на останню виставку прийшли знайомі кінопродюсер і літератор. Кінопродюсер, зайшовши в зал, сказав з абсолютно щирим захопленням: "**ать, це ж Тарковський, схрещений з Бунюелем!", на що літератор авторитетно заперечив йому: "Ні, це – Кафка!". Які я можу зробити висновки з цього? "Окрім профдеформації і їх системи координат? Причому, вони в такий засіб виразили захоплення, переклали їх своєю мовою, використали асоціацію і порівняння зі своїми авторитетами? Така ж сама історія з Орфеєм. Я, принаймні, про це не думаю в такому контексті. Але хай буде, бо хто там знає, що буде після смерті? Може, ми потрапимо в "Чорний період". І, можливо, це буде не найгірше, що може трапитися.

Олекса Манн, Третій паркан, 40х60 см, полотно, акрил

 

- Олексо, я, як і багато інших, жадібно, можна сказати, читаю вашу стрічку FB, ваш коментар до сучасності. У вас безліч шанувальників – ми цінуємо всю цю іронію, цей чорний гумор, спостережливість і уяву. Виходить, це щось на зразок щоденника?

- Це, швидше, сучасний засіб комунікації. Щоденник – це особисті речі, які ти нікому не показуєш. Тут усе відбувається в публічному просторі і за цим слідкують тисячі невидимих очей. Часто я вимушений дуже фільтрувати деякі речі. Але ти можеш донести свої ідеї до більш широкого загалу, якщо маєш таке на меті. Недарма ж останні революції починалися з Фейсбуку. От і революція в мистецтві, нові течії і тренди, нові люди з новими ідеями теж прийшли через нього. Ти бачиш більш чітко, хто є хто, хто як мислить і як це доносить. Хоча для мене це зараз більше розвага, яка вже набридла. Я Фейсбук використовую для антропологічних дослідів, а також – щоб розуміти, з ким маю справу, з ким її мати чи не мати, хто мені цікавий, куди рухається суспільство і чого від цього чекати.

Олекса Манн, Водосток, 30х40 см, полотно акрил

 

- Стосунки з читачем-глядачем. Наскільки важливою є для вас думка глядачів? Ви розраховуєте на якусь відповідь у тій чи іншій формі?

- Звісно, що це інтерактив. І комунікація з глядачем для мене важлива. Я живу в доволі закритому ком'юніті, де багатьом людям не треба пояснювати що до чого, навіщо це зроблено і що воно означає. Всі і так все розуміють, адже самі займаються паралельними речами. Коли виходиш на більш широку аудиторію – потрапляєш на реакції часто не передбачувані. Від повного розуміння і підтримки того, що ти робиш, до відвертої агресії, разом із неадекватністю і біганиною за тобою з сокирою, щоб встромити її тобі в спину. Як фігурально висловлюючись, так і в прямому, цілком практичному сенсі. Тут буде все: прихильники, колекціонери, інтерпретатори ідей, шизофреніки з натуральним сталкерством, люди, які тебе відверто ненавидять, друзі і вороги. І ти маєш бути до цих реакцій готовим. Я не можу очікувати якогось шаблону в реакціях. Пройшов певний час, перш ніж я звик до того, що речі, які я роблю, не закладаючи певного посилу, можуть викликати несподівану реакцію, аж до агресії.

Бо люди є дуже різні.