В рамках першого міжнародного арт-ярмарку Photo Kyiv був представлений спецпроект «Artist From Within Workshop». Видання, створене Ігорем Абрамовичем і Оленою Сапоновою, включає в себе фотоальбоми, кожен з яких присвячений окремому українському митцю. На Photo Kyiv глядачі мали змогу побачити і унікальну експозицію вибраних знімків зі студій. Постійна журналістка ART UKRAINE Роксана Рублевська поспілкувалася з авторкою проекту, фотохудожницею Оленою Сапоновою про роботу над виданням.  

 

Митці, що долучилися до проекту: Назар Білик, Дмитро Грек, Єгор Зігура, Олексій Золотарьов, Анатолій Криволап, Павло Маков, Роман Мінін, Влада Ралко, Олексій Сай, Віктор Сидоренко, Олег Тістол, Василь Цаголов, Микита Шалений. 

Наразі колекція фоторобіт із проекту Artist From Within Workshop  експонується в Дипломатичній академії при Міністерстві закордонних справ України.

Почнемо з самого початку. Як ви потрапили у мистецтво? Чому вирішили займатися саме жанровою та художньою фотографією?

З дитинства мене цікавило мистецтво, але бажання займатися ним професійно прийшло значно пізніше. В якийсь момент, працюючи у сфері реклами, мені стало цього замало. Я не могла усвідомити заради чого докладаю стільки зусиль. Отже, зі вступом до Львівської національної академії мистецтв моє життя почало кардинально змінюватися. Вже за декілька місяців навчання я була зачарована багатством художньої мови і тим, наскільки потужним може бути цей інструмент у руках професіонала. До того ж, візуальне послання характеризується винятковою точністю і чесністю: те, що «вигравірувано» митцем, неможливо підробити. І це розуміння стало першим кроком до того, ким я є зараз.  

 

Майстерня Олега Тістола. Фото: Олена Сапонова

 

Як виникла ідея видавничого проекту «Artist From Within Workshop»?

Почну здалеку. Окрім вивчення історії і теорії мистецтва, я відвідувала всі масштабні виставкові проекти. Так зав’язалися мої перші контакти з художниками. З того часу мене не полишала мрія попрацювати з ними. Як би альтруїстично це не звучало, з’явилося бажання виказати митцям свою подяку за все, що вони роблять для кожного з нас. Цієї думкою я поділилася з Ігорем Абрамовичем, до якого мала довіру. Його зацікавив зміст пропозиції, і в процесі обговорення ми дійшли до висновку, що одних портретів для видання буде замало. Потрібно показати те, на що не наважувався ніхто – майстерні.

 

З чого ви почали роботу над проектом?

Ігор звертався до художників із пропозицією взяти участь у нашому проекті. Готові експериментувати, запрошували мене до майстерень. Я пояснювала митцям авторський задум і ми починали зйомку. Звісно, на першому етапі до всіх моїх дій автори відносилися з обережної цікавістю, але довіру все ж таки вдалося завоювати (сміється).

 

Художники бачили, що саме ви знімаєте?

Деякі просили показувати, деякі – ні, але я домовилася про «відкладений перегляд» на фінальній стадії виробництва книги.

 

Майстерня Назара Білика. Фото: Олена Сапонова

 

Я розумію, що вони почували себе максимально вільно перед об’єктивом. Чи намагалися художники  позувати?

Так, але я не схвалюю у своїй творчій практиці будь-яке позування. Навпаки, хочеться, аби людина повністю відкрилася. Звісно, бажання бути краще, аніж ти є насправді, – особливість, властива кожному з нас. Щоправда, коли ти все ж таки завоював довіру, настає той самий стан спокою усіх учасників процесу. Тоді починається мистецтво. Мені чомусь пригадується, як перед камерою поводила себе Влада Ралко. Жодним рухом вона не вказала мені, що хвилюється чи милується. Надзвичайно самодостатня людина!

 

Мене здивував факт, що ви не редагували фотографії, але вони мають вигляд відретушованих. У чому секрет?

Пригадую слова мого колеги, мовляв, майстерність у тому, щоб знімати, не ретушуючи. Для цього необхідно довершено володіти технікою, відчувати світло, колір, композицію, фактуру. Фактично я експериментую з цифровою фотографією, немов з плівковою. Ти натискаєш кнопку і вже нічого не змінити. Тільки так можна досягнути успіху. Тому кожне зображення, опубліковане в книзі і показане у павільйоні ярмарку Photo Kyiv, – це моя особиста перемога.

 

Майстерня Влади Ралко. Фото: Олена Сапонова

 

Які засоби художньої виразності ви вважаєте найголовнішими?

Неможливо вибрати щось одне. Найважливішим у зображенні є його глибинний сенс. Щодо засобів, то кожен з них має свою функцію: світло конструює малюнок, колір – вдихає у нього життя.

 

Чи можна фотохудожнику нехтувати правилами заради пошуку змістів?

Так, у світі візуальної поезії правила існують для того, щоб користуватися ними вибірково. Часом я навмисно нехтую ними заради чистоти експерименту. На щастя, в художній мові ти почуваєш себе вільнішим, аніж будь-де. Математика, хімія – це точні науки. В мистецтві ви маєте право змінити формулу задля того, аби глядач розширив свідомість.

 

Що виявилося найскладнішим у роботі над проектом «Artist From Within Workshop»? Чиї поради допомогли у його реалізації ?

Витримати дипломатію між художниками, професійним досвідом Ігоря, не втративши себе.

 

Кожен із художників турботливо підказував мені, на що саме потрібно звертати увагу, знаходячись в майстернях. Тобто існують стандартні речі, які є у кожного в студії, а є особливі, що характеризують самого митця.

 

Звідки у вас таке глибоке відчуття деталі? Фотохудожники часто з пересторогою ставляться до неї, вважаючи її незмістовною.

Так, але це помилкове твердження. Деталей бояться чи свідомо їх ігнорують, але саме вони формують цілісність образу. Якщо фотографа цікавить, хто або що перед ним, він повинен звертати увагу на дрібниці.

 

У майстерні Олексія Сая. Фото: Олена Сапонова

 

Чи залишилися у вас провокаційні фото зі зйомок у майстернях? Впевнена, що таких було чимало.

Звісно, але це зовсім інакший формат. У виданні, яке ви бачите перед собою, такі фото відсутні. Думаю, суспільство ще не готове до них і я також. Наразі такі кадри знаходяться в моєму архіві. Цікаво було б опублікувати ці незвичні світлини, але, якщо так станеться, кожна із них буде затверджена художниками.

 

Для вас важливо, щоб проект побачив світ? Де плануєте експонуватися надалі?

Мені щиро хочеться, щоб «Artist From Within Workshop» побачило місто Мумбай. Це прозвучить дивно, але ми для них –  справжня екзотика. Хочеться культурного обміну і діалогу. Чіткого плану, де проект опиниться далі, немає, адже він настільки потужний, інформаційний, насичений, що існує безліч шляхів його розвитку.

 

Чи є у вас бажання створити аналогічний проект, проте за участю західних митців?

На сьогоднішній день мені цікаво знайомитися з нашими майстрами. Ми продовжимо знімати, подорожуючи майстернями українських геніїв. Звісно, вивчати іноземних авторів цікаво, але вкладати свої сили мені важливо у вітчизняних. Цивілізований світ вже давно відноситься до митців, як до еліти, яку необхідно плекати. В Україні ситуація діаметрально протилежна. Тут художники працюють на комерцію. Мода, кіно, шоу-бізнес, всі вони живляться нектаром мистецтва. Якщо ми усвідомимо це, суспільство відкриє для себе незбагненні можливості.

 

Майстерня Віктора Сидоренка. Фото: Олена Сапонова

 

Коментар автора ідеї проекту «Artist From Within Workshop», арт-дилера Ігоря Абрамовича:

 

Ігор Абрамович: «Через специфіку свого фаху я не одну годину, і не один день провів у майстернях художників. Це місце – особливе, схоже на сакральний простір, основу основ, звідки у світ потрапляють шедеври. Мені давно хотілося показати глядачу процес створення робіт. Майстерня завжди відповідає характеру митця, його життєвій позиції, творчому методу. За своїм зовнішнім виглядом майстерні відрізняються так само, як жанри і техніки, в яких працюють автори. Багато хто впевнений, що бути художником просто. Особливо, коли мова йде про предмети сучасного мистецтва. Проте можливість ступити на територію митця спростовує цю теорію. Виявляється, автор не просто працює, він живе своєю справою. Ми бачимо, як він мислить, спостерігаємо всю драматургію процесу і усвідомлюємо цінність результатів. Візит до «Свята святих» не тільки відкриває додаткові грані особистості, збагачує сприйняття його робіт, а й надихає, розширює розуміння мистецтва в цілому. Культова постать в історії сучасного арту, куратор Ганс-Ульріх Обріст сказав, що відвідини майстерні уславленого художнього дуету Фішлі і Вайса відкрили йому очі на власне покликання. Сподіваємося, що і майстерні нашого фотопроекту послугують для когось джерелом натхнення».