З 16 січня до 20 січня у Черкаському обласному краєзнавчому музеї пройшла виставка Огюста Родена «Передчуття майбутнього». В експозиції були представлені роботи засновника скульптурного імпресіонізму, а також твори сучасних українських художників. Цей благодійний проект отримав статус однієї з найважливіших мистецьких подій міста. Кошти, зібрані під час проведення виставки, будуть направлені на підтримку Черкаської дитячої художньої школи імені Данила Нарбута.

Мистецтво в усі епохи та в усіх культурах шанувалось за те, що саме воно було виразником уявлень про прекрасне того чи іншого суспільства. Його цінність завжди залежала від того, наскільки зображене відповідало естетичним смакам та ідеалам. Так, основною, хоча й не єдиною функцією мистецтва була естетична. Художня творчість повсякчас ставала предметом особливого зацікавлення, оскільки кожен, у діалозі з нею, міг задовольнити свою потребу у прекрасному, потрапити по той бік буденності світу.

 

Сьогодні роль мистецтва поступово трансформується. Його краса часто поступається змісту. Формотворчість художнього акту тепер важлива лише при паралельному її наповненні особливими сенсами, які є не просто ідеальними концептами краси, але й сміливим віддзеркаленням суспільних проблем та викликів. Глядач із меншою ймовірністю досягне духовної гармонії у чистій естетиці. Його внутрішня рівновага часто може бути, навпаки, порушеною, оскільки при спогляданні сучасного мистецтва часто виникає багато запитань і багато неочевидних явищ для глядача можуть перетворитись на незворотну даність саме через їх візуальну репрезентацію.

 

Відтак, у рамках виставки «Передчуття майбутнього», металеві скульптури Огюста Родена експонувались поруч зі скульптурами та полотнами сучасних українських митців. Вони, у своїй багатогранності та різноманітті доповнили роденівську скульптурну класику, відображаючи новий, незалежний, проте такий само масштабний та цілісний культурний пласт. Зокрема, на виставці був представлений живопис Юрія Соломка: художник використовую різноманітні карти світу замість полотна, наділяючи фактуру та контури нашої планети ліричними образами, що оживають у роботах Юрія так само, як живе Земля. Роман Мінін представив свої скульптурні твори на тему донбаських кіберутопій – шахтаря у вигляді Чужого із однойменного триллера та низку скульптур у технології доповненої реальності, подивитись на які можна було за допомогою спеціального програмного забезпечення через смартфон. Полотна у стилі «неофольк» привіз до Черкас Микола Маценко – член арт-групи Нацпром. Юлія Бєляєва – українська мисткиня, яка рефлексує про прийдешнє у класичних формах та пропорціях, тож її скульптурні ансамблі майже дзеркально відбивали роденівську пластику, плоте відбиток цей, немов стоїть за роки вперед, у майбутньому. Натомість, скульптурна хтонічність Сергія Шуліса, Віктора Сидоренка та Володимира Сая стали своєрідним прологом до «Мислителя» чи витонченого «Собору» Огюста Родена.

 

Синтезуючи класику і сучасність, виставка «Передчуття майбутнього» стала майданчиком історичного діалогу мистецтва. Завдяки чому кожен відвідувач зміг на власні очі побачити, як розвивалась форма та зміст творчості протягом останніх століть, порівнявши скульптурні твори французького експресіонізму та українського постмодернізму. Варто зазначити, що скульптури класика імпресіонізму для експозиції надав власник однієї з найбільших колекцій модерністського мистецтва у Східній Європі – Ігор Воронов.

 

Спостерігаючи внутрішню трансформацію мистецтва як культурного феномену, важко не помітити його зовнішніх змін. Останнім часом значного поширення набуває процес комерціалізації художнього процесу. Картини, інсталяції, скульптури перетворюються на предмети обміну, колекціонування та інвестицій. Фактично, відбувається монетизація естетичної та соціальної функції мистецтва. Успіх такого підходу можливий лише тоді, коли кошти вкладаються у культурно важливі артефакти творчості. Найдорожчі лоти на аукціонах – полотна класиків, об'єкти постійних експозицій у музеях – найбільш виразні твори окремих епох. Найбільшу кількість відвідувачів в Україні та світі збирають виставки на гостросоціальні теми.

 

Художні твори, як правило, накопичуються в окремих місцях – галереях, музеях, приватних колекціях. Доступ до масштабних зібрань часто передбачає певну плату, яка спрямована на утримання та розвиток того чи іншого зібрання. Такий процес видається цілком справедливим та раціональним у контексті збереження та примноження світової культурної спадщини. Разом із тим, особливо позитивним фактором включення мистецтва в економічну систему є використання його монетизації із благодійною метою. Одним із показових прикладів чого й стала виставка Огюста Родена «Передчуття майбутнього» у Черкаському художньому музеї.

 

Виставка організована президенткою Фонду гуманітарного розвитку України, засновницею платформи #SOSмайбутнє Наталею Заболотною з метою відновлення та розвитку Черкаської дитячої художньої школи імені Данила Нарбута. Заболотна підкреслює: «Виставку Родена – одного з наймогутніших та найвідоміших митців в історії людства – ми проводимо в Черкасах цілком усвідомлено, з конкретною метою. Нашою задачею є благодійний збір коштів на порятунок найбільшої на Черкащині дитячої художньої школи, яка нині знаходиться в кричущому стані. Сьогодні ця школа, де навчаються майже 500 юних черкащан, потерпає від ігнорування з боку влади».

 

За 2 місяці роботи, по експозиції було проведено 100 екскурсій, а загалом виставку встигло відвідати майже 7 тисяч чоловік. На потреби дитячої художньої школи було зібрано більше 20 тисяч грн., на які одразу закупили нове устаткування, що не замінювалось вже 40 років. Завдяки цій події, Черкаси знову повернулись на культурну карту Європи, а жителі міста отримали можливість долучитись до світу справжнього мистецтва. Органіатори події кажуть, що відкриття черкащанам не лише Родена, але й сучасного українського мистецтва, сприяло потужній хвилі інтересу юних містян до художньої творчості, - дитяча художня школа імені Данила Нарбута скоро прийматиме нових вихованців.

 

Цей проект є вагомим аргументом на користь того, чому комерціалізація мистецтва є позитивним процесом. Кожен, хто побував на виставці, не лише отримав шанс долучитись до прекрасного і порефлексувати над глобальним художнім процесом, але й зробив свій внесок у майбутнє – окремої школи, всього мистецтва, цілої країни, своє власне. Завдяки можливості збирати та зберігати творчі надбання попередніх епох, ділячись цим спадком з суспільством, підтримується розвиток сучасної культури. Можливо, її художні зразки за кілька століть, так само, стануть класикою, якою не лише поповниться масштабна історія українського мистецтва, а яка, так само, підставою та можливістю підтримки майбутнього. Якщо краса має шанс урятувати світ, то мистецтво, як її виразник, стане потужним рушієм його творення.