Пишучи цю колонку щороку, я можу слідкувати за розгортанням і розвитком теми – в суспільному полі та особистих долях. За три роки з початку активних обговорень філософія і практика поліамурності стала звичнішою, так би мовити, «нормальнішою». Принаймні, фейсбук-баталій поменшало, натомість почастішали запрошення на дискусії та телепередачі.

 

З розмов, публічних та приватних, видається, що аспектом, який викликає найбільше запитань щодо поліамурності, є ревнощі. Почуття, яке начебто неуникно супроводжує кохання і є природнім, а отже, має унеможливити поліамурні стосунки. Тому цьогоріч я прискіпливо розгляну саме це поняття.

 

Почнімо з мови. Згідно тлумачного словника, ревнощі¹ – це сумнів у вірності, підозра у зраді подружжя. Зрада² – порушення вірності у коханні. А вірність, вірний³ – той, який заслуговує на довіру, постійний у своїх поглядах та почуттях, відданий. Уже зі словникового визначення можна зробити висновок, що людина, яка віддано та відкрито кохає кількох заслуговує на довіру, адже постійна у своїх поглядах та почуттях. Звідки ж тоді беруться ревнощі, чому це почуття вважають неуникним та руйнівним?

 

Не зайве нагадати, що ми живемо у моно-нормативному контексті. Тобто, моногамія вважається нормою, чимось «за замовчуванням», що передбачає усім відомий сценарій та набір уявлень – полюбитись із «половинкою», зустрічатись з перспективою створення сім’ї та народження дітей. Усі можливі відхилення від цієї «норми» соціально не схвалюються (не лише поліамурність, але й одинацтво, зустрічання без одруження, сім’я без дітей тощо). Моногамія базується на уявленні про унікальність саме цієї людини, з якою найкраще, тому можливість інших контактів виключається. Інтерес до іншої(го) є відмовою в унікальності і найкращості, а отже, загрозою стабільності стосунків. Під ревниву підозру потрапляють не лише сексуальні контакти, але все, що відволікає від партнер(а)ки – друзі, робота, родина.

 

Соціальна нормативність також впливає на змістовне наповнення абстрактних понять. Наші уявлення про відданість, ексклюзивність, стосунки, зрештою, кохання і щастя як такі не є нейтральними і «вічними». Їх конкретний зміст відштовхується від поточних реалій (наприклад, ще у ХІХ столітті такі звичні нам кохання і взаємна згода сторін не вважалось необхідною умовою для шлюбу). Сьогодні романтичний дискурс пронизаний змістами, які базуються на нормативній моногамії, гетеросексуальності та патріархатному поділі гендерних ролей. Жіноча емансипація, гендерні зміни, квір-сексуальності, поліамурні практики створюють нову реальність, яка потребує іншого символічного дискурсу, і змінюють смислове наповнення абстрактних понять.

 

У поліамурності немає чітких схем і наперед визначених сценаріїв стосунків. Найближчою метафорою для опису полі-реальності мені видається молекула. Наприклад, Н2О – структура стосунків, у якій А зустрічається з В і С, які не мають романтичних стосунків між собою. Але навіть у цій найпростішій структурі кожен зв’язок-валентність може бути інший. Наприклад, А почав одночасно зустрічатись з В і С, це приблизно однакові по важливості і часозатратності стосунки, які В і С приймають, але між собою не дружать, задовольняючись прозоро поділеним часом А. Або навпаки, В і С – добрі подруги, залюбки промивають А кісточки і часто проводять час разом. І навіть готові змінити А на Д у випадку чого. Або А зустрічається з В вже кілька років, і нещодавно у неї з’явився новий коханець С. І так далі. А тепер уявіть, що це молекула тетрагідроканабінолу. Або хоча б соди. І що з додаванням-відніманням кожного людиноелемента вся структура змінюватиметься – виникатимуть інші стосунки-молекула, інша речовина…

 

Сода. NaHCO3

 

Така реальність неуникно тягне за собою зміну змісту усіх основних понять романтичної сфери, а також зміну наповнення такої практики як «стосунки» та способу мовлення про них. Для українського вуха досить незвично звучать переклади з англомовних порадників по поліамурності: «показником ступеня здоров’я романтичних стосунків є якість спілкування у них»; «в основі ревнощів переважно лежить страх покинутості та вразливості»; «енергія нових стосунків» (термін, який вживається на позначення почуття закоханості до нових партнер(ів)ок людини, яка уже перебуває в якихось стосунках).

 

Ревнощі  у полі-реальності існують, однак мають інше значення. Це не сигнал можливої катастрофи і кінця стосунків (як у моногамії), а ознака дефекту певного зв’язку чи особистісних психологічних проблем. Так як основою моногамії є уявлення про дві унікальні половинки, які воз’єднались на віки вічні, основою поліамурності є уявлення про цілісність і самодостатність кожної людської особистості, яка до того ж перебуває у конкретних життєвих обставинах і здатна (станом на сьогодні, а не на віки вічні) на такий-то тип зв’язку з іншими людьми (легкі романтичні контакти, стабільні стосунки з двома, життя разом з одним + випадкові ночі з іншими, одинацтво, трійка з перспективою спільних дітей і домогосподарства, стабільна пара з дітьми відкрита до короткочасних сексуальних контактів за її межами і т.д.). Нескінченна множина можливих варіантів, їх плинність, змінність зі зміною життєвих обставин чи додавання-віднімання парнерок(ів) створюють необхідність постійно розповідати, узгоджувати, домовлятись, передомовлятись, роблять розмову, спілкування та обговорення очікувань необхідною, базисною частинного того, що таке романтичні стосунки як такі.

 

Тетрагідроканабінол. C21H30O2

 

Ви часто розпочинаєте побачення з питань: ти полі чи моно? А хто в тебе є? Які у вас стосунки? Чого ти очікуєш від стосунків? І продовжуєте зв’язок розмовою: а чим є наші стосунки? Які у них правила? Що можна, а що ні робити у межах наших стосунків? Як ми бачимо розвиток наших стосунків? Б’юсь об заклад, що майже ніколи ці питання не задаються. А вартувало би. Навіть якщо ви безнадійно моногамні. Навіть якщо вам здається, що все це маячня, і любов – це ірраціональне почуття, яке спускається з небес і не потребує ніяких домовлянь. Адже там, де немає ясної проговореності, починаються сумніви, підозри, і, звісно ж, ревнощі. На практиці задавати питання зазвичай заважає страх того, що партнер/ка не підтримає наші очікування. Усі цього бояться – але такий страх є лишень додатковим аргументом на користь розмови, вияснення – а що ж стоїть за блиском очей цього привабливого парубка? Він хоче любити мене чи безроздільно володіти, переспати без зобов’язань, дружити і кохатись, чи може просто наразі є легкий романтичний інтерес, а у що він виллється, поки невідомо? Можу припустити, що подібні розмови також блокує мононормативність – адже усе, що не зустрічання з перспективою одруження, начебто «погане», сороміцьке якесь. І патріархальні стереотипи – жінки ж мають за всяку ціну поспішати заміж, а чоловіки – берегти холостяцьку свободу. В реальності, де всі варіанти є нейтрально-можливі (а деякі дещо більш бажані), власна унікальність і цінність не усвідомлюється через кохання, подібні розмови не будуть травматичними, й процес вибору прийнятного для всіх варіанту не зруйнує романтику. Навіть якщо прийнятного для всіх варіанту не знайдеться – про це вартує дізнатись до того, як чиєсь серце буде поставлено на карту.

 

Повертаючись до ревнощів, згідно моїх спостережень, це не самодостатня, цілісна й «обов’язкова» емоція. Вона як біль: так само як біль сигналізує про хворобу чи механічне пошкодження організму, так і ревність є сигналом певних негараздів у психічній структурі людини чи проблеми у стосунках. Негаразди стосунків можуть бути які завгодно – нечіткість домовленостей, неузгодженість очікувань стосовно характеру, інтенсивності взаємин, незадоволений запит на близькість (і мова не лише про сексуальність, але й про відкритість, чесність у розмовах, розповіді про інших коханців і проведений з ними час), зрештою, банальна брехня. Особистісні негаразди – непропрацьовані дитячі комплекси, запит на безроздільне володіння і контроль зі діями партнер(а)ки як основу почуття власної безпеки (такі ревнощі, до речі, є загрозливим сигналом можливого насилля у подальших стосунках), страх бути вразливим тощо.

 

Ревнощі – сильне почуття. Воно розгублює, ускладнює раціональне мислення, і робить боляче. Наче ударом букету кропиви прямо по нутрощам може опекти у найнесподіваніший момент. І тоді вартує згадати, що, як і всі почуття, ревнощі минущі. Що ми не ідентичні тому, що відчуваємо. Ми – не біль, не страх, не ревнощі, і навіть не щастя, і не радість. Подихати, і дивитись – звідки прийшли ревнощі? Чому і коли саме я ревную, які особливості моєї особистості їм сприяють, і які обставини стосунків викликають їх. Чесні відповіді на ці питання можуть стати початком неочікувано цікавої (й місцями збіса важкої) подорожі вглиб себе. Завершивши яку, доведеться розмовляти і домовлятись з партнером чи партнеркою, чи усіма залученими у стосунки. І в цій комунікації буде ще багато мілин і підводних течій на шляху до усвідомлення, розуміння і гармонії.

 

 

 

 

 

 

____________________

¹РЕВНОЩІ, ів, мн.

1. Сумнів у вірності, коханні, підозра в зраді подружжя. Кость довго ворочався, не спав, раз по раз підіймав голову, дивився, що робить Настя.. Ревнощі їли його, як іржа (Степан Васильченко, II, 1959, 180); — Уб'ю! — простогнав, оскаженілий від ревнощів та алкоголю, хлопець. — Руки короткі, — гнівно відповіла дівчина (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 189).

2. Заздрість до успіхів іншої людини. Нікого з чабанів так далеко не пускають з отарами на територію полігона, як Горпищенка.. Так принаймні Корнієві здається. І його трохи аж ревнощі беруть на свого бригадира та на його дружбу з військовими (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 473. 

 

²ЗРАДА, и, жін.

1. Перехід на бік ворога; віроломство, зрадництво. — Справді бачу, що годі нам тут жити, коли під самим моїм боком як гадюка клубиться чорна зрада (Іван Франко, IV, 1950, 108); Зрада кримського хана докорінно змінювала становище всього козацького війська (Яків Качура, Вибр., 1947, 301); Лежить розстріляний за зраду батьківщини і товариства Андрій (Олександр Довженко, I, 1958, 264).

2. Порушення вірності у коханні, дружбі. Співав він, що любив колись щиро та вірно, а йому зрада сталась несподівана (Марко Вовчок, I, 1955, 203); Ти коханого, подружко, чарувала, Зрада вдарила у серце, ніби грім(Любов Забашта, Квіт.., 1960, 143).

3. Відмовлення від своїх переконань, поглядів і т. ін. Найменша поступка революційному оборонству є зрада щодо соціалізму.. (Ленін, 24, 1950, 44).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 696. 

 

³ВІРНИЙ, а, е.

1. Який заслуговує довір'я; постійний у своїх поглядах і почуттях; відданий. — Усе буде, як кажеш, — промовила вірна, віддана дружина (Марко Вовчок, I, 1955, 364); І я учитимусь як слід, і буду вірним сином найкращої на цілий світ моєї Батьківщини! (Наталя Забіла, Одна сім'я, 1950, 30); 

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 680.