Поза часом і простором: «Казка казок» Дар’ї Кольцової

06.04.2016

1 квітня у Щербенко Арт Центрі відбулося відкриття персональної виставки переможниці конкурсу МУХі-2015 Дар’ї Кольцової «Казка казок».

Виставка поєднує інсталяції, об’єкти, відео та аудіо, які перетворили простір арт-центру на подорож глибинами колективного підсвідомого, насиченого архетипами, споминами, казками. Важливим складником у підготовці проекту стала нещодавня подорож художниці Прикарпаттям, де вона записувала місцевий фольклор і спогади старих гуцулок, досліджувала елементи рустикального побуту. Переосмислені крізь призму сучасності, вони стали кодом для глядача.

Тут і далі – фото автора з відкриття виставки

Проект «Казка казок» складається з 6 інсталяцій, відео та аудіо. В основі проекту – прагнення художниці до аналізу і переосмислення жіночих архетипів, а також українських локальних традицій і сюжетів казок. До теми архетипу художниця звертається не вперше: переважна більшість перформансів авторки побудована на рефлексіях на цю тему («Та, що збирає кістки», «Аріадна», «Листи з дому» тощо).

Ось що Дар’я розповідає про створення проекту та його назву: «Якось мені до рук потрапила книга “Та, що біжить з вовками” Кларисси Пінколи Естес, згодом – “Морфологія чарівної казки” Володимира Проппа і зрештою – “Казка казок” Джамбаттіста Базіле – збірка неаполітанських казок XVII століття, якій проект завдячує своєю назвою. Мене зацікавила “чарівна казка” як старовинний та універсальний код, який існує поза часом і географією. Це розмова, яка не втрачає своєї актуальності».

Внутрішня структура експозиції відтворює шлях жіночих ініціацій, які пов’язані з ключовими етапами життя. Важливе місце в проекті зайняли старовинні речі: веретено, дерев’яні колодки, атласна ковдра, світлини та листи, годинник…На збір матеріалів художниці довелося витратити чимало часу, адже на фрагмент старої прядки або столітні колодки для взуття сьогодні не натрапиш у повсякденні. Кожен твір відсилає глядача до певного казкового сюжету («Червоні черевички») чи локальної української традиції («Трофей»).

Дар’я говорить, що реалізація проекту розпочалася з інсталяції «Червоні черевички». Візуальне рішення цього арт-об’єкту прийшло до художниці одразу, щойно вона побачила мініатюрні дерев’яні форми для виготовлення взуття, якими користувалися близько ста років тому. «Червоні черевички» – казка про бажання, що стримуються, про тиск суспільства на жінку. І про те, як рано чи пізно все, що стримується, виривається назовні.

Інсталяція «Трофей» – про «демаркацію соціального статусу жінки у традиційному суспільстві». Це розповідь про західноукраїнську традицію обрізання коси нареченої на весіллі. Вперше художниця почула про цей обряд під час подорожі Прикарпаттям, згодом знайшла його опис у творі Марії Матіос. Частиною інсталяції є відеоробота, змонтована з архівного фільму режисури Юлії Солнцевої (1939 р.) та карпатських «співанок», записаних в Яремчі. Відео- та аудіоматеріал різко дисонують: задокументоване у фільмі традиційне українське весілля зображене як радісна і красива подія, в той час, як у «співанках», жіночому пісенному фольклорі, розповідаються історії сімейного життя без його ідеалізації.

Поетичною інтервенцією став твір Мирослава Лаюка «Сніг неба і сніг землі», який завершує експозицію персоніфікованим переживанням смерті.

Мистецтво для Дар’ї є можливістю комунікації, аналізу та рефлексії на важливі для неї теми: питання самоідентифікації, відносин людини і суспільства, питання нав’язаних ролей, життя і смерті.

Експозиція у Щербенко Арт Центрі – лише перша частина великого проекту на цю тему. Наразі Дар’я Кольцова працює над продовженням. На найближчі місяці у художниці заплановано кілька експедицій у Карпати та робота над новими ідеями.