На честь 500-річчя Ієроніма Босха 2016-ий рік у світі було оголошено роком митця. У європейських музеях відбулося кілька знакових виставок. Чи доєдналася Україна до вшанування геніального художника?

 

На жаль, в Україні протягом 2016 рік Босха був ніяк не відзначений. Лише взимку сталися дві події, завдяки яким стало зрозуміло, що у нас про Босха принаймні знають.  По-перше, у новоутвореній Art Ukraine Gallery відбулася лекція культового українського мистецтвознавця Дмитра Горбачова про Ієроніма Босха. По-друге, наприкінці грудня в Музеї Ханенків відкриється виставка, де буде продемонстрована копія картини “Спокуса святого Антонія”.

 

Ієронім Босх. Сад земних насолод, 1503–1515

 

Дмитро Омелянович Горбачов не часто проводить лекції не про вітчизняних художників, але і на Босха зміг поглянути частково через українську призму. Наприклад, відзначив, що в голландському фольклорі, як і в українському, жорна мають еротичний підтекст, символізують розпусту. Жорна можна побачити на картині "Сад земних насолод", яка є центральною у творчості Босха.

 

Загалом, до нашого часу збереглося 30 полотен загадкового нідерландського живописця, який нібито був ремісником у провінційному містечку Гертогенбос у Нідерландах. 

 

На думку Дмитра Горбачова, Босх вів пряму полеміку з гуманістами, він був антиподом своїх сучасників − Рафаеля та Леонардо да Вінчі. Ієронім Босх не вірив у рай на землі, не вірив в ідеальну людину. Але слідував невід`ємній прикметі Ренесансу − безжальності, відсутності співчуття, зображуючи на своїх полотнах не тільки тортури людей, а й злобу, хіть, садизм у виконанні останніх. Культ насолоди неможливий, а якщо комусь і вдалося прожити життя безтурботно, страждання обов'язково прийдуть після смерті − у Пеклі. Саме тому картини Раю та Пекла на полотнах Ієроніма складені з одних і тих самих частин (наче пазл, але в іншому порядку).

 

Ієронім Босх

 

До речі, якщо картини Босха дивом збереглися протягом насичених останніх 500 років європейської історії, то назви їхні вигадані вже задовго після смерті художника. Тому невідомо, як саме називав сам Босх свою найвідомішу картину "Сад земних насолод", перед якою постійно стоїть натовп у музеї Прадо у Мадриді. На щастя, розміри картини 389,005 на 220 сантиметрів дозволяють натовпу розгледіти деталі. Очевидно, щоб зобразити десятки людських фігур, сотні видів тварин і рослин, реальних і фантастичних, музичні інструменти тощо, Босху потрібно було володіти знаннями з архітектури, історії, музики, алхімії. У цій своїй ерудованості Босх був справжньою людиною епохи Відродження.

 

Дмитро Омелянович порівнює композицію “Саду…” з “луна-парком з масою атракціонів або з балом у Воланда з роману “Майстер і Маргарита”, де, як відомо, дами, передавши неграм сумочки, із радісними вигуками, ластівками пірнали у підсвітлений знизу басейн з коньяком”. На картині Босха, на думку Горбачова, є “все, що може уявити собі знуджена фантазія чоловіка − любовні ігри і перекидання, купання і водіння кола, повітряні польоти, ковзання по воді, а також насолода пізнанням, як колективним, так і усамітненим. Таке солодке життя через сто років після Босха дотепно викриє Шекспір: “Натовп нероб і зграя шльондр”.

 

Ієронім Босх. Спокуса святого Антонія (центральна частина), 1506

 

Продовжуючи літературні порівняння: аналогом Босха-карикатуриста в літературі Горбачов вважає Михайла Зощенка. За поєднанням карикатурності та фантастичності у творчості Дмитро Омелянович знаходить аналог Босха і в українській літературі, порівнюючи творчість нідерландського живописця з… Гоголем. Справді, навіть через 500 років зрозуміло, що почуття гумору у Ієроніма було на найвищому рівні.

 

Наприклад, у “Саду земних насолод” висміяно любов гуманістів до винаходів, формул порядку у вигляді трикутників, пентаграм, октогонів та ін. На картині ці фігури витворюються не з “чистого розуму”, а із сідниць і геніталій...

 

У темряву кошика, наче до печери, лізе любитель пізнання. У темряві уявляються йому таємниці буття, котрі він береться витлумачити. Від задоволення він пускає вітри , із задка вилітає пташка, за приказкою: “На безпташші і зад соловейко”. А лютніст, почувши звук, лупить того бідолаху інструментом, маючи його за конкурента з видобування невдалих звуків. До речі, лютня у той час і пізніше вважалася інструментом алкоголіків.

 

Фрагмент правої частини триптиха «Сад земних насолод» («Музичне Пекло»)

 

У контексті художнього процесу 15-16  століть творчість Босха, можливо, й не видавалася такою дивовижною, як зараз. Адже живописці тоді часто малювали муки грішників, а “Молот відьом" − книга, яка описувала, як біси перетворюють жінок на своїх коханок, та безліч інших моторошних сцен − була видана 1487 року.

 

Символіку на картинах Босха можна аналізувати безкінечно, чим і займаються сотні мистецтвознавців у всьому світі.  З 30 грудня по 6 березня долучитися до вивчення творчості Ієроніма Босха зможуть і українці: нещодавно анонсовано, що в Музеї Ханенків відбудеться виставка "Спокуси Ієроніма Босха". Вона ознайомить глядачів з унікальною копією знаменитого триптиху Ієроніма Босха "Спокуса святого Антонія". Цей твір був придбаний Богданом Ханенком у Мюнхені. Інших творів Босха або копій з його картин в українських музеях немає.

 

Уперше в музейній практиці живописна робота буде презентована у процесі реставрації. На виставці також експонуватиметься низка гравюр 16-18 століть з колекції Музею Ханенків, які за образним ладом та тематикою пов’язані зі спадщиною Босха.

 

Катерина Лебедєва

 

Спокуса святого Антонія, 1510