Своя «Земля»

06.03.2015

Раніше українські поціновувачі вже мали кілька нагод переглянути відреставровану версію «Землі» Олександра Довженка в музичному супроводі етно-хаос гурту «ДахаБраха». Вперше музиканти наживо презентували переозвучену стрічку на Одеському міжнародному кінофестивалі в 2012-му на основі її відреставрованої версії, створеної з ініціативи Національного центру Олександра Довженка. Того ж року вони показали її київській публіці на відновленому «Гогольфесті». У вересні та березні 2014 р. колектив провів сольні покази стрічки в столичному кінотеатрі «Кінопанорама», а на 4 та 5 лютого цього року запланував зробити ще два на цій же локації. Однак через захворювання музикантів на грип нову «подвійну» трансляцію кіношедевру Довженка довелося перенести на 16 та 17 числа останнього місяця зими. Віддані прихильники серед кіно- та меломанів все зрозуміли і пробачили – вільних місць у залі «Кінопанорами» годі було й шукати.

«ДахаБраха» вкотре довели, що викорчували із «Землі» радянські відростки. Говоримо про це впевнено, бо маємо з чим порівнювати. Після реабілітації стрічки в 1971 р. за відновлення її звуку взявся композитор В’ячеслав Овчинников. Попередню і, напевно, найкраще відому сучасному глядачеві версію музичного супроводу картини у 1997-му створив Олександр Попов за участі оркестру Маріїнського театру в Санкт-Петербурзі. У ній вирує симфонічний «позачасовий» пафос, який подекуди надломлюється цікавими авангардними вивертами, але все ж не видобуває із цих надломів найголовніше. Саундтрек «ДахиБрахи» повертає у фільм те, що втратилося в ньому з плином років. А саме – дух оригінального музичного супроводу «Землі» 1930 року авторства Лева Ревуцького. Оновлена музика до фільму Олександра Довженка занурює нас у річище автентичного мелосу, яке то хлюпотить колисковою в епізоді української ночі, то пружно струмує чумацькими заспівами на фрагментах із польовими роботами.

Своєю інтерпретацією «ДахаБраха» поглибила сприйняття Довженкового magnum opus, ніби додала смислових барв до його завше чорно-білих кадрів. Віолончель наганяє вітру та хмар в пейзажі з початкових сцен, надалі перевтілюючись на екрані в невловиму для людського ока стихійну силу, що нагнітає атмосферу під час найбільш напружених моментів фільму (сварка Василя та Опанаса Трубенків, конфлікт Василя з Хомою Білоконем під час маніфестації).

Клавіші – раптові, неконтрольовані спалахи емоцій персонажів; різкі рухи та меткі репліки, часом мовлені невинними «вустами дитини» (пустотливе «Здрастуйте, діду!» до діда Грицька, який вслухається в землю на могилі спочилого друга діда Семена, марно чекаючи від нього звісточку з того світу).

Ударні повною мірою розкриваються тільки на фоні всіх інших інструментів: гримлять монументальною поліфонією масових сцен (робота в полі, поховальна хода за Василем), щосили пахкають паром із прибулого до села Трактора.

На епізодах колективної праці, оброблення зерна та приготування хлібу в руках музикантів з’являються старовинні дерев’яні інструменти на кшталт тріскачки чи рубеля, що сухими рваними звуками імітують вторгнення машин у ручний трудовий устрій героїв «Землі». Подумалося, що в наступному переозвучуванні фільму на цьому місці будуть вже актуальні електронні прояви IDM (intelligent dance music – «розумна танцювальна музика»).

Єдиною музичною мізансценою «не звідси» видається хіба опівнічний танець Василя за мить до вбивства. Під час цього епізоду Марко Галаневич видає на акордеоні колоритне танго, яке все ж напрочуд органічно звучить під ритми питомо українського гопака.

Станом на сьогодні про ідею «Землі» Олександра Довженка писано трактати. Йдеться, по-перше, про осуд світоглядної закостенілості і показ фатальних наслідків, до яких може призвести несприйняття нового. По-друге, про намагання достукатися до Бога і пошуки всевишньої справедливості у ранній період відвертого безбожжя. Дані мотиви легко спроектувати і на сучасні українські реалії. Тільки робити це треба обережно – поза всілякими контекстами, зважаючи лише на чистий символізм створених Довженком образів. Є так звана «нова влада», яка намагається забрати землю у старої. І є молоді хлопці, які стають жертвами цієї війни. Те, що ця кіно-музична подія змістилася в часі – теж свого роду символізм. Адже довгоочікуване перемир’я на сході України було офіційно оголошено в ніч з 14 на 15 лютого. За день до повернення «Землі»…