Виставка вдома. «Домашій перегляд» Ростислава Котерліна

Івано-Франківський Центр сучасного мистецтва, намагаючись подолати герметичність та певну регіональну тусовочність, що існує серед інституцій, котрі опікуються сучасним мистецтвом, декларує  свою відкритість до співпраці з ними. Сподіваємось, що найближчим часом зможемо налагодити стосунки і з Інститутом проблем сучасного мистецтва, і з Харківською міською галереєю, і обов’язково з львівською «Дзигою». Минулого року ми взяли участь у ArtKyivContemporary в Мистецькому Арсеналі, а ось зараз спільно з арт-центром «Я галерея» Павла Гудімова організували виставку.


Фабула та інтрига вельми проста - івано-франківський художник Ростислав Котерлін вже понад п’ять років не мав персональної виставки в рідному місті. За роки співпраці з арт-центром «Я галерея» Павла Гудімова, він зробив для столиці декілька самостійних проектів («Неістотні властивості» 2013, «По ілюзії» 2012, «M ∞ Psyche» 2011, «In Honour» 2010), а також його праці прикрашали експозиції  таких програмних виставок, як «Aktywna Cisza» (Варшава, 2014), «ArtKyivContemporary» (Київ, 2013), «Український зріз. Лиман» (Люблін, 2013), «Родичі Ворхола» (Москва, 2012), «Незалежні» та «Космічна Одіссея 2011» (Київ, 2011). Поодинокі роботи Котерліна можна було спостерігати у Франківську в колективних проектах, але персоналка… Чому б і ні.

 

Смисловим центром виставки, що розташовувалася в трьох різних приміщеннях (в місті нема зали щоб помісти таку масштабну експозицію), за колективним задумом організаторів, став художній музей (з нещодавна, Музей мистецтв Прикарпаття) де розмістилися всього дві картини художника. Але красиві, програмні та знакові. «Художник» та «Illusion» (чи то пак, ілюзія). В розкішному бароковому інтер’єрі колишнього храму, в оточені музейних експонатів різних епох, стилів, часів та народів ці картини демонстрували-запитували про одвічне – що таке мистецтво, хто такий художник, ну і куди ми прямуємо. Хто такий художник у цьому світі? Ремісник, мрійник, пророк, нероба чи декоратор дійсності? Навіщо арт? Самотня зловісна фігура зображена зі спини з маскою Гая Фокса в руці безмовно втомлено зависає над усім блакитним світом та безмежною темрявою космосу з одинокою зіркою. Блазень, філософ, просвітлений, месник, святий? Чому на голові видніються ріжки?

 

Ростислав Котерлін. «Художник»

 

Сюрреалістичний «Illusion» ще більше заплутує бінарну логіку обивателя. Спроби розшифрувати сюжет дозволяють широкі варіації пропозицій. Пес (койот, вовк), заєць, зависла в повітрі фігура хлопчика з сугестивним поглядом спрямованим вниз, усередину капелюха, що ніби слугує композиційним центром картини. Капелюх фокусника? Яких чудес чекати ще? З іншого боку, перелік персонажів нагадує неповний набір символів, котрими сміливо оперував свого часу Йозеф Бойс, один з семи художників що вплинули на формування артистичного світогляду Р.Котерліна (цим художникам присвячено окремий проект, про що нижче). Безтурботна небесна синь на тлі котрої розгортається дійство поглинає межі простору, тому всі фігури виснуть в повітрі поглиблюючи абсурдність ілюзії зображеного.

 

Ростислав Котерлін. «Illusion»

 

Можливо справді, кожна людина – художник. Якщо не за запалом, то за світоглядом. Адже про власне розуміння краси можуть сперечатися всі (кому не лінь).

 

Від величних і пишних з позолотою барокових інтер’єрів музею переміщаємось в стерильний простір приватної галереї «Арт на мур» ТЦ «Бастіон» де вельми вдало і доречно розмістилася наступна частина виставки «Домашній перегляд» - проект «M ∞ Psyche» (об’єкти, ч/б фотографія). Сім масок-портретів художників творчість котрих свого часу припала до душі та вплинула на формування Котерліна художника. Але окрім малювання Ростислав пише вельми глибокі, проникливі тексти-концепти та експлікації до своїх виставок. Тому зацитуємо автора: «В молоді роки міфи Ван Гога, Малевича, Дюшана, Пікассо, Бойса, Воргола, Архипенка запалювали у мені енергію подальшого руху в мистецтві. Я вдивлявся у їхні роботи, вчитувався в концепти, вчився, пізніше критично переоцінював багато речей і знову вчився. Сьогодні для мене важливе не стільки створене ними, скільки безпосередньо людська природа цих постатей. Значно важливіші риси обличчя цих художників, вияв їхніх характерів в оточенні публіки, перенесення їхньої життєвої філософії, вчинків у сучасний вимір. Вдивляючись в їхні лики розумієш, що ці люди сповна виплакали наш світ. Вони оплакали не лише своїх сучасників, але й нас та наступні покоління роду людського. Цього ніхто міг і не знати, про це ніхто міг і не здогадуватися, але для них це необхідно мало статися, щоб дістати право бачити ясно. Чистий, надійний погляд у безкінечність,» - Р.К.

 

Ростислав Котерлін. Маски з папьє-маше


Маски з папьє-маше було використано для перформансу «Плач» на Тижні актуального мистецтва у Львові в 2009 р. Перформанс минув, але його своєрідна документація та реалізація базової ідеї знайшли продовження в «M ∞ PSYCHE» (2011). Чорно-білі фото зроблено роком пізніше за участі у сесіях франківських художників. Тепер, коли маски експонуються в строгих чорних боксах поруч з фото з характерними для зіркових персонажів життєвих ситуаціях (Бойс пояснює песику сучасне мистецтво, Дюшан у парадоксальній ситуації на ровері вирішує чергову шахову задачу, Ван Гог годує посеред міста голубів, Воргол трагічно розпинається, Пікассо безтурботно полює на кульку, Архипенко веслами долає океан, Малевич несе щось загадкове в куфері посеред засніженої безкрайності) виникає врівноважена заспокійливість, щодо їхнього місця в мистецтві. В історії. «Давня грецька максима каже, що «очима можна мислити, а розумом бачити», ще одна фраза з авторської експлікації, для заспокоєння.

«M ∞ PSYCHE» доповнено інсталяцією «Art» - муляжами рук що виростали зі стіни і ніжно утримували позолочену надуту повітряну кульку з написом art від руки. Мабуть це символізує непевність, ранимість, швидкоплинність, недовговічність та знищеннісь усього, що ми називаємо мистецтвом. Або це було ненав’язливим зауваженням про бульбашковість багатьох артефактів в contemporary art. Павло Гудімов, під час зустрічі з глядачами на відкриті виставки, часто зауважував, що Котерлін нищить постмодерн його ж інструментами. Залишаємо право вибору за глядачем.  

 

Ростислав Котерлін. Інсталяція «Art»


У третій залі (колишнє приміщення галереї «Маргінеси») знаходилося 30-ть живописних полотен та одна скульптурна композиція. Це найбільша кількісно та й найскладніша частина проекту. В експозицію увійшли твори з трьох самостійних виставок – «In Honour» 2010, «По ілюзії» 2012 та «Неістотні властивості» 2013. «Це замальовки з натури, з тієї єдиної, вартої змалювання натури, що її всі називають по-різному — хто «власним Я», хто — «внутрішнім талібаном», а хто й просто — скелетом у шафі. Безперечно, всі зображені Ростиславом Котерліном кістяки — це його власні скелетони, яких він, щоразу щиро дивуючись, добуває з власної шафи і додає до компанії добутих раніше — він колекціонує їх, він складає рядочком, він шиє для них одяг і ліпить їм обличчя з найніжнішого пластиліну, він вступає з ними в складні рольові ігри, він вибудовує довкола них купол лялькового театру, виводить їх на сцену, вмикає софіти, виставляє світло, і починає малювати їх, бо це саме той, Обіцяний світ, у якому і лев з тільцем, і вовк з ягнятком... і інша гламурна мурня, насправді ж там — усе, що потрібно, насправді цей світ уже в тобі, Ростику, а ти — в ньому, і ситуація прекрасна, як не крути, тому все й справді це не назовеш інакше як IN HONOUR!» - сміливо писав про живопис Котерліна Іздрик.

Одна з моїх найулюбленіших картин - «Gerasim, Mumu and UFO» - парафраз на селянські цикли Малевича з гіперболізованою монументальністю, епічністю, прямолінійністю. В наративність сюжету вплетено цитату з російського літературного класика та абсурдизовано зображенням НЛО. Набір грубих геометричних фігур, що ліплять моцну чоловічу фігуру котра ледь вписується габаритами в межі полотна, пес на задніх лапах з уважним поглядом в очі глядача і кумедним хвостом-бубликом і зловісно-загадкова свинцева тарілка в небесній блакиті. Симетрично до неї добре вкорінене дерево, котре опозиціонує до тарілки своєю непорушністю, квітучістю і заземленістю. Оранжево палаюча голова селянина (кипить від запитань?) перетворюється на призахідний диск сонця. До традиційного селянського сюжету пізнього Казимира Малевича додано авангардовий елемент – літаючу тарілку. Увагу селянина відірвано від важкої повсякденної праці. Він зацікавився чимось іншим, незвичним. Можливо, UFO це витончена алегорія сучасного мистецтва, а селянин це та безмовна маса, що окупувала території частини Центральної Європи. Радість пса передає емоцію природи і вітає зосереджену, втомлену постать, яка мовчазно дивиться в далечінь. Невідомо тільки чи з часом тарілка не полетить на родючіші землі, а що чекає пса читайте в класика.

 

Ростислав Котерлін. «Gerasim, Mumu and UFO»

 

Ще одна монохромна і лаконічна за змістом робота «The Flag». Геральдична знаковість асиметричної одинадцятиконечної зірки, холодна стерильна графіка, робота кресляра-конструктора, а не живописця, просто лякає своєю невблаганністю. «Веселий Роджер» сховається. Щоби трохи розбавити враження – трохи пастозної рельєфності в центрі на глобусі. Футуристична естетика темної сили Star Wars, приголомшує мінімалізмом та небезпечною гостротою променів зірки. Чий це прапор? Хто за ним ховається?

І безперечно, найекзистенційніша, есхатологічна і в той же час, досить пафосна картина Котерліна «Без назви (In Honour)». Гарне весняне небо. Жити б і жити. Скелет на п’єдесталі. Во славі. Пам’ятник гордині. Мішень для пташиного посліду. Логічне завершення суєти і амбіцій. Жирна крапка.

 

Ростислав Котерлін. «The Flag»

 

Була тут ще одна несподіванка, котра наочно пояснювала назву виставки, невелика кімнатка з однією картиною «Вовчання ягняти» (1997) на стіні і м’яким плюшевим кріслом перед нею. Така собі одомашнена атмосфера для милування живописом і думанням про вічне. Сюжет цієї ранньої картини традиційно незрозумілий і заплутаний – діти зайчики сидять в рядок попід стінкою на котрій висить дзеркало, а перед ними ягня здивовано принюхується до вовченяти. Простір картини сповнений флюїдами, що ніби розлітаються від дивної купки-пірамідки розташованої між тваринами. Погляди дітей розфокусовані, вони дивляться хто куди і здається зовсім не звертають уваги на парочку тварин перед ними. Спогади про дитячі травми? Але картина сповнена добра і світла та крім приємного здивування нічим не лякає. Окрім назви. Пошуки Ганібала Лектора серед нас?

 

Ростислав Котерлін. «Вовчання ягняти»

 

Розбирати картини, описувати намальоване справа марудна і безперспективна. Кожен все рівно рефлексує по свому. Сюжети торкаються соціальних, політичних аспектів, або стають декоративно-абстрактними, як дизайн обкладинки платівки, невідомого виконавця. Навіть назви не доповнюють зрозумілості, а повторюють предмет («Boy», «Ворони», «Ключ», «Пані з України», «The Flag»), або узагальнюють картину («A Spirit», «Степ», «Melancholy», «Реплікація свободи»). Чарівна поетика образів красиво підкреслюється вмілим володінням пензлем, а абсурдність легкості буття грайливо сперечається з матеріальністю полотна. Картин на виставці багато. Можна довго ходити й розглядати, милуватись й замислюватися. Втома настає не тільки від патетики, високочолої серйозності, але й від іронії стосовно «предмета». Людина не безмежна. Як би ми не опиралися своїй сучасності (співучасті) з часом, ми все рівно пов’язані «соціальними мотивами», захоплені повсякденністю. Тому шукаємо підступності, недовіряємо. Так, вас розводять, але не лякайтеся. Пам’ятайте – брехня для політика спосіб приховати правду, а для художника - це шанс відкрити істину.

 

Ростислав Котрлін. «Реплікація свободи»

 

«В ситуації постмодернізму складається враження, що з ілюзіями покінчено, іронія і скепсис перемогли, нічого справжнього нема, а якщо тобі щось таке бачиться, то це чергова твоя ілюзія. Проте виявилося, що в постмодерні людина потрапляє в пастку мегаілюзії, вважаючи, що ставлячи щось під сумнів і над чимось хихочучи, вона нібито звільняється від омани, стає вільною. Несподівано виявляється, що таке звільнення – це шлях до нестерпної самотності, порожнечі, зневіри у будь-яких формах соціалізації. Людина не може без «омани». Ця річ настільки первісна, як ландшафти, що оточують нас і оточували наших предків багато тисяч років тому. Їхня структура незмінна, просто на поверхні понаскладали багато великих скляних і бетонних коробочок. Інакше людина просто опиняється глибоко самотньою серед мільйонів собі подібних, а навколо лише «холодне зоряне небо над головою», — Ростислав Котерлін. На відміну від багатьох, художники не обмежують своє мовлення інтелектуальними репліками та іронічністю. Вони намагаються оголити нові таємниці висловлювань, відкрити для глядача нові за вразливістю сторони вічних ідей, пробудити призабуте. Отож, будьте уважні.