Нещодавно творча майстерня Agrafka зробила виставку своїх ілюстрацій до роману «Коханець леді Чаттерлей». З цього приводу ми поговорили з митцями про  їхню мовну візуалізацію одного с з найвідоміших еротичних романів.

 

Ви створили ілюстрації до роману «Коханець леді Чаттерлей» для іспанського видавництва Sexto Piso. Розкажіть, будь ласка, про цей досвід. Як ви познайомилися з іноземним видавцем? Чи відрізняється стиль чи принципи роботи від українських?

До нас звернулася головний редактор мадридського відділення видавництва Sexto Piso з ідеєю проілюструвати роман Лоуренса “Коханець леді Чаттерлей”. Книга мала вийти у серії “Sexto Piso Ilustrado”, особливістю цієї серії є те, що видавництво запрошує до ілюстрування класичних літературних творів відомих художників з різних країн. Ми страшенно зраділи цій можливості, бо вже знали декілька книжок цього видавництва, зокрема праці Пабло Ауладеля, Ґабріеля Пачеко, Луїса Скафаті, Петера Сіса. Нам дали повну свободу, єдиним побажанням було дотриматися заданого книжкового формату серії. А вже за кілька місяців після виходу книги іспанською, права на ілюстрації придбало Видавництво Старого Лева. І тепер маємо книгу українською, зі знаковим перекладом Соломії Павличко.

 

Тут і далі – ілюстрації творчої майстерні Agrafka до роману «Коханець леді Чаттерлей»

Зображення були надані майстернею Agrafka та Видавництвом Старого Лева

 

В одному зі своїх інтерв’ю ви згадували, що були не єдиними ілюстраторами цього твору. Що принципово нове ви привнесли в трактування роману «Коханець леді Чаттерлей»?

«Коханець леді Чаттерлей» – знаковий, багаторівневий і глибокий роман, тож було зрозуміло, що цю багаторівневість необхідно розкрити і у візуальній частині. Ми вирішили створити своєрідний атлас анатомії любові, в якому переплітається свідоме з підсвідомим, тілесне з духовним, природне зі штучним, раціональне з ірраціональним. Щоб знайти потрібні образи, ми вирішили дослідити, як висвітлювали еротичні теми у мистецтві від найдавніших часів: починаючи від наскального живопису до художників-модерністів. Найбагатшою, звісно, виявилася античність. Наприклад, у книзі є ілюстрація з грибами-фалосами. Цей образ взятий з античної вази, де жінка поливає гриби фалічної форми. Також ми досліджували мистецтво Японії – численні дереворити сюнґа, адже японська культура не заперечує тілесність, сприймає оголення органічно. 

 

Ви ілюстрували конкретні моменти з книги, чи більше був посил на метафоричний сенс роману?

Ми не намагалися ілюструвати текст книги чи його окремі фрагменти буквально. Ми визначили для себе важливі віхи, своєрідну вісь твору, на яку нанизували символи і глибші сенси.

 

Прослідковується легка, а не груба еротика через візуальну мову. Притому, що не це прямий показ грубості та сексуальності, а  певна  інтелектуальна символіка. Чому ви вирішили піти «непрямим шляхом», а саме через натяки?

В своїх роботах ми завжди намагаємося уникати прямих буквальних трактувань, головною для нас є метафоричність, інтерпретація. В усіх ілюстраціях червоними акцентами підкреслено мотиви тілесної близькості, хіті, збудження. В романі лінія сексуальності є важливою, але не головною, тож ми також намагалися зберегти цей баланс в ілюстраціях. Проте для нас було важливим зберегти у візуальному трактуванні сексуальну напругу і наелектризованість.

 

 

В. Ганін у статті «Англійська леді з італійським акцентом» згадує про ідею цивілізації та примітивізму, яка може бути накладеною на ідею роману. Д. Герберт здійснював поїздки до Мексики та Австралії та цікавився первісними культурами, в яких зовсім інше ставлення до тілесності. Чи може сексуальність леді Чаттерлей бути сприйнятою як вивільнення несвідомого, чуттєвого, бути наближенням до природи на противагу штучному, індустріальному?

Ми не читали статті Ганіна, але цей конфлікт цивілізації й примітивного, індустріальності та природи, свідомого і підсвідомого нам відразу прочитався. І це стало однією з головних концепцій  в роботі.

 

Чим надихалися при створенні образів, як вони виникали?

В трикутнику головних героїв кожен має своє символічне трактування. Лісник Меллорз потрактований в максимально наближеному до природи образі, тоді як Кліффорд зображений символічно, з акцентом на внутрішньому протиріччі, невпевненості в собі і, в той же час, показовій зверхності. Процес трансформації та розкриття особистості Констанс був важливою лінією в нашій роботі, зокрема вже в першій ілюстрації ми даємо візуальний ключ – символічне звільнення з кокона. Проте найважливішим елементом візуальної частини є рамки. Спершу в ілюстраціях вони є декором, що обрамлює кожну «гравюру» нашого атласу, проте наприкінці ці рамки оживають, вони починають стискатися, звужуються, символізуючи тиск суспільства, загальний осуд і обмеження, а на останній ілюстрації рамка врешті розривається.

 

 

Могли би ви прокоментувати обидві обкладинки для іспанського та українського видань, оскільки зображення на них  візуально досить різняться. Чи  різні вони за сенсами та що саме у них «зашифровано»?

Одним із побажань іспанського видавця стосовно обкладинки було зображення оголеного тіла. Крім того сама графічна схема іспанської обкладинки була наперед визначена серійністю видання. Натомість в українській версії ми мали значно більше свободи і з кількох розроблених варіантів зупинилися на одному з них.

 

 

На вашу думку, чи однаково сприймаються образи в різних країнах, чи всім вони зрозумілі?

З нашого досвіду роботи в різних країнах, одна й та сама книжка сприймається по-різному в залежності від ментальності, культурного бекґраунду і естетичних матриць. Але ці варіації дуже цікаво спостерігати.

 

 

Які техніки та матеріали ви використовували при ілюструванні  даної книги?

Події роману в основному відбуваються в промисловому районі з великою кількістю шахт, тому ми вирішили також підкреслити це, обравши для ілюстрування техніку вугільного рисунка. В цій техніці ми створювали окремі елементи ілюстрацій, а опісля завершували готові ілюстрації в графічних програмах.

 

Де зберігатимуться оригінали ілюстрацій?

Усі підготовчі рисунки і ескізи зберігаються в нас. У майбутньому маємо ідею зробити виставку з робочими матеріалами з різних проектів, над якими ми працювали.

 

 

З якими книгами вам цікавіше працювати: з класичною літературою чи сучасною?  

Все залежить від конкретного випадку. Проте робота з класикою вимагає глибших прочитань і своєрідного «винайдення колеса», адже класичні твори неодноразово ілюстровані. І попри багаж штампів і кліше потрібно винаходити нову візуальну мову.