У полтавській галереї Jump триває виставка Влада Юрашка “Захоплений у лісі”. Серія живописних робіт, створених у 2013-2014 роках, стала відлунням суспільно-політичних змін в країні. У рамках виставки автор розповів про свою художню практику, що варіюється від графіки до інсталяцій та перформансів, про вплив фотографії на живопис та місце художника в сучасному світі.  

 

Влад Юрашко поки ще недостатньо знайомий українській публіці, проте вже встиг реалізувати творчу кар’єру в Росії, зокрема в Москві, де жив останні кілька років, співпрацюючи з галереєю Марата Гельмана та Pop/Off/Art gallery. За його плечима численна кількість групових та персональних виставок в Україні, Західній Європі та Росії. Виставка “Захоплений у лісі” стала першим персональним проектом у Полтаві та символічним поверненням художника на батьківщину.

 

Живопис, інсталяція, перформанс, фотографія та відеоарт — ті форми візуального мистецтва, у яких Юрашко працює вже понад 20 років. У минулому співпрацював із дружиною-художницею Вікторією Шумською, створюючи спільні проекти як коментарі до актуальних соціальних подій. Він схоплює побачені в житті фрагменти та уривки почутих фраз, які в результаті формуються в цілісний художній наратив, а деколи навіть у поезію.

 

Поема: Ліс. 2013. Дерево, трафарет

 

Іншим об’єктом споглядання стає зовнішній світ та внутрішні стани. Для того, аби говорити про воєнну загрозу, насильство та загальну втому, художник використовує образ людського тіла, яке в роботах Юрашка розглядається як те, що за відсутності самоконтролю, призводить до руйнації. Так серія “Attraktion” (2014, травень) була представлена на стінах однієї з московських галерей у вигляді шпалерної розвіски близько трьохсот невеликих робіт із зображенням насилля, сексуальних сцен та військових. Серія акумулювала різнопланові мотиви сучасного середовища в єдиний атракціон, де за принципом калейдоскопа довільно комбінуються його частини.

 

Коментуючи серію, автор наголошує на значенні тіла, що є нашим обмеженням та, водночас, єдиною доступною формою існування. Тут йдеться про тіло, яким ми вільні розпоряджатися на власний розсуд.

 

Attrakrion 8. Із серії “Атракціон”. 2013. 34х38

 

Твори з нинішньої виставки  “Захоплений у лісі” передують серії “Не виходячи з лісу” (2012-2013), яка стала першою частиною пошуку точки критичного спостереження за реальними подіями та внутрішньою тривогою. До серії “Не виходячи з лісу” художник прийшов після участі в масштабній ретроспективі  Марини Абрамович у московському музеї “Гараж” (2011) як ре-перформер.

 

Перформанси Абрамович скеровані на фізичне та психологічне випробування, як самого перформера, так і глядача. “Я помітив, що мій тілесний і ментальний стан подібний до положення художника в сучасному суспільстві, — розповідає Влад, пригадуючи перформанс “Imponderabilia”, де оголені перформери стоять один навпроти одного у вузькому дверному проході, — Наше тіло невідоме для нас так само, як і наша свідомість”. 

 

Сидячі. Із серії “Не виходячи з лісу”. 2012. 183х193

 

Синій колір домінує у творах обох серій, передаючи внутрішнє напруження автора глядачу — “синє мерехтіння з’являлося при розфокусуванні зору, коли потрібно було дивитися партнеру-перформеру прямо у вічі”, − зізнається Влад. Цей досвід наштовхнув його на усвідомлення глобальної фрустрації та індивідуального пошуку митця. За словами Влада, художник може практикувати подібні досліди з метою “протверезіння”, усвідомлюючи факт свого існування та знаходячи відповіді на внутрішній запит, навіть стоячи в лісі оголеним та ніким не поміченим.   

 

У картинах художника ліс радше слугує декорацією, на тлі якої проходить соціально-політичне життя, ніж є метафорою романтичної подорожі. На думку автора, сухе та надмірно виважене відтворення природи асоціюється у людини, що жила у СРСР, із мистецтвом соцреалізму. Роботи з серії “Не виходячи з лісу” — це роздуми художника про імовірність правильної інтерпретації дійсності. Відповідь на це питання він отримує, занурюючись у міфологічні конструкти, де, за спостереженнями радянського вченого Володимира Проппа, ліс для казкових героїв виконує функцію обмежуючої перешкоди (відповідно — для персонажів у картинах Юрашка). Таким чином, ліс — не лише декорація, а й особистий бар’єр.

Зграя. Із серії “Не виходячи з лісу”. 2012. 110х150

 

Тема фрустрації та загубленості вплетена й у роботи, що представлені на виставці в галереї Jump. Серію “Захоплений у лісі” можна умовно поділити на дві  частини: літературно-міфологічну та соціально-політичну. Друга частина створена під враженням революційних подій 2014 року. Стрижневим мотивом тут є зображення природи, що була написана за знімками полтавського лісу. У живописі художник відштовхується від медіуму фотографії та її графічної обробки.

 

“Захоплений у лісі”, галерея Jump, Полтава.

 

У стерильний простір білого куба втручаються два об’єкти — коріння та гілки дерев, що стають тут чужими, самотніми. Вони нагадують вирвані з життєвої реальності фрагменти, на які можна знову наштовхнутися, побачити і несподівано пережити флешбек. Юрашка цікавить факт раптового зіткнення відвідувача із матеріалом, що зазвичай неорганічний для галереї чи музею, таким чином з'єднуючи нас із зображеним на площині полотна лісом.

 

Виставка “Захоплений у лісі”. Фото: Jump

 

Ліс у вогні асоціюється в Юрашка з життям. “Я не сприймаю звернення до лісу як метафору романтичної подорожі, навпаки, образ лісу є образом тієї реальності, у якій ми всі наразі опинилися”, — зазначає художник. 

 

Палаючий ліс. 2015. 197х299

 

Хоч фігуратив і присутній у роботах автора, в більшості з них він намагається уникнути буквального зображення природи, надаючи перевагу абстракції, часто лише натякаючи на предмет. У контрасті до величі природних форм виступає дрібна, майже непомітна фігура людини. 

 

Коріння. Із серії “Захоплений у лісі”. 2015. 150х240

 

У картинах немає прямого цитування, тут присутнє тільки внутрішнє відчуття, емоція, що накладається на образ природи. Юрашко звертається до мотиву лісу, аби говорити про сучасний світ із його грою в демократію та неминучими воєнними конфліктами.

 

Тема виставки запозичена з твору М. Гоголя "Страшна помста", де одним із фантомів лісу є вершник на коні — посилання на епоху Середньовіччя, що є суголосною нашому часу.  Ліс, в якому знаходиться лицар, — це суспільна темрява, звідки неможливо знайти вихід. Образ землі та хащ зчитується як метафора сучасної людської свідомості. Це внутрішній ліс, де ми опиняємось заручниками внаслідок хибних дій та думок.

 

Із серії “Захоплений у лісі”

 

У серії “Захоплений у лісі” художник фрагментує зображення природи на безліч абстрактних знімків та переносить їх на живописну канву. Між соціально-політичними, історичними та літературними підтекстами може не бути зв’язку, проте всі вони є пластами єдиної міфологічної реальності, яку розбудовує сучасна людина, аби загубитись у ній як у дрімучому лісі.