Сторіччя видатної української мисткині в Києві відзначають в чотирьох музеях. Чим відрізняються виставки та чого їм не вистачає, далі в тексті Катерини Лебедєвої.

 

Ювілей визначної української художниці Тетяни Яблонської (24 лютого виповнилося 100 років з дня народження мисткині) був відзначений виходом однієї книги та аж чотирма виставками у Києві: у Національному художньому музеї, Київському національному музеї російського мистецтва, Національному музеї літератури та у виставкових залах Центрального будинку художника.

Така увага до художниці не може не тішити, а прихильники мистецтва мають нагоду здійснити унікальний квест — за один день відвідати усі чотири виставки Яблонської. Найкраще для цього підходять середа, п'ятниця, субота — тоді працюють одночасно усі вищезгадані музеї.

Почати можна з Музею російського мистецтва — тут представлено усього 12 робіт художниці, але вона власноруч дарувала їх музеєві впродовж 1994-2004 років, і з самим музеєм Яблонську поєднували тісні дружні зв'язки. За життя Тетяни Нилівни тут було організовано три її персональні виставки. Роботи, представлені зараз, демонструють повсякденне життя звичайних людей — побутові сцени ("Відпочинок", 1971, "Нові вікна" (1964), портрети членів сім'ї (“Молода піаністка” (1974), де зображена молодша донька художниці Гаяне, автопортрети в домашній обстановці. Звісно, жодна експозиція Яблонської не обходиться без її теплих ліричних пейзажів.

 

Т.Яблонська. Відпочинок, 1971

Т.Яблонська. Нові вікна, 1964

Виключно пейзажі (та один-два натюрморти) демонструються на виставці у Музеї літератури, який усього за кілька кроків від Музею російського мистецтва. Тут представлено 24 картини. Твори відібрані з Дирекції художніх виставок України. Туди роботи Тетяни Яблонської, придбані державною, почали надходити з 1945 року. Першим у її особовій картці значиться "Портрет сестри" від 1945 року під реєстраційним номером 1305, повернений після виставки автору, але згодом, у 1961-у, придбаний державою за 800 карбованців і переданий ДХВУ до Севастопольскої картинної галереї, з якої 1974 року надійшов до колекції новозаснованого Запорізького художнього музею. Усього за ці роки через ДХВУ "пройшло" 262 твори Яблонської. З них 199 творів були передані державним музеям України. В колекції ДХВУ залишилось усього 24 твори, які і представлені на виставці.

Далі прямуємо до Будинку художника на Львівській площі. Ця експозиція найбільш масштабна і цілісна — більше 140 картин, які представляють передостанній та останній період творчості Тетяни Нилівни. Тут, зокрема, можна побачити роботи, на яких Яблонська зображує життя та побут гуцулів, а також роботи 2004 року — вже у наступному 2005 художниця померла. Окрема зала присвячена виключно пейзажам, які занурюють у природу так сильно, неначе справді перебуваєш десь під відкритим небом...

 

Т.Яблонська. Юність, 1969

Виставка, яка відкрилася безпосередньо у день ювілею Яблонської і триватиме найдовше (до 23 квітня) — у Національному художньому музеї. Куратором експозиції "І спогади, і мрії" виступала Оксана Баршинова. Представлено близько 100 творів живопису й графіки, матеріали  з родинного архіву, які охоплюють основні періоди творчості художниці. Тут, зокрема, можна побачити одну з найвідоміших робіт Яблонської "Юність" (1969), яка, щоправда, і без урочистих дат знаходиться в постійній експозиції НХМУ. За кольоровою гамою на неї схожа робота із зображенням корови — один із "хітів" експозиції. Всього виставка займає три зали — у випадку позитивної енергетики полотен Яблонської це дуже мало.

 

"Корова" Яблонської в НХМУ

Добре, що ювілей мисткині відзначається так активно, але, на жаль, жодна з цих виставок, взята окремо, не дає повного уявлення про творчий спадок художниці. Якби об’єднати їх усі, а також привезти знакові роботи Яблонської, які перебувають за кордоном (наприклад, "Хліб" (1949) знаходиться в Третьяковській галереї у Москві), залучити високопрофесійного куратора, то можна було би створити  справді грандіозну арт-подію. Або навіть персональний музей художниці.

 

Т.Яблонська. Хліб, 1949

Також варто зазначити, що різноманіттю подій на честь ювілею Тетяни Нилівни маємо завдячувати аж ніяк не увазі з боку держави, а активності доньки Яблонської — Гаяне Атаян. Саме, до речі, за її участю видавництво "Родовід" презентувало книгу “Тетяна Яблонська в колекції Запорізького художнього музею”. І готує ще одну — "Тетяна Яблонська. Щоденники. Спогади. Роздуми" (адже Тетяна Нилівна, виявляється, чудово писала не лише пензлем, а й словом). Але повного каталогу робіт художниці, на жаль, досі немає. Варто сподіватися, що він — як і повноцінна виставка  — з’явиться на честь наступної знакової дати Яблонської.