Майже 12 років поспіль київська галерея Voloshyn Gallery, створена подружжям Юлією та Максимом Волошиними на знаменитій Терещенківській, опікується розвитком мистецького середовища в Україні і сприяє його інтеграції у світові культурні процеси. Галерея Волошиних – одна з небагатьох, що бере участь у міжнародних арт-проектах та ярмарках, презентуючи твори різних генерацій художників закордоном. Журналістка ART UKRAINE Роксана Рублевська розпитала власників Voloshyn Gallery про приватні продажі, арт-шоу, конкурентні переваги галереї та нові тенденції у колекціонуванні.

Voloshyn Gallery – одна з небагатьох українських галерей, що регулярно бере участь у міжнародних ярмарках. За яких умов можна туди потрапити?  

Юлія: Спробувати взяти участь у міжнародному арт-ярмарку може будь-яка українська галерея. Головне – ретельно вивчити умови і підготувати мистецький проект разом із матеріалами про художників, яких ви бажаєте представляти. В залежності від статусу, у кожного ярмарку є свої вимоги. У престижних арт-шоу – жорсткий відбір, і навпаки. Є й ті, куди беруть усіх охочих, без кураторського відбору. Відповідно їхні експозиції не такі «чисті» і майстерно вибудовані, і навіть гарні роботи можуть загубитися у загальній какофонії.

 

Максим: Ярмарки, як і галереї-учасники, бувають різної направленості. Для успішного проходження відбору важливо тверезо оцінювати себе і художників, з якими співпрацюєш, обираючи відповідні. Що стосується цифр, то найбільше арт-фейрів проходить у Нью-Йорку, потім із невеликим відривом ідуть Лондон та Маямі, а четверту сходинку ділять Базель та Париж. На  міжнародних арт-ярмарках щороку здійснюється близько 25% від усіх світових продажів мистецтва, а ще 16% припадає на місцеві ярмарки, які в Україні тільки починають з’являтися.  

 

Розкажіть про  участь у VOLTA NY, чому обрали саме цей ярмарок? В яких арт-шоу плануєте брати участь найближчим часом?

Максим: У березні цього року ми вперше взяли участь у VOLTA NY, де представили персональний проект Михайла Деяка. І, до речі, наш виставковий стенд потрапив до шорт-листа десяти найкращих стендів VOLTA! Це арт-шоу фокусується на соло-проектах. Співзасновниця ярмарку та арт-директор Аманда Колсон (Amanda Coulson)  –  відомий арт-критик та куратор, а також директор The National Art Gallery of The Bahamas. Вона ретельно слідкує за якістю мистецтва, яке експонує VOLTA.

 

Voloshyn Gallery на арт-ярмарку VOLTA NY, 2018

 

Юлія: Зазвичай ми відвідуємо ярмарок перед тим, як взяти участь. Звісно, багато-хто з колег може щось порадити, проте в кожного своє розуміння і бачення стратегії розвитку. Тому у рівні заходу варто пересвідчуватися особисто. Ярмарок VOLTA ми неодноразово відвідували у Базелі та Нью-Йорку, і його рівень нас вразив.

 

Максим: У травні плануємо взяти участь у Kyiv Art Fair, де покажемо твори Володимира Когута, Віталія Маковія та Анастасії Подерв’янської. У червні збираємося до Швейцарії на VOLTA Basel – представлятимемо роботи на папері Марії Сулименко (минулого травня показували у Києві її персональний проект «Скляний світ людей та речей», який мав неабиякий успіх), а також об’єкти Жанни Кадирової.

 

Що, на ваш погляд, загрожує існуванню традиційної галереї сучасного мистецтва в Україні? Можливо, ріст галерей, соціальні мережі, де художники публікують світлини робіт, чи поява віртуальних галерей?

Юлія: Нічого з того, що ви перелічили, не загрожує (посміхається). В Україні існуванню традиційної галереї сучасного мистецтва може загрожувати тільки економічна ситуація, нестача серйозних художників та колекціонерів. Ріст конкуренції, на який ви натякаєте, лише підвищив би загальну якість цього явища. Соціальні мережі також тільки сприяють розповсюдженню інформації, а разом із тим і посиленню комунікації між галеристом, художником та глядачами. Віртуальні галереї? Дивлячись, чим саме вони займаються.

 

Максим: За останніми даними, частка онлайн-продажів складає $5 мільярдів. Це 8% від загального ринку, з яких 5% – прямі продажі через власні ресурси, і 3% – через платформи посередників. Щодо social media,  розвиток цього інструменту популяризації навпаки позитивно впливає на роботу традиційних галерей. За допомогою того ж Instagram зручно формувати бренд, а також залучати молодих колекціонерів. Соціальні медіа впливають на продажі не напряму, а опосередковано.

 

Як західні галереї, а особливо американські, виділяються із загальної маси галерей, аби привернути увагу потенційних клієнтів та колекціонерів? І чому саме в західних галерей слід повчитися нашим?

Юлія: Певно, що особливим колом художників. Зараз світ глобалізується, все працює у комплексі, немає єдиного успішного рецепту, як у кулінарії. Повчитися багато чому: від системи ведення роботи та грамотної форми співпраці із художниками до професійної презентації виставок та побудови експозицій.

 

Voloshyn Gallery на арт-ярмарку SCOPE Miami Beach, 2017

 

Максим: Ще справляють враження розміри закордонних галерей, що іноді займають цілі (у минулому промислові) райони. Прикладом є Челсі у Нью-Йорку, Wynwood Art District в Маямі. Такі явища позитивно впливають на інфраструктуру й підвищують престиж та ціни на нерухомість у цих кварталах. Було б чудово, якби і у нашій країні з’являлося щось подібне.

 

Конкурентна перевага традиційної галереї сучасного мистецтва була досі настільки потужною, що практично жодна інша бізнес-модель не могла позбавити її ролі улюбленого посередника між сучасними художниками та колекціонерським середовищем. Проте, як би не ставилися галеристи до своїх нових суперників, ця епоха добігає кінця, чи не так?

Юлія: На ваше запитання одразу ж напрошуються зустрічні: де художник буде демонструвати свої нові роботи? Ви ж не думаєте, що музеї або державні чи приватні центри сучасного мистецтва, яких у нас майже немає, одразу ж відкриють двері усім, особливо маловідомим художникам?

 

Максим: Все набагато складніше, аніж окреслено у запитанні, адже колекціонери не просто так звертаються до галерей чи до дилерів, а через велику довіру до них. Вони можуть покластися на кваліфікований вибір професіоналів. Всім відомо, які умови у майстернях художників, і, як правило, твори виразніше виглядають у обладнаних просторах із професійним налаштованим світлом, де є відстань, щоб відійти та уважно все роздивитися.

 

Юлія: Новою тенденцією є зміна формату галерей. Якщо раніше галереї були схожі на магазин із картинами на стінах у два-три ряди, то тепер такі салони відходять у минуле. Нині галерея сучасного мистецтва є мало не музеєм. Проводиться селекція, розробляються програми, план виставок складається на декілька років наперед. Проекти – не завжди комерційні. Теми, що піднімаються кураторами і художниками, провокують відвідувачів до роздумів, впливаючи на їх усвідомленість.

 

Voloshyn Gallery на арт-ярмарку SCOPE Basel, 2017

 

Максим: Ще один аспект полягає в тому, що митці зазвичай не в змозі особисто займатися своїм менеджментом, особливо зараз, коли темп життя усе стрімкіше.  Без представництва галерей художник не зможе брати участь у арт-шоу. Винятком є декілька ярмарків, які виставляють художників безпосередньо, але такі заходи украй поодинокі, і не відрізняються гарною якістю та відбором авторів. Скоріше скидаються на «ярмарки марнославства», де перший ліпший, хто може бути навіть не професіоналом, але готовий заплатити, виставляє свої твори.

 

Як галерист може запобігти переманюванню художників іншими галеристами?

Юлія: Думаємо, що усе залежить від умов співпраці.

 

Максим: Можна порівняти співпрацю художника та галереї зі шлюбом. Наприклад, ваш партнер гарний і піклується про вас, але вас хоче хтось спокусити. Усе буде залежати від вашої принциповості. Вибір за вами: чи полишати його, чи ні. Бувають випадки, що і працюючи за контрактом художники ошукують галерею, продаючи роботи з майстерень, бо спокуса велика.У більшості випадків, коли автор “кидає” галериста,  постраждалою стороною є саме галерея, а не художник, адже вона витратила безліч ресурсів, часу і зусиль, а художник отримує кар’єру, гарне CV, популярність, і все це залишається з ним назавжди.

 

Юлія: Закордоном галеристи співпрацюють між собою, тобто якщо художник підвів одного, то його вже не прийматиме жодна галерея. В Україні, на жаль, грішать і галереї, і художники.

 

Чи б’ють по авторитету галерей інтернет-канали продажів і соціальні мережі? Багато галеристів не вважають їх реальною небезпекою, сумніваючись в тому, що коли-небудь вони зможуть зайняти місце головного торгового майданчика в сфері мистецтва.

Юлія: Так, ці сумніви небезпідставні. За допомогою інтернету легко і цілком можливо продавати недорогі твори художників. Із кожним роком кількість онлайн-продажів зростає приблизно на 4%. Завдяки цьому галереям вдається щороку залучати близько 56% нових колекціонерів.

 

Максим та Юлія Волошини на арт-ярмарку SCOPE Miami Beach, 2017

 

Максим: У січні 2018 ми стали слухачами лондонського курсу Sotheby's Institute of Art про менеджмент арт-бізнесу. Розглядалося і питання онлайн-продажів. За допомогою інтернету зазвичай продаються твори до $5 000. Колекціонерам важливо бачити роботу на власні очі, щоб прийняти рішення, якщо йдеться про дорожчі твори. Згідно даним Artsy за минулий рік 24%, від загальних транзакцій були до $1 000, а 75% транзакцій були меншими від $50 000. Найбільш прибуткові угоди сталися між $1 000 та $5 000. Можемо навіть поділитися історією однієї нашої знайомої галеристки із Мюнхена, яка продала через інтернет невелику роботу Александра Колдера за $100 000.  Цей випадок став її найуспішнішим онлайн-продажем, але мав нюанс – колекціонер спочатку побачив роботу на арт-ярмарку у США, та не зміг швидко визначитися, завагався. Потім все ж таки ідея придбання скульптури Колдера не дала чоловіку спокою,  він розшукав на сайті саме цю позицію і здійснив платіж. Проте навряд чи поціновувач придбав твір, якби просто блукав мережею. Тут важливим фактором є саме враження, яке робота справляє наживо.

 

Юлія: Якби авторитет галерей був у небезпеці, то закордоном не вкладали б стільки коштів у відкриття цілих галерейних районів, а також виставкових центрів, у яких ці галереї та художники могли б виставлятися на тих же міжнародних заходах і бієнале. Звичайно, що інтернет сприяє пожвавленню певної галузі. Переважно розповсюдженню робіт ремісничих майстерень на кшталт «Портрети на замовлення», або того, за чим люд йшов на Андріївський узвіз. Витвори музейного рівня навряд чи будуть легко продаватися, адже тут важлива особиста довіра між галеристом та колекціонерами.

 

Чи є проблемою те, що у свідомості багатьох представників художнього світу бренд арт-ярмарку починає набувати більшого значення, аніж бренди її учасників?

Юлія: Думаю, немає такої проблеми. Якщо у ярмарку не будуть брати участь топові галереї, які запрошують своїх колекціонерів, то відповідно і відвідувачів буде у рази менше.

 

Максим: Скоріш є проблема Mid-Size Galleries. Вона полягає у тому, що ринок розподіляється між кількома галереями-титанами, які  не дають молодим галереям можливості розвиватися і конкурувати. Девід Цвірнер нещодавно підняв це питання, зазначивши, що якби 25 років тому йому, тоді ще власнику невеликої галереї, не надали серйозної підтримки більш потужні колеги, він не зміг би досягти такого успіху. Тому Цвірнер закликав більші і відоміші світові галереї допомагати меншим, сплачуючи за участь у арт-ярмарках більшу частку, адже умови участі у фейрах для всіх однакові, а можливості різні. Також галерист звернувся до власників ярмарків із проханням змінити політику щодо молодих галерей, і відповідно зменшити для них плату за бокси. 

 

Які тенденції наразі у колекціонуванні сучасного мистецтва і які вплинуть, на ваш погляд, на розвиток арту в найближчі декілька років?

Юлія: Технології та глобалізація. Світ стає глобальним і мистецтво стає глобальним. Усе менше кордонів і меж, які раніше заважали дистрибуції і розвитку мистецтва.

 

Voloshyn Gallery на арт-ярмарку SCOPE New York, 2017

 

Максим: Також мистецтво стає інструментом впливу на світові інтеграційні процеси. Воно навіть може змінювати хід історії, порушуючи і аналізуючи болючі питання людства. Сучасне мистецтво – це анархічний мікс медіа, технологій та ідей.

 

Яким ключовим правилом користується ваша галерея, відбираючи художників?

Максим: Кожен галерист має своє власне відчуття і бачення розвитку справи, відповідно до цього бачення він і обирає художників. Деякі галереї співпрацюють з кураторами, що запрошують авторів у певні проекти.

 

Юлія: Особисто для нас важливо, щоб художник мав нестандартний спосіб мислення, здатність змінюватися та мислити широко, випереджаючи час.

 

Часом колекціонери купують роботи невідомих для них майстрів просто тому, що полотно справило на них сильне враження, а є й ті, для кого важливіше «ім’я» художника, тобто вони бажають вигідно інвестувати. Яких випадків більше у вашій практиці?

Максим: У нашій практиці траплялися різні випадки. Частіше, і серед робіт відомих художників, і початківців, колекціонери обирають твори, які особисто на них справляють враження. В ідеальному випадку обидві складові поєднуються.

 

Юлія: Часом колекціонер купує роботи маловідомого художника, бо вірить у нього і у те, що це буде вдале інвестування, що галерея займатиметься розвитком його кар’єри, просуванням митця, презентуватиме його виставки, а твори на міжнародних ярмарках.

 

Юлія та Максим Волошини

 

Максим: Трапляються й інші випадки, коли колекціонер-філантроп виступає меценатом, купує твори молодого автора, щоб підтримати його та галерею. Це дає змогу художнику працювати, орендувати майстерню, купувати матеріали для реалізації нових робіт. Як правило, якщо потім художник входить в історію, разом із ним туди потрапляють і ті, хто сприяв його становленню, тому меценатом бути дуже престижно.

 

Юлія: Останнім часом ми працюємо не тільки з українськими колекціонерами, а й закордонними. Наприклад, нещодавно продали роботу художника Володимира Когута колекціонеру з Австрії. Він не розглядав це придбання як інвестицію, просто сподобалася картина. Коли ми доставили роботу до Відня, зустрілися і познайомилися особисто, чоловік запросив нас до офісу, де розміщується частина його колекції, і де він приготував місце для нового придбання. На сусідній стіні висіла робота Крістофера Вула, і це ж просто чудово, що тепер робота ще молодого українського автора опинилася поміж творів всесвітньовідомих художників! Тобто важливим показником успішності художника та галереї є не тільки факт продажу робіт, а й розміщення їх у гарних колекціях.

 

 

Про авторку:

Роксана Рублевська – журналістка та авторка статей на мистецьку тематику, постійна авторка журналу ART UKRAINE